головуючого
Коновалова В.М.,
суддів
Скотаря А.М., Селівона О.Ф.,
розглянувши в судовому засіданні в м.Києві 30 листопада 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на постановлені щодо нього судові рішення,
Вироком Заліщицького районного суду Тернопільської області від 26 січня 2006 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
раніше судимого:
1). 31.10.2002 р. за ч.2 ст.185, ч.2 ст.309, 70 КК України на 2 роки позбавлення волі;
2). 07.06.2005 р. за ч.2 ст.309 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі,
засуджено за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі, а на підставі ч.4 ст.70 КК України остаточно на 4 роки позбавлення волі.
Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 29 березня 2006 року вирок залишений без зміни.
Постановлено стягнути з засудженого на користьОСОБА_2 3.957 грн.
За наведених у вироку обставин ОСОБА_1 засуджено за те, що він в середині лютого 2005 року проник у будинок ОСОБА_2, що у АДРЕСА_1, звідки таємно викрав майно потерпілого на загальну суму 2.565 грн.
А також, в ніч з 24 на 25 лютого 2005 року ОСОБА_1 знов проник у будинок ОСОБА_2, звідки викрав майно на суму 3.357 грн., а всього на загальну суму 5.922 грн.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 стверджує, що кримінальну справу сфабриковано, визнавальні показання він дав внаслідок застосування недозволених методів слідства, судове слідство проведено з порушенням вимог кримінально-процесуального закону і висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи. За змістом скарги ОСОБА_1 просить застосувати до нього Закон України “Про амністію» від 31 травня 2005 року за попереднім вироком, яким його було засуджено за ч.2 ст.309 КК України.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні слід відмовити.
Висновки про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_2, незважаючи на невизнання ним вини і відмови від дачі пояснень в суді, суд у вироку обгрунтував дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_2 про кількість викраденого майна і про те, що при відтворенні обстановки і обставин події ОСОБА_1 особисто показував як він проникав у будинок і що звідки викрадав; показаннями свідка ОСОБА_3, який двічі підвозив ОСОБА_1 в лютому 2005 року у АДРЕСА_1, звідки з одного із будинків засуджений у великих сумках виносив різні речі; явкою з повинною ОСОБА_1; даними протоколу відтворення обстановки і обставин події з якого видно, що ОСОБА_1 дійсно вчинив крадіжки майна ОСОБА_2 у АДРЕСА_1, та іншими доказами, аналіз яких суд дав у вироку.
Тому вважати, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, підстав немає.
Вивченням матеріалів справи не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що у справі допускались порушення вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування судових рішень, у тому числі й тих, які б були пов»язані із застосуванням недозволених методів ведення слідства або із фабрикацією справи чи із фальсифікацією доказів, та які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно і всебічно розглянути справу та постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок.
Крім того, за матеріалами перевірки скарги ОСОБА_1, постановою слідчого прокуратури Заліщицького району Тернопільської області від 4 серпня 2005 року відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо службових осіб Заліщицького РВ УМВС України в Тернопільській області за відсутністю в їх діях складу злочину.
Дії ОСОБА_1 за ч.3 ст.185 КК України кваліфіковані вірно, а покарання, мінімальне за санкцією цієї норми закону, призначено відповідно до вимог ст.65 КК України з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого, даних про його особу та обставин, що пом»якшують покарання.
Що стосується прохання засудженого застосувати до нього Закон України “Про амністію» від 31 травня 2005 року за вироком Заліщицького районного суду Тернопільської області від 7 червня 2005 року , яким його засуджено за ч.2 ст.309 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, то дане питання не стосується оскаржуваного вироку.
Отже, передбачені законом підстави для призначення справи до касаційного розгляду із повідомленням зазначеним у ст.384 КПК України особам відсутні.
Керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів
у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.
Судді:
Коновалов В.М. Скотарь А.М. Селівон О.Ф.