Справа № 411/8712/12
Провадження № 2/211/166/13
іменем України
28 жовтня 2013 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Папариги В.А.,
при секретарі Курбаковій Ю.О.,
за участю
позивача ОСОБА_1,
представника позивачів ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, третя особа: приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання правочину купівлі-продажу недійсним та усунення перешкод у здійсненні права власності, -
23.10.2013 року ОСОБА_1, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_6, третя особа: приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання правочину купівлі-продажу недійсним та усунення перешкод у здійсненні права власності. В обґрунтування своїх вимог послалися на те, що їм на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 14.07.1993 року органом приватизації Орендного підприємства «Криворіжіндустрбуд» згідно з розпорядженням за № 390 від 14.07.1993 року та Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Четвертою Криворізькою державною нотаріальною конторою 28.09.2000 року за р. № 1-4205, належала житлова квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1. В зазначеній житловій квартирі позивачі по справі зареєстровані та мешкають в ній постійно, оскільки зазначене нерухоме майно є їх єдиним житлом. Відповідачка ОСОБА_3 доводиться рідною племінницею позивачці ОСОБА_1 та є донькою її рідної сестри. У позивачів по справі своїх власних дітей не має, а тому вони вважали, що коли будуть перебувати у такому стані, що потребуватимуть сторонньої допомоги, таку допомогу їм нададуть рідна сестра позивачки чи її доньки. Позивачка ОСОБА_1 є інвалідом дитинства, в даний час інвалідом першої групи по зору та потребує постійної сторонньої допомоги. На протязі всього свого життя вона дуже важко хворіє та постійно перебуває на лікуванні. Крім проблем із зором, вона хворіє на цукровий діабет І типу, в тяжкій формі, практично із дитинства. На фоні цукрового діабету у позивачки по справі із дитинства розпочалися проблеми із зором, які прогресують і вданий час. Позивач ОСОБА_5, який доводиться чоловіком позивачки, спочатку доглядав за своєю дружиною, однак із часом, можливо не справившись із таким моральним та фізичним навантаженням, почав зловживати алкогольними напоями. Саме у зв'язку із збігом для позивачів таких важких обставин, а саме у зв'язку із важкою хворобою позивачки та у зв'язку із неможливістю позивачем здійснювати догляд за дружиною, ними було прийнято рішення, що відповідачка по справі здійснюватиме такий догляд за позивачами, адже вона не заміжня, має на утриманні малу дитину, ніде не працює, та взамін цього догляду їй буде залишена житлова квартира, оскільки самостійно придбати собі житло вона не може. Щоб узаконити свої відносини, адже у позивачів крім відповідачки є ще одна племінниця, було прийнято рішення, що позивачі по справі та відповідачка з'являться до нотаріальної контори для укладення певного правочину. У зв'язку із цим, 06.07.2010 року, позивачі та відповідачка з'явилися до приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_7, яка провела відповідну розмову із відповідачкою та позивачам було запропоновано підписати договір. На той час позивачі не придали значення тому факту, що фактично вони проводять підписання договору купівлі-продажу. Сама позивачка із текстом договору ознайомитися змоги не мала, адже нічого не бачила, а позивач легковажно віднісся до підписання договору, адже підстав в той час сумніватися в тому, що права та інтереси позивачів якимось чином будуть порушені, у нього не було. Приватний нотаріус, в присутності якої підписувався текст договору, та яка бачила, що позивачка із-за вади зору не може самостійно прочитати текст договору, і з великим трудом ставить на ньому свій підпис в місці зазначеному для підпису, не розтлумачила позивачці, що в такому випадку такий текст договору повинен бути їй зачитаний нотаріусом та на договорі повинна бути вчинена відповідна відмітка. За самим договором, відповідачка не передавала позивачам жодних грошових коштів, оскільки не мала матеріальної змоги це зробити, адже ніде не працює, та не мала та не має в даний час самостійного заробітку, достатнього для придбання житла. Після підписання договору, позивачі продовжували вважати себе господарями житлової квартири, мешкали та мешкають в ній, несуть витрати на утримання житла. Відповідачка по справі після підписання договору також стала мешкати спільно із позивачами в житловій квартирі та дійсно вона спочатку їм допомагала із веденням домашнього господарства. Однак 02.04.2012 року відповідачка, без погодження із позивачами, поселила в житлову квартиру свого співмешканця - відповідача ОСОБА_8, та з цього часу ставлення відповідачки до позивачів змінилося. В сім'ї почалися сварки та