26 грудня 2006 р.
№ 11/411
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С.,
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши касаційну скаргу Старокримського коопзаготпрому Кіровського районного споживчого товариства на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 21.08.2006 року у справі №11/411 за позовом Старокримського коопзаготпрому Кіровського районного споживчого товариства до Приватного підприємства “Влада Плюс», третя особа-Товариство з обмеженою відповідальністю “Тягінське хлібоприймальне підприємство» про стягнення суми,
Подана Старокримським коопзаготпромом Кіровського районного споживчого товариства касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються докази сплати державного мита.
Згідно підпункту “г» пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито» із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач оспорює постанову апеляційного господарського суду про скасування рішення першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення 59 510, 26 грн.
Отже, касаційна скарга на судове рішення у даній справі повинна бути оплачена державним митом з урахуванням зазначеної суми, тобто позивач повинен був сплатити 297, 5 грн., а сплатив згідно платіжного доручення №706 від 22.09.2006 року лише 247,13 грн. Тому зазначене платіжне доручення не може бути доказом сплати державного мита у встановленому розмірі.
Окрім того, згідно п. 14 “Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита», затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 р. № 15, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.93 р. № 50, при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчинюється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в доход бюджету----------крб. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
Надане позивачем платіжне доручення №706 від 22.09.2006 року не відповідає зазначеним вимогам, оскільки на зворотній стороні цього платіжного доручення відсутні дата зарахування державного мита в доход бюджету та відмітка дати виконання платіжного доручення.
Тому зазначене платіжне доручення не може бути доказом сплати державного мита у встановленому порядку.
Отже, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.
За таких обставин, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню.
Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу Старокримського коопзаготпрому Кіровського районного споживчого товариства на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 21.08.2006 року повернути без розгляду.
Судді В.Перепічай
І. Вовк
П.Гончарук