Провадження № 22-ц/790/ 5173/13 Головуючий 1-інст. - Шелест І.М.
Справа № 646/2609/13-ц Доповідач - Зазулинська Т.П.
Категорія - захист прав споживачів
30 жовтня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого судді - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.
суддів колегії - КРУГОВОЇ С.С.
- ХОРОШЕВСЬКОГО О.М.
при секретарях - Шпарага О.О., Прудніковій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на заочне рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 17 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - ОСОБА_5, про захист прав споживачів, відшкодування моральної шкоди та за позовом третьої особи - ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживачів, відшкодування майнових збитків та моральної шкоди,-
У березні 2013 року ОСОБА_4 звернулась до Червонозаводського районного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень просила визначити розмір відшкодування, спричиненої їй моральної шкоди в сумі 545 000,00 грн., і стягнути на її користь моральну шкоду у вказаній сумі з ПАТ « Банк»Таврика».
У квітні 2013 року з самостійними позовними вимогами про відшкодування майнових збитків в сумі 12278.60 грн. і моральної щкоди в сумі 279 510,00 грн. звернувся ОСОБА_5 - третя особа за позовом ОСОБА_4
Заочним рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 17 червня 2013 року у задоволені позовів відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу, в якій просять його скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог.
В обґрунтування скарги зазначають, що рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 22 січня 2013 року встановлено, що неповернення Банком банківських вкладів з нарахованими процентами за першою їх вимогою є фактичним позбавленням їх власності, а також, що Банком порушені загальні правила виконання зобов'язань, передбачені ст. ст. 509, 526, ч. 2 ст. 1060 ЦК України і ці обставини доказуванню не підлягали, проте суд при розгляді справи на це не звернув уваги.
Крім того, вказують, що рішенням від 22 січня 2013 року задоволені їх позовні вимоги про розірвання договорів банківських строкових вкладів «Пенсійний» та зобов'язання ПАТ «Банк «Таврика» повернути вклади з урахуванням процентів.
У разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені ст.611 ЦК України, зокрема відшкодування збитків і моральної шкоди, проте судом вказана норма матеріального права не була застосована.
Зазначають, що в даному разі правові наслідки встановлені ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», яка передбачає, що при задоволені вимог споживача одночасно вирішується питання щодо відшкодування моральної (нематеріальної) шкоди, однак суд за наявності усіх підстав та умов цього не вирішив. Також суд належно не застосував ст. 23 ЦК України.
Вважають,що суд зобов'язаний був визначити розмір моральної шкоди залежно від характеру правопорушення, від глибини їх душевних страждань, а також від інших обставин, які мають істотне значення.
Зауважують, що усі наведені ними доводи не спростовані відповідачем та співвідповідачем, також на усі три судові повістки відповідач і співвідповідач не з'явилися без будь-яких пояснень.
Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на апеляційну скаргу подав заперечення, в яких зазначає, що відповідно до ст.26,27 ЗУ « Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ОСОБА_5 як особі, включеної до переліку вкладників на ліквідацію ПАТ « Банк»Таврика» 12.04.2013 року через ПАТ « Райффайзен Банк Аваль» було здійснено відшкодування в сумі 200 000,00 грн.
ОСОБА_4 у вказаному переліку відсутня. За таких обставин Фонд належним чином виконав свої зобов»язання перед ОСОБА_5 і жодним чином не порушив прав ОСОБА_4, оскільки правові підстави для проведення їй виплат відшкодування відсутні.
Заслухавши доповідь судді; пояснення осіб, які беруть участь у справі; перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія доходить висновку, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 545 000,00 грн. ОСОБА_4 обгрунтовувала тим, що рішення суду від 22 січня 2013 року на стадії примусового виконання відповідачем не виконано. Враховуючи вік, вона не має можливості працевлаштуватися, інших доходівв не має, пенсії не отримує. Тому єдиною надією для належних умов життя та оплати навчання дочки за кордоном є вказані вклади. У зв»язку з невиконанням рішення суду вона зазнала страждань. Неодноразові її та її чоловіка звернення до відповідача та державної виконавчої служби не дали результатів. Втрата всього, що було нажито, є неймовірним тягарем.
На аналогічні обставини в обгрунтування вимог про відшкодування моральної шкоди посилався ОСОБА_5 , зазначивши, що сума неповернутих вкладів складає 137815,95 грн., а процентів - 1939,14 грн.
Вимоги про відшкодування майнових збитків в сумі 12278,60 грн ОСОБА_5 обгрунтовував тим, що повернення двох вкладів на загальну суму 15014 дол. США у гривні змусило його до купівлі валюти для оплати навчання дочки за кордоном та призвело до втрат в сумі 2356,00 грн. Неповернення вкладів протягом чотирьох місяців 2013 року під час запровадження тимчасової адміністрації спричинило втрату процентів за договором № 18902629Ю/1 від 21.01.2013 року в банку « Креді Агріколь» за ставкою 21,3% на суму 9922,60 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникли правовідносини, що регулюються нормами зобов»язального права. Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов»язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а ст.ст.1058-1061 ЦК Ураїни щодо банківського вкладу не передбачають відшкодувапння моральної шкоди, а ЗУ « Про захист прав споживачів» передбачає відшкодувапння такої шкоди лише у випадках, коли така заподіяна небезпечною для життя і здоров»я людей продукцією. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачами не доведено фактів спричинення їм моральної шкоди, а ОСОБА_5 також і обставин щодо понесення збитків.
Висновок суду про те, що у спорах про захист прав споживачів відшкодування моральної шкоди можливо тільки у випадку, якщо така заподіяна небезпечною для життя і здоров»я людей продукцією є помилковим, проте не призвів до неправильного вирішення справи, виходячи з наступного.
Загальні положення про відшкодування моральної шкоди закріплені в ст.ст. 23, 1167 ЦК.
Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 р. (із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму № 5 від 25 травня 2001 р., № 1 від 27 лютого 2009 р.) надав роз'яснення, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на відшкодування моральної шкоди безпосередньо передбачене нормами Конституції України або випливає з її положень, або закріплене законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.
За п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону Закону України №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-ХІІ) (в редакції до внесення змін Законом України від 19 травня 2011 р. № 3390-УІ «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції») було розділено підстави відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Так, у разі заподіяння споживачу шкоди (збитків) дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, він мав право лише на відшкодування майнової шкоди (збитків). А в разі заподіяння шкоди небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією, споживач мав право на відшкодування як майнової, так і моральної (немайнової) шкоди у випадках, передбачених законодавством.
За діючою редакцією п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 1023-ХІІ споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
У ст. 1 Закону № 3390-УІ визначено поняття шкоди як завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект .
Відповідно до ст. 711 ЦК (в ред. Закону № 3390-УІ) шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю у зв'язку з придбанням товару, що має недоліки, відшкодовується відповідно до положень глави 82 цього Кодексу.
Підстави відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), передбачені параграфом 3 глави 82 ЦК.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що у спорах про захист прав споживачів діюче цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо така завдана майну споживача або шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Судовим розглядом встановлено, що у зв»язку з віднесенням АТ « Банк»Таврика» до категорії неплатоспроможних з 21 грудня 2012 року по 20 березня 2013 року в АТ « Банк»Таврика» здійснювалась тимчасова адміністрація.
Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 22 січня 2013 року та додатковим рішенням цього ж суду від 25 березня 2013 року розірвані договори банківськіх вкладів та зобов»язно ПАТ «Банк»Таврика» повернути ОСОБА_4 107555,60 грн. 10100 євро) і суму невиплачених процентів 1532,19 грн.( 143,88 євро) а ОСОБА_5 19 746,77 грн. та гривневий еквівалент вкладу в іноземній валюті 1200007,00 грн. з нарахованими процентами. У задоволенні вимог ОСОБА_5 і ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди рішенням від 22 січня 2013 року відмовлено.
Виконання вказаних рішень здійснювалось відповідно до положень ЗУ « Про виконавче провадження» та з урахуванням того, що постановою НБУ № 97 від 20 березня 2013 року « Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ « Банк»Таврика» запроваджено процедуру ліквідації банку.
Про хід виконання виконавчих листів , виданих Черворнозаводським районним судом міста Харкова позивачі повідомлялись.
ОСОБА_5 не заперечується , що під час тимчасової адміністрації ПАТ « Банк»Таврика» перераховано йому 98000,00 грн., а Фондом гарантування вкладів фізичних осіб здійснено виплату 200 000,00 грн.
Будь-яких доказів на підтвердження понесених з вини відповідачів збитків в сумі 12278.60 грн. ОСОБА_5 до суду не надав.
Наведене свідчить про те, що твердження позивачів про спричинення їм моральної шкоди, а ОСОБА_5 і майнових збитків є безпідставними, тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні їх позовів і підстави для скасування чи зміни рішення суду з мотивів , наведених в апеляційній скарзі, відсутні.
Керуючись ст.ст. 303,304,п.1ч.1 ст.307,ст.ст.308,313,314,315,317,319,324ЦПК України судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилити.
Заочне рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 17 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя -
Судді колегії -