скандали. Відповідачі по справі, почали ображати позивачів, виганяти їх із помешкання, у зв'язку із чим вони були змушені ночувати в своїх сусідів. При цьому обома відповідачами не бралися до уваги ні вік позивачів, ні стан здоров'я позивачки, ні та обставина, що позивачі не забезпечені іншим місцем для проживання та їм просто нікуди іти. Коли в результаті чергового скандалу позивачі звернулися із заявою на неправомірні дії відповідачів до правоохоронних органів, Довгинцівським РВ КМУ 06.06.2012 року було винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, в якій було зазначено, що на ОСОБА_8 було складено адміністративний протокол за ст. 173 КУпАП та проведена профілактична бесіда про недопущення таких правопорушень. Посилаючись на те, що при укладені вищевказаного договору купівлі продажу недодержано вимоги, які встановлені ч. 1 ст. 203 ЦК України, його посвідчення відбулося із суттєвим порушенням вимог діючого на той час законодавства, адже приватним нотаріусом не було взято до уваги, що позивачка є сліпою, договір здійснений позивачами у зв'язку із збігом тяжких для них обставин та на вкрай невигідних умовах позивачі просили суд визнати правочин - договір купівлі-продажу квартири, укладений 06.07.2010 року між ОСОБА_1, ОСОБА_5, як продавцями, та ОСОБА_3, як покупцем, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 за р. № 792, відповідно до якого продавці продали в покупець придбав житлову квартиру, розташовану за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Блюхера, 1/17 - недійсним та усунути позивачам перешкоди у здійсненні ними права на користування майном - житловою квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2, шляхом примусового виселення із житлової квартири - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 09 жовтня 2013 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, третя особа: приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання правочину купівлі-продажу недійсним та усунення перешкод у здійсненні права власності, в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_9 про усунення перешкод у здійсненні права на користування житловою квартирою та примусового виселення ОСОБА_9 з житлової квартири, розташованої за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Блюхера, 1/17, залишено без розгляду.
В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_5, який був присутній в судовому засіданні 05.03.2013 року, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та посилаючись на обставини викладені в позові, просили суд його задовольнити.
Представник позивачів ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та посилаючись на те, що договір купівлі-продажу квартири єдиного житла позивачів, вчинений ними під впливом тяжкої для них обставини, хвороби позивача ОСОБА_1, та на вкрай невигідних для них умовах, просила позов задовольнити, визнати даний договір недійсним та виселити відповідача ОСОБА_3 з вказаної квартири, усунувши таким чином перешкоди у користуванні своєю власністю позивачам.
Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечували та посилаючись на те, що під час укладення договору купівлі-продажу позивачі розуміли наслідки вчиненого ними правочину були згодні на відчудження квартири та отримали кошти від позивача за відчуджену ними квартиру. Крім того ОСОБА_3 їм дозволила проживати в даній квартирі, як родичам, надавала їм деякий час допомогу, однак після погіршення стосунків з позивачами вони звернулися до суду з позовом про визнання даного договору недійним, просили суд в задоволені позову відмовити.
Третя особа приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_7, будучи присутньою в судовому засіданні 05.03.2013 року проти позову заперечувала та посилаючись на те, що при посвідченні даного договору купівлі-продажу квартири, вона діяла відповідно до вимог інструкції, пояснювала сторонам договору наслідки його укладення, позивач ОСОБА_1 не говорила про те, що вона не може прочитати текст договору, вони з чоловіком знайомилися з текстом договору, розуміли, що вчиняють саме договір купівлі-продажу квартири, вказували, що розрахунок за квартиру вони отримали, претензій до покупця не мають, підписували договір вони власноруч в її присутності, тому просила в позові відмовити.
Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що позивач ОСОБА_1 є її тіткою, відповідач ОСОБА_3 є її рідною сестрою. В 2010 році позивачі вирішили переоформити квартиру на сестру, щоб вона допомагала їм так як тітка дуже хворіла, основною умовою договору був догляд за тіткою. У квітні 2012 року відповідач почала проживати у вказаній квартирі разом з позивачами та ОСОБА_6 їх відносини погіршилися, позивачів виганяли з квартири, в зв'язку з чим вони вимушені були звернутися до суду з вказаним позовом.
Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що позивач ОСОБА_1 є її рідною сестрою, відповідач ОСОБА_3 є її донькою. Позивач ОСОБА_1 дуже хворіла, а відповідач ОСОБА_3 залишилася сама з дитиною, в зв'язку з цим вони вирішили питання щодо переоформлення квартири з позивачів на відповідача, яким чином вони вирішили це зробити, вона не знала, оскільки цими питаннями займалася її донька - відповідач ОСОБА_3 та позивачі. Про те, що між ними було укладено договір купівлі-продажу вона дізналася лише тоді, як відповідач почала проживати з ОСОБА_6, і між ними та позивачами почалися суперечки. Наполягала на тому, що позивач на той час не мала таких коштів, як зазначено в договорі купівлі-продажу.
Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що вона знає позивача ОСОБА_1 з дитинства, вона є інвалідом дитинства, не бачить. Дізналася про договір купівлі-продажу від позивача ОСОБА_1, яка сама їй про це повідомила, казала що вона вирішила переоформити квартиру на племінницю, а саме укласти договір-купівлі продажу, хотіла, щоб та проживала з ними і допомагала їм, однак після того як відповідач почала співмешкати з ОСОБА_6 їх відносини погіршилися, почалися сварки, викликалися працівники міліції, ОСОБА_3 виганяла позивачів з квартири.
Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що сім'ю ОСОБА_1 вона знає давно, позивач ОСОБА_1 з дитинства хворіє, вона погано бачить, її стан здоров'я постійно погіршується. Позивача ОСОБА_5 вона знає як людину, яка зловживає алкогольними напоями, допомагати ОСОБА_1 він не може. Про те, що вони уклали з племінницею договір купівлі-продажу, вона дізналася одразу після його укладення від позивачів. Відповідач декілька років з ними проживала, однак навесні 2012 року коли почала проживати з чоловіком їх відносини з позивачами погіршилися, почалися скандали. Відповідач виганяла позивачів з квартири, їй особисто доводилося викликати міліцію.
Вислухавши сторони, свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 06.07.2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з однієї сторони, як продавці та з другої сторони ОСОБА_3, як покупець, будучи попередньо ознайомлені з правовими наслідками недодержання при вчинені правочинів вимог закону, усвідомлюючи природу цього правочину та значення своїх дій, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, діючи добровільно, за відсутності будь-якого примусу як фізичного так і психологічного уклали договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого продавці ОСОБА_1 та ОСОБА_5 передали у власність, а покупець ОСОБА_3 прийняла у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_3 і зобов'язалася оплатити її вартість за ціною та на умовах, встановлених у цьому договорі. Згідно п.2.1 даного договору продаж вчинено за 40675,00 гривень, що відповідає вартості викладеній у витязі з реєстру прав власності на нерухоме майно № 26506324, виданого комунальним підприємством Дніпропетровської обласної Ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» 23.10.2010 року. Згідно п.2.3 договору дану суму продавці одержали від покупця готівкою до підписання цього договору. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 792 ( а.с. 22-23 - копія договору купівлі-продажу).
Право власності на квартиру зареєстровано за відповідачем ОСОБА_3 ( а.с. 21 - копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно).
Відповідно до ст.16 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнано судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Згідно ст.ст.6,627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За договором купівлі - продажу, як зазначено в ст. 655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну суму.
Обов'язковою (істотною) умовою договору купівлі - продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна відповідно до ст. 657 ЦК України є укладення його в письмовій формі, нотаріальне посвідчення та державна реєстрація.
Згідно із роз'ясненнями наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 6 листопада 2009 року правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі ст. 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
Згідно із ч.3 ст.10, ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В судовому засіданні було встановлено наявність тяжкої хвороби у позивача ОСОБА_1 вказані обставини були доведені як наданими позивачем медичними документами, так і висновком комісійної судово-медичної експертизи, з якої слідує, що ОСОБА_1 з 1981 року мала захворювання очей, а саме: міопія середнього ступеню, ангіопатія сітківки обох очей, діабетична ангіопатія сітківки, макулодистрофія обох очей ( з 1992 року), діабетична катаракта обох очей ( з 1999 року), діабетична проліферативна ретинопатія ІІ-ІІІ ступеню обох очей та станом на 06.07.2010 року діабетична проліферативна ретинопатія, ускладнена катарактою, міопією середнього ступеню обох очей. За станом зорових функцій на 06.07.2010 року не могла прочитати текст нотаріально посвідченого правочину купівлі-продажу від 06.07.2010 року, що підтверджується повною відсутністю зору на ліве око і різким зниженням зору до 0,02-0,03 диоптрій на праве око, яке не піддається корекції ( а.с. 212-217 - висновок експерта № 146)
В той же час позивачами не доведено суду того, що їх рішення про продаж квартири відповідачу, було прийнято ними під впливом тяжкої для них обставини, а саме хвороби позивача ОСОБА_1 , а за відсутності даної тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
Не доведено позивачами суду й того, що даний правочин вчинено і на вкрай невигідних для них умовах.
Так, з оспорюваного договору купівлі - продажу вбачається, що сторони в справі ( продавці квартири - ОСОБА_1 та ОСОБА_5 та покупець - ОСОБА_3), діючи добровільно і перебуваючи при здоровому глузді та ясній пам'яті, розуміючи значення своїх дій, попередньо будучи ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений між ними правочин (ст.ст.202-204, 626-627 ЦК України) уклали договір, згідно з яким позивачі передали у власність ОСОБА_3 квартиру за адресою: АДРЕСА_3, а остання їм сплатила 40675,00 гривень, що відповідає вартості викладеній у витязі з реєстру прав власності на нерухоме майно № 26506324, виданого комунальним підприємством Дніпропетровської обласної Ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» 23.10.2010 року.
Посилання позивача ОСОБА_1, на те, що вони з чоловіком фактично не мали наміру за життя передавати дану квартиру відповідачу, у зв'язку з чим залишилися у ній проживати та сплачують комунальні послуги, а фактично коштів від продажу не отримували, судом не можуть бути прийняті як доказ того, що договір ними укладено на вкрай невигідних для них умовах, оскільки як слідує з пояснень позивачів та їх представника в судовому засіданні, вони розуміли, що було укладено саме договір купівлі-продажу та розуміли його наслідки, а доказів того, що кошти за вказану квартиру ними від позивача не були отримані суперечать умовам укладеного договору та поясненням відповідача.
Крім того, ОСОБА_1 не заперечувала у суді той факт, що вона особисто підписувала договір у нотаріуса при його посвідченні і їй були відомі його умови. про те. що вона не бачить вона особисто нотаріусу не говорила. Вона погоджувалася на його укладення, однак змінила свою позицію лише після того, як з відповідачем у неї почали виникати суперечки.
Судом також не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача ОСОБА_1 на квитанції про сплату нею комунальних послуг, як на доказ того, що договір укладено для неї на вкрай невигідних умовах, оскільки як вона так і позивач ОСОБА_5 фактично проживають у квартирі, є зареєстрованими у ній, є споживачами комунальних послуг та згідно п. 5 ч. 3 ст. 20 «Про житлово-комунальні послуги» зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом.
Не можуть бути прийняті судом як доказ того, що спірний договір купівлі-продажу укладений позивачами під впливом тяжкої для них обставини і на вкрай невигідних умовах, і пояснення свідків допитаних за клопотанням представника позивачів, а саме ОСОБА_10 , ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13П, оскільки вони не були присутні при укладені спірного договору, а з їх пояснень слідує, що позивачі були обізнані в укладені саме договору-купівлі продажу, а питання про визнання договору купівлі-продажу недійсним виникло лише після того, як позивачі посварилися з відповідачем.
Оскільки позивачами не доведено суду, чому вони були вимушені укладати саме договір купівлі-продажу, на яких саме невигідних умовах для себе вони уклали спірний договір купівлі-продажу, який є оплатним, та умови якого відповідають вимогам ст. 655 ЦК України, та в чому ці невигідні умови для них полягали і чому вони були позбавлені можливості укласти інший правочин, суд не вбачає підстав для визнання вказаного вище договору купівлі-продажу недійсним.
Зважаючи на те, що судом не встановлено підстав для задоволення позовних вимог, щодо визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, суд не вбачає також і підстав для задоволення вимог позивачів про усунення їм перешкод у користуванні власністю шляхом виселення відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 233 ЦК України, ст.ст. 10,35,60,88, 208-210,212-215 ЦПК України, суд -
В задоволені позову ОСОБА_1, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання правочину купівлі-продажу недійсним та усунення перешкод у здійсненні права власності - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя:
ОСОБА_14