Справа № 2610/30136/2012
Провадження №2/761/709/2013
21 жовтня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Бойчук С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, -
В грудні 2012р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 2, 3) до відповідача ОСОБА_2, і з урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 47-49) просила суд: визнати нежитлове приміщення АДРЕСА_1 та автомобільний гараж АДРЕСА_2 спільним сумісним майном подружжя та здійснити його поділ між сторонами в рівних частках по ? кожному:
- ? частину нежитлового приміщення АДРЕСА_1 та ? частину автомобільного гаражу АДРЕСА_2 позивачці;
- ? частину нежитлового приміщення АДРЕСА_1 та ? частину автомобільного гаражу АДРЕСА_2 відповідачу.
Свої позовні вимоги позивачка ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 04 лютого 1989р. по 19 грудня 2009р., який було розірвано за рішенням суду. Під час спільного проживання, сторонами за спільні кошти було придбано вищезазначене майно, яке було оформлено на відповідача. Після розірвання шлюбу у сторін виникли суперечки з приводу поділу та користування цим майном, яке було придбано в шлюбі, а тому позивачка вимушена була звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Судом до участі у справі, в якості третьої особи було притягнуто ОСОБА_3
В судовому засіданні представник позивачки заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав, викладених в позові, просила суд позов задовольнити.
Відповідач та його представник, заявлені позовні вимоги визнали частково, зазначаючи, що до спільного майна подружжя належить лише автомобільний гараж АДРЕСА_2 який і підлягає поділу між сторонами. Стосовно нежитлового приміщення АДРЕСА_1 то це майно на думку відповідача не належить до спільного майна подружжя, оскільки його фактичним власником є третя особа.
Суд, заслухавши пояснення представника позивачки, відповідача та його представника, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 04 лютого 1989р. між сторонами було укладено шлюб, який було розірвано за рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 грудня 2009р.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
У відповідності з ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 23, 24 Постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007р. за № 11 вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. ст. 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).
Частиною 1 ст. 61 СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивачка наголошувала, що до спільного майна подружжя належить: нежитлове приміщення АДРЕСА_1 та автомобільний гараж АДРЕСА_2.
В судовому засіданні сторона відповідача визнала, що зазначений вище автомобільний гараж АДРЕСА_2 є спільним сумісним майном подружжя, проте відповідач наголошував, що нежитлове приміщення АДРЕСА_1 в м. Києві не може вважатись спільним майном подружжя, оскільки було придбано за кошти третьої особи відповідачем на виконання відповідного договору.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 08 липня 2013р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору доручення та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майнових прав (а.с. 70-73), яке набрало законної сили, встановлено, що договір про дольову участь від 08 квітня 2002р. № 43/17-25 укладений між АТ ХК «Київміськбуд» та ОСОБА_2, який діяв від свого імені, а не в інтересах ОСОБА_3 Крім того, вказаним рішенням встановлено, що на виконання договору про дольову участь від 08 квітня 2002р. № 43/17-25 саме ОСОБА_2 були сплачені кошти в розмірі 175454,0 грн., на виконання зазначеного договору, а не ОСОБА_3
Таким чином, суд вважає, що нежитлове приміщення АДРЕСА_1 та автомобільний гараж АДРЕСА_2 є спільним майном подружжя ОСОБА_2 - сторін по справі.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що в порядку поділу майна подружжя слід визнати за позивачкою, відповідачем право власності по ? частині: на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 та автомобільний гараж АДРЕСА_2
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3219,0 грн.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 57 - 61, 79, 88, 179, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 294 ЦПК України; ст. ст. 57, 60, 61, 65, 69-71 СК України; Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. за № 11, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
Визнати нежитлове приміщення АДРЕСА_1 та автомобільний гараж АДРЕСА_2 спільним майном подружжя: ОСОБА_2 і ОСОБА_1.
В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2 право власності по ? частині: на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 та автомобільний гараж АДРЕСА_2.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3219 /три тисячі двісті дев'ятнадцять/ грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: