Справа № 488/4450/13-к р.
Провадження № 1-кп/488/202/2013 р.
іменем України
23.10.2013 року
Корабельний районний суд міста Миколаєва
у складі:
головуючого суддіКороткова Т.В.
при секретаріСидоровій Т.А.
за участю
прокурора:Малюка А.В.
обвинуваченого:ОСОБА_4
потерпілої:ОСОБА_5
розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець села Радянське Бердичівського району Житомирської області, громадянин України, освіта середня спеціальна, не одружений, працює охоронцем у ПП «Ківіт», ідентифікаційний номер НОМЕР_1, раніше судимий:
- 24.07.2002 року Корабельним районним судом міста Миколаєва за частиною 1 статті 115, частиною 2 статті 263, частини 1 статті 70 КК України до позбавлення волі на строк 7 (сім) років, звільнений 21.03.2009 року по відбуттю строку покарання;
- 10.11.2010 року Ленінським районним судом міста Миколаєва за частиною 2 статті 186 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі, звільнений 03.01.2013 року умовно-достроково на один рік два місяці двадцять один день, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1;
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 185 КК України, -
12.07.2013 року о 09:00 годині обвинувачений ОСОБА_4 знаходячись в квартирі АДРЕСА_2, в якій проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_6, керуючись раптово виниклим умислом, направленим на викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав ноутбук «HP Pavilion» з блоком електроживлення вартістю 3.795,83 гривні та сумкою для ноутбука «Miracle» вартістю 199,17 гривень, які належали потерпілій ОСОБА_5 та на той час знаходилися у користуванні її онука ОСОБА_7 З викраденим майном обвинувачений з місця вчинення злочину зник, розпорядившись їм в подальшому за власним розсудом, а саме - здавши до ломбарду та витративши гроші на власні потреби, спричинивши тим самим потерпілій шкоду у розмірі 3.995,00 гривень.
У відповідності до частини 3 статті 349 КПК України, з урахуванням думки учасників провадження, судом прийняте рішення про не дослідження частини доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, тобто усіх вищевикладених обставин - а саме про відсутність необхідності у допиті свідків. При цьому судом з'ясовано, що учасники провадження правильно розуміють зміст вказаних обставин, сумніві щодо добровільності їх позиції відсутні. Судом також роз'яснено учасникам, що вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
Допитаний в ході судового засідання обвинувачений свою провину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною 2 статті 185 КК України визнав повністю та пояснив, що дійсно при вищевикладених обставинах здійснив викрадення належного потерпілій майна, оскільки йому були потрібні гроші, у вчиненому кається, але не має можливості на даний час відшкодувати завдану шкоду.
Винність ОСОБА_4 у скоєні інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину), окрім визнання вини самим обвинуваченим, також підтверджується іншими доказами, дослідженими судом.
Як вбачається з договору № 277-13013703 від 14.07.2013 року (а.п. 17) та листа ломбарду «Скарбниця» (а.п. 18), викрадене майно дійсно 14.07.2013 року було здане обвинуваченим до вказаного ломбарду із метою отримання грошових коштів.
Записка, написана обвинуваченим ОСОБА_6, в якій він повідомляє їй про викрадення ноутбуку із метою його здачі до ломбарду 15.08.2013 року оглянута (а.п. 23-24), визнана речовим доказом (а.п. 25) та зберігається у матеріалах кримінального провадження (а.п. 26).
Допитана в судовому засіданні потерпіла суду повідомила, що викрадений ноутбук був придбаний нею у кредит, який досі не сплачений та переданий у користування онукові - ОСОБА_7 Про викрадення ноутбуку дізналася лише приблизно через місяць після його вчинення обвинуваченим.
Оцінка потерпілою вартості викраденого майна не заперечується обвинуваченим та узгоджується з інформацією, що міститься у видатковій накладній від 15.04.2013 року (а.п. 19) та заяві № 003-14169-150413 від 15.04.2013 року на видачу кредиту (а.п. 20-22).
10.11.2010 року Ленінським районним судом міста Миколаєва обвинувачений був засуджений за частиною 2 статті 186 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі, звільнений 03.01.2013 року умовно-достроково на один рік два місяці двадцять один день (а.п. 29-30, 31).
Таким чином, проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає доказаною вину ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину). Дії обвинуваченого, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, судом кваліфікуються за частиною 2 статті 185 КК України.
Вивченням особистості обвинуваченого встановлено, що він повнолітній (а.п. 27), раніше судимий, в тому числі, за вчинення корисливого злочину, кримінальне правопорушення (злочин) вчинив в період умовно-дострокового звільнення від відбуття покарання за попереднім вироком суду (а.п. 29-30, 31), не одружений, працює охоронцем ПП «Ківіт», на обліку у лікаря-психіатра не перебуває (а.п. 32, 33), перебуває на обліку у лікаря-нарколога з приводу зловживання канабіноїдами, алкоголем (а.п. 34, 35), за місцем проживання дільничним інспектором міліції характеризується позитивно (а.п. 36).
Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, який відноситься до злочинів середньої тяжкості, сукупність усіх обставин, що характеризують даний злочин, який є умисним, особистість обвинуваченого, про що детально вказано вище.
Обставиною, що пом'якшує покарання, суд вважає каяття обвинуваченого, його сприяння розкриттю злочину.
Таким чином, суд вважає можливим виправлення обвинуваченого виключно в умовах ізоляції від суспільства та доходить до висновку про призначення ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі із частковим приєднанням, в порядку, передбаченому статтею 71 КК України, невідбутого за вироком Корабельного районного суду міста Миколаєва від 10.11.2010 року покарання.
ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом, в яких просять стягнути з обвинуваченого на її користь грошові кошти в сумі 3.995,00 гривень (а.п. 6).
Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Таким чином, суд доходить висновку про обґрунтованість заявленого позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 370, 374 Кримінально-процесуального кодексу