Верховного Суду України у складі:
головуючого
Міщенка С.М.,
суддів
Школярова В.Ф. і Кармазіна Ю.М.,
за участю прокурора
Дев'ятка В.В.,
захисника
ОСОБА_1
і засудженого
ОСОБА_2
розглянула в судовому засіданні 21 листопада 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 11 серпня 2006 року, яким
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
судимий:
- 4 березня 1983 року за ч. 2 ст. 140 КК України
на п'ять років позбавлення волі;
- 27 серпня 1991 року за ч. 2 ст. 142, ч. 2 ст. 144,
п. п. “е», “ж» ст. 93 КК України на п'ятнадцять років
позбавлення волі, звільнений 22 квітня 2005 року
за відбуттям покарання,
засуджений за п. п. 7, 13 ч. 2 ст. 115 КК України на довічне позбавлення волі.
Цим вироком постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 70872 гривні матеріальної і моральної шкоди.
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за умисне вбивство ОСОБА_3 з хуліганських мотивів, учинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.
Як установив суд, злочин було вчинено за таких обставин.
28 лютого 2006 року близько п'ятнадцятої години ОСОБА_2, перебуваючи в алкогольному сп'янінні, заснув біля квартири АДРЕСА_1. Прокинувшись близько шістнадцятої години, він зайшов у квартируНОМЕР_1в якій знаходилася ОСОБА_3 Грубо порушуючи громадський порядок, діючи з хуліганських спонукань та з особливою зухвалістю, ОСОБА_2 з метою убивства взяв на кухні ножа і наніс ним ударів по руках ОСОБА_3, а потім кулаками і ногами по тулубу та голові. Він же перекинув каструлю з борщем, яка стояла на плиті, і завдав нею кілька ударів в область голови потерпілої.
На неодноразові зауваження сусідів ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які, почувши крики, намагалися припинити злочинні дії ОСОБА_2, той не реагував. Бажаючи довести до кінця свій злочинний умисел, направлений на позбавлення життя ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, він ще близько тридцяти хвилин продовжував наносити їй удари, в тому числі в голову і грудну клітку, які є життєво важливими органами.
Такими діями ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_3 були заподіяні тілесні ушкодження різного ступеню, в тому числі і тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, - відкрита черепно-мозкова травма, закрита травма грудної клітини.
28 квітня 2006 року ОСОБА_3 від відкритої черепно-мозкової травми вмерла.
На вирок надійшли касаційні скарги з доповненнями, в яких:
- засуджений ОСОБА_2 просить вирок змінити, перекваліфікувати його дії зі ст. 115 ч. 2 п. п. 7, 13 КК України на ст. 121 ч. 2 КК України і пом'якшити покарання.
Своє прохання обгрунтовує тим, що досудове і судове слідство в справі проведені неповно й однобічно, внаслідок чого висновки суду про наявність у нього умислу на умисне вбивство потерпілої не відповідають фактичним обставинам справи.
Стверджує, що при розслідуванні справи до нього застосовувалося фізичне насильство і порушувалося його право на захист.
Заперечує наявність хуліганського мотиву при побитті потерпілої;
- захисник ОСОБА_1 також ставить питання про зміну вироку і перекваліфікацію дій засудженого зі ст. 115 ч. 2 п. п. 7, 13 КК України на ст. 121 ч. 2 КК України.
Необхідність такої перекваліфікації вмотивовує тим, що матеріали справи не містять доказів спрямованості умислу його підзахисного на умисне вбивство потерпілої.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого і його захисника на підтримання касаційних скарг, думку прокурора, який вважав вирок законним і обгрунтованим, а касаційні скарги безпідставними, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що вони підлягають задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про винність ОСОБА_2 у злочині, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами.
Як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні ОСОБА_2 не заперечував факту побиття ним потерпілої і з цього приводу давав показання, зміст яких зводиться до того, що 28 лютого 2006 року він, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, зайшов у квартиру ОСОБА_3 У ході конфлікту з господаркою квартири, він завдав їй ударів, у тому числі і каструлею в голову. Заперечував умисел на позбавлення життя потерпілої та застосування при її побитті ножа.
Показання ОСОБА_2 про обставини побиття ОСОБА_3 підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_6 і ОСОБА_5, а також об'єктивно узгоджуються з даними висновків судово-медичної експертизи, проведеної прижиттєво по медичній документації, та судово-медичної експертизи трупа, відповідно до яких у потерпілої були виявлені оскольчатий перелом променевої кістки, різана рана правого плеча, різана рана середньої третини правого передпліччя, різана рана правої кисті, які могли бути заподіяні ножем, а також були наявними на тілі рубці, походження яких від нанесення ударів каструлею не виключається. Виявленими були також такі тілесні ушкодження, як відкрита черепно-мозкова травма і закрита травма грудної клітини, які відносяться до категорії тяжких, небезпечних для життя в момент заподіяння і які утворилися внаслідок неодноразових ударів тупими предметами, якими могли бути кулаки та ноги.
Смерть ОСОБА_3 настала 28 квітня 2005 року від відкритої черепно-мозкової травми, яка ускладнилася двосторонньою пневмонією (а. с. 150 - 156, 161 - 163).
Урахувавши вищенаведені дані експертизи про наявність на тілі потерпілої різаних ран, глибина яких досягала 12 - 13 см, та показання потерпілого ОСОБА_3, згідно з якими у квартирі за плитою ним було виявлено ножа, на якому судово-цитологічною експертизою була встановлена кров, яка за своїми біологічними властивостями схожа з кров'ю потерпілої, суд з наведенням переконливих мотивів спростував показання засудженого, в яких він заперечував застосування ножа, і дійшов обгрунтованого висновку, що при побитті потерпілої це знаряддя злочину він використовував (а. с. 17 - 22, 49, 117, 177 - 181).
Разом з тим, доводи касаційних скарг про відсутність у ОСОБА_2 умислу на вбивство потерпілої, на думку колегії, грунтуються на матеріалах справи, а тому заслуговують на увагу.
Обгрунтовуючи наявність у засудженого умислу на умисне вбивство ОСОБА_3, суд у вироку послався на його дії, спрямовані на виконання об'єктивної сторони злочину, а також на кількість і локалізацію тілесних ушкоджень, наявних на трупі потерпілої, знаряддя та механізм їх заподіяння.
Однак, з такими висновками суду погодитися не можна.
Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 проживали по-сусідськи на одній площадці, відносини між ними були нормальними.
ОСОБА_2 із самого початку досудового слідства, стверджував, що умислу на вбивство потерпілої не мав, а побив її за те, що вона облила його водою. Такі показання засудженого не спростовані. Крім того, потерпіла після її побиття прожила ще два місяці і померла від заподіяного їй засудженим тілесного ушкодження, яке ускладнилося пневмонією.
У даному конкретному випадку не може слугувати доказом спрямованості умислу засудженого на позбавлення життя ОСОБА_3 і та обставина, що він, як установив суд, наносив їй удари ножем в область правого плеча, передпліччя і руки, оскільки такі дії в причинному зв'язку зі смертю потерпілої не знаходяться.
За висновком судово-медичної експертизи в такий спосіб потерпілій були заподіяні тілесні ушкодження, які стосовно живих осіб відносяться до категорії легких з короткочасним розладом здоров'я (а. с. 150 - 156).
Формулюючи свій висновок про спрямованість дій ОСОБА_2 при виконанні об'єктивної сторони злочину на умисне позбавлення життя потерпілої, суд у вироку вказав, що він у ситуації, що склалася, діяв з непрямим (евентуальним) умислом, оскільки “...свідомо допускав настання смерті» (а. с. 282).
Водночас, піддаючи критиці і спростовуючи показання засудженого про відсутність у нього такого умислу, суд у вироку зазначив, що при нанесенні ОСОБА_3 тілесних ушкоджень засуджений діяв з прямим умислом, оскільки “...усвідомлював настання смерті від своїх дій і бажав саме таких наслідків» (а. с. 284).
Така непослідовність суду у висновках щодо форми вини засудженого вплинула на правильність вирішення справи і є відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 369 КПК України підставою для зміни постановленого в ній судового рішення.
Враховуючи всі обставини вчинення злочину в їх сукупності, зокрема той факт, що побиття ОСОБА_3 засуджений припинив, як вказав суд у вироку, з власної волі, спосіб заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій, а також поведінку засудженого і потерпілої, яка передувала події, їх відносини, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_2 при побитті ОСОБА_3 не мав умислу на її вбивство, а тілесні ушкодження заподіяв їй під час бійки з хуліганського мотиву без мети позбавлення життя.
При цьому, завдаючи потерпілій ударів у різні частини тіла, в тому числі в область голови і грудної клітки, засуджений усвідомлював, що такими діями заподіює тілесні ушкодження, небезпечні для її життя, передбачав, що від таких дій може настати смерть ОСОБА_3, але легковажно розраховував на її відвернення, тобто ставлення засудженого до наслідків, що настали, було необережним.
Доводи касаційної скарги засудженого про те, що в його діях відсутній хуліганський мотив, є безпідставними і спростовуються матеріалами справи, із яких видно, що побиття потерпілої ним вчинялось безпричинно, в присутності громадян, які намагалися припинити його протиправні дії, і яким він активно протидіяв у виконанні їх громадського обов'язку.
За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне дії ОСОБА_2 перекваліфікувати зі ст. 115 ч. 2 п. п. 7, 13 КК України на ст. ст. 296 ч. 4 і 121 ч. 2 КК України, оскільки він вчинив хуліганство, що супроводжувалося особливою зухвалістю, з застосуванням ножа та заподіянням потерпілій умисних тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили її смерть.
Посилання суду на те, що при заподіянні потерпілій тілесних ушкоджень ОСОБА_2 діяв з прямим умислом на її вбивство, підлягає виключенню із мотивувальної частини вироку як таке, що не грунтується на матеріалах справи.
Даних про те, що до ОСОБА_2 під час розслідування справи застосовувалися недозволені методи, про що він стверджує в касаційній скарзі, матеріали справи не містять, а тому такі його твердження є голослівними.
Інших порушень норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для скасування чи зміни постановленого у справі судового рішення, не встановлено.
Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів
касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1 задовольнити.
Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 11 серпня 2006 року щодо ОСОБА_2 змінити.
Перекваліфікувати його дії зі ст. 115 ч. 2 п. п. 7, 13 КК України на ст. ст. 296 ч. 4 і 121 ч. 2 КК України.
Призначити ОСОБА_2 за ст. 296 ч. 4 КК України сім років позбавлення волі і за ст. 121 ч. 2 КК України десять років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 ч. 2 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно ОСОБА_2 до відбуття визначити п'ятнадцять років позбавлення волі.
Виключити із мотивувальної частини вироку посилання суду на те, що при заподіянні потерпілій тілесних ушкоджень засуджений діяв з прямим умислом на її вбивство.
У решті вирок залишити без зміни.
С.М. Міщенко В.Ф. Школяров Ю.М. Кармазін