Справа № 761/2264/13- ц
Провадження №2/761/3178/2013
іменем України
(заочне)
10 вересня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді Гайдук С.В.
при секретарі Назаренко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт», ОСОБА_2 про стягнення суми страхового відшкодування,
В січні 2013 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт», ОСОБА_2 про стягнення суми страхового відшкодування. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 30 березня 2012 року сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій було пошкоджено автомобіль «Тойота», державний номер НОМЕР_1. Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 18.05.2013р. винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_2 Оскільки відповідальність заподіювача шкоди застрахована у ПрАТ «СК «Лафорт», позивачем до страхової компанії було подано заяву про отримання страхового відшкодування, проте виплата страхового відшкодування не відбулась, вважає, що таким чином відповідачі порушують її права на отримання страхового відшкодування заподіяного внаслідок ДТП. Просила суд стягнути з ПрАТ «СК «Лафорт» на її користь суму страхового відшкодування в розмірі 50 000, 00 грн., пеню в розмірі 2 034, 25 грн., а з ОСОБА_2 стягнути різницю між реально завданими збитками та страховим відшкодуванням у розмірі 36 153, 65 грн. Також просила стягнути з відповідачів судовий збір.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив задовольнити їх в повному обсязі. Проти заочного розгляду справи не заперечує.
Представник відповідача ПрАТ «СК «Лафорт» в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд, керуючись ст.ст. 169, 224 ЦПК України та за згоди представника позивача вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача на підставі наявних доказів, ухваливши заочне рішення.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Перевіряючи обставини у справі, судом встановлено, що 30 березня 2012 року на вул. М. Раскової в м. Києві, ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Рено» д/н НОМЕР_3 здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, при наявності подвійної осьової лінії дорожньої розмітки, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Тойота» д/н НОМЕР_1, який належить позивачу ОСОБА_1, що призвело до механічних пошкоджень автомобілів та є страховим випадком.
Постановою Дніпровського районного суду міста Києва № 2604/8999/12 ( № 3/2604/2628/12) від 18 травня 2012 року винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП України.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «СК «Лафорт», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/6289814.
12 липня 2012 р. позивачка ОСОБА_1 звернувлась до ПрАТ «СК «Лафорт» із заявою про виплату страхового відшкодування.
Листом вих. № 1736 від 14.09.2012р. ПрАТ «СК «Лафорт» повідомила позивачці про те, що після розгляду наданих до компанії документів за страховим випадком, що стався 30.03.2012р., був складений Страховий акт № 1312001-1 та прийняте рішення про виплату страхового відшкодування. Однак станом на день подачі позову до суду відповідач страхового відшкодування не виплатив.
Згідно Звіту автотоварознавчого дослідження № 174/12 від 27.04.2012 року, зробленого ФОП ОСОБА_4 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 12546/11 дійсний до 11.10.2014р.), вартість матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля «Тойота» д/н НОМЕР_1 складає 86 153, 65 грн.
Ліміт відповідальності відповідача за згаданим полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності АВ/6289814 становить 50 000, 00 грн.,
Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тому різниця між реально завданими збитками та страховим відшкодуванням підлягає стягненню з ОСОБА_2
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Процесуальними нормами передбачено як право на участь у дослідженні доказів, так і обов'язок із доказування обставин при невизнанні їх сторонами. При цьому суд безпосередньо не повинен брати участь у зборі доказового матеріалу.
Згідно п. 21.1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ст. 9 Закону страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений в договорі.
Як передбачено ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Враховуючи, що Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/6289814 станом на 30.03.2012 р. був діючий, то станом на день скоєння ДТП, тобто 30 березня 2012 року, цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну під час керування автомобілем «Рено» д/н НОМЕР_3, було застраховано.
Як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Рено» д/н НОМЕР_3 ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «Лафорт» на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/6289814, з лімітом відповідальності за пошкодження майна потерпілого в розмірі 50000,00 грн. з нульовою франшизою.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з Приватного акціонерного товариства «Лафорт» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування в розмірі 50000,00 грн., пені в розмірі 2 034, 25 коп., та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між реально завданими збитками та страховим відшкодуванням в розмірі 36 153, 25 коп.
Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути судові витрати з відповідача ПрАТ «СК «Лафорт» в сумі 520, 34 грн., а з відповідача ОСОБА_2 в сумі 361, 53 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 998, 526 ЦК України, ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст.ст. 10, 11, 57, 60, 209, 212-215, 224-226, 88 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт», ОСОБА_2 про стягнення суми страхового відшкодування - задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» (ЄДРПОУ 25005889) на користь ОСОБА_1 (і/н НОМЕР_2) страхове відшкодування в розмірі 50 000 грн., пеню в розмірі 2 034, 25 грн., судовий збір в розмірі 520, 53 грн., а всього 52 554 (п'ятдесят дві тисячі п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 59 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (і/н НОМЕР_2) збитки в розмірі 36 153, 65 грн. та судовий збір в розмірі 361, 53 грн., а всього 36 515 (тридцять шість тисяч п'ятсот пітнадцять) грн. 18 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: