Справа № 201/11819/13-ц (2/201/3314/2013)
23 жовтня 2013 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Черновського Г.В.,
при секретарі - Пісчанській Т.М.,
за участю: позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
30 вересня 2013 року позивач звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позивач у позовній заяві посилалась на те, що вони з відповідачем перебувають у шлюбі з 23 грудня 2000 року, від якого мають малолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюбні відносини з відповідачем фактично припинені, причинами чого стала подружня зрада з боку відповідача, тому позивач звернулась до суду з даним позовом та просила суд розірвати шлюб між нею та відповідачем (а. с. 3-4).
Позивач у судовому засідання підтримала свої позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав та не заперечував проти їх задоволення.
Суд, вислухавши пояснення позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 23 грудня 2000 року, зареєстрованого відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневої районної ради м. Дніпропетровська, актовий запис № 1116, від шлюбу мають малолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується письмовими доказами, наявними в матеріалах справи (а. с. 6).
Згідно ст. 110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 112 Сімейного Кодексу України, при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 8 ст. 235 Цивільного процесуального кодексу України у рішенні суду про розірвання шлюбу зазначається про вибір прізвища тим з подружжя, який змінив прізвище під час державної реєстрації шлюбу, що розривається. З огляду на дане положення, суд прийшов до висновку, що прізвище позивачу, яке було змінено нею після реєстрації шлюбу, залишити без змін, а саме: „Нестерова”.
Враховуючі вищезазначені обставини, та приймаючі до уваги, що шлюбно-сімейні відносини між сторонами по даній справі припинені та до цього часу не поновлювались, позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач не заперечує проти цього, суд приходить до висновку про те, що шлюб сторін по даній справі розпався остаточно, відновлений бути не може, а тому шлюб між сторонами по даній справі підлягає розірванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110, 112 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60, 80, 197, 212, 213, 215, ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 23 грудня 2000 року відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневої районної ради м. Дніпропетровська, актовий запис № 1116, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які мають малолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 - розірвати.
Прізвище ОСОБА_1, яке було змінено нею після реєстрації шлюбу, залишити без змін, а саме: „Нестерова”.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суду м. Дніпропетровська.
Головуючий суддя Г. В. Черновськой