21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
09 січня 2007 р. Справа № 4/3-07
Суддя господарського суду Білоус В.В.
при секретарі судового засідання Логінов А.О. , розглянувши матеріали справи
за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, 21100, м. Вінниця, вул. Пирогова, 135 А, код ЄДРПОУ 21727686
до: Дослідного Господарства "Україна", вул. Центральна, 4, с. Немерче, Мурилокуриловецький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 30805332
про стягнення 5809,52 грн
Представники :
позивача : Філіпова Л. Т. за довіреністю
відповідача : не з"явився, з невідомих для суду причин
Заявлено позов про стягнення 5809 грн. 52 коп. заборгованості за нестворені робочі місця для інвалідів на підприємстві.
Представник відповідача в судове засідання не з"явився, з невідомих для суду причин. Про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 124006 від 28.11.2006р.
Представник позивача в судовому засіданні заявив клопотання про розгляд справи у відсутність представника відповідача, оскільки згідно поштового повідомлення відповідач отримав ухвалу суду від 21.11.2006р. та повістку отримав 28.11.2006р. , у справі достатньо доказів для її вирішення, неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору. Вказане клопотання позивача судом задоволено.
Позов мотивовано тим, що в порушення ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку суд вимоги на підставі ст. 18 ( в редакції чинній в 2005р.), ст. 19 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів", ст. 218 ГК України прийшов до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке:
Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвадідів за 2005р. форми №10-ПІ від 26.09.2006р., середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу осіб складала 105 за 2005р. Згідно вимог ст. 19 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів" при середньообліковій кількості штатних працівників - 105 чоловік, підлягає працевлаштуванню 4-ри інваліліди. Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідв за 2005р., списком працюючих інвалідів - штатних працівників, які були зайняті на підприємстві у 2005 році від 26.09.2006р. стверджується працевлаштування 4-х чоловік, а саме :
- Максимчук М. В.;
- Базилевич В. В.;
- Мельник М. М.;
- Лопушанський В. О.
Окрім того, відповідачем були вжитті всі залежні від нього заходи для виконання вимог законодавства і працевлаштування інваліда про , що свідчить лист Мурованокуриловецької районної державної адміністрації Управління праці та соціального захисту населення № 01-4/531 від 04.05.2006р., в якому повідомляється про те, що відповідач в 2005р. надавав інформацію управлінню праці та соцзахисту населення щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та про вільні робочі місця і вакантні посади, на яких могла б використовуватися праця інвалідів. Разом з тим, заяви громадян з обмеженими фізичними можливостями , які бажають працювати на вищевказаних підприємствах до управління праці та соцзахисту населення не надхидили. Обов"язок відповідача створити робочі місця для інвалідів, встановлений ст. 19 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів", в редакції чинній у 2005р., не супроводжувався його обов"язком їх працевлаштувати. Згідно ст. 18 названого Закону, в редакції чинній в 2005р., обов"язок працевлаштування інвалідів покладався не на відповідача, а на органи працевлаштування. Докази, які б свідчили про вжиття цими органми заходів з працевлаштування у відповідача інваліда, відмови відповідача у працевлаштуванні, направлених на вакантні посади інвалідів, у справі відсутні. Про наявність таких доказів сторонами суду не заявлено.
Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов"язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб"єкт господарювання за порушення господарського зобов"язання несе господарсько - правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов"язання виявилося неможливим внаслідок дії неперборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов"язань контрагентами правопорушеника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов"язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Звітом від 26.09.2006р., листом №01-4/531 від 04.05.2006р. підтверджується що відповідач вжив всі залежні від нього заходи для працевлаштування в 2005р. інвалідів. За таких обставин відсутні правові підстави для задоволення позову.
Керуючись, ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, -
1. В позові відмовити.
2. Копію даної потанови надіслати сторонам рекомендованим листом.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінченя строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови підписано та оформлено 09.01.2007р.
Суддя Білоус В.В.