Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого - судді
Паневіна В.О.,
суддів
Кліменко М.Р. і Глоса Л.Ф.
за участю прокурора
Матюшевої О.В.,
розглянувши в судовому засіданні 12 грудня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Ленінського районного суду міста Донецька від 4 жовтня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 20 січня 2006 року щодо ОСОБА_1,
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
раніше судимого:
- 09.07.2004 року за ч.3 ст.185, ст.75 КК України на 3 роки позбавлення волі з випробуванням і іспитовим строком на 2 роки;
- 31.05.2005 року за ч.2 ст.186, ст. 71 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі,
- за ч.2 ст.187 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, визначеного за вироком Ленінського районного суду м. Донецька від 31.05.2005року, більш суворим покаранням за цим вироком ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, судові рішення щодо якого не оскаржуються.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 21 лютого2005 року близько 21год. 45хв. за попередньою змовою з ОСОБА_2 на пр. Ленінському в м. Донецьку з метою заволодіння чужим майном напали на потерпілу ОСОБА_3, збили її з ніг і побили, заподіявши легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. При цьому заволоділи її сережкою вартістю 48 грн.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 20 січня 2006 року вирок Ленінського районного суду м. Донецька від 4 жовтня 2005 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
У касаційному поданні заступник прокурора Донецької області посилається на порушення судом вимог ст. 98 КК України, внаслідок чого ОСОБА_1, який вчинив злочин у неповнолітньому віці, призначено додаткове покарання у виді конфіскації майна. Також вказує на те, що ОСОБА_1 суд призначив основне покарання нижче від найнижчої межі санкції ч.2 ст. 187 КК України без застосування ст.69 КК України, чим порушив закон. Просить вирок суду щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді Верховного суду України, пояснення прокурора Матюшевої О.В., яка частково підтримала касаційне подання та просила судові рішення щодо ОСОБА_1 змінити, застосувати ст. 69 КК України при призначенні основного покарання за ч. 2 ст. 187 КК України і виключити рішення про призначення засудженому за ч. 2 ст. 187 КК України і ч. 4 ст. 70 КК України додаткового покарання у виді конфіскації майна, перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину підтверджується доказами, дослідженими судом, і не заперечується у касаційному поданні.
Дії засудженого правильно кваліфіковано за ч.2 ст. 187 КК України.
При призначенні ОСОБА_1 покарання за вчинений злочин суд урахував тяжкість злочину, дані, що характеризують особу засудженого.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 злочин учинив у неповнолітньому віці, його мати померла, інших родичів у нього немає, він є сиротою, злочин ним було вчинено внаслідок збігу тяжких особистих і сімейних обставин.
Зазначені обставини відповідно до вимог ст.ст. 66, 69 КК України є пом'якшуючими покарання і давали суду підстави для призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі за розміром нижче від найнижчої межі санкції ч. 2 ст. 187 КК України.
Крім того, згідно зі ст. ст. 12, 102 КК України ОСОБА_1, як особі, що вчинила тяжкий злочин у неповнолітньому віці, не могло бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк більше 7 років, а з огляду на наявність декількох пом'якшуючих покарання обставин - потребувало призначення покарання такого виду на менший строк.
З урахуванням викладеного, суд при призначенні ОСОБА_1 основного покарання за ч. 2 ст. 187 КК України у виді 6 років позбавлення волі, що є меншим від найнижчої межі санкції цієї статті кримінального закону, правильно визначив вид і розмір покарання, але, маючи підстави для застосування ст. 69 КК України, помилково не застосував її. Колегія суддів вважає за необхідне виправити цю помилку.
Окрім того, всупереч вимогам ст. 98 КК України, ОСОБА_1 як за ч. 2 ст. 187 КК України, так і за ч. 4 ст. 70 КК України безпідставно призначено додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке не можна призначати особам, що вчинили злочин у неповнолітньому віці.
З огляду на вищевикладене, судові рішення щодо ОСОБА_1 підлягають зміні в частині призначеного йому покарання.
Підстав для скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд, як про це просить прокурор у касаційному поданні, не встановлено.
касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити частково.
Вирок Ленінського районного суду м. Донецька від 4 жовтня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 20 січня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити: із застосуванням ст. 69 КК України вважати його засудженим за ч.2 ст.187 КК України на 6 років позбавлення волі та виключити рішення про призначення йому за ч. 2 ст. 187 КК України і за ч. 4 ст. 70 КК України додаткового покарання у виді конфіскації майна.
Вважати ОСОБА_1 засудженим на підставі ч. 4 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді 6 років позбавлення волі.
У решті вирок залишити без зміни.
судді:
Паневін В.О. Кліменко М.Р. Глос Л.Ф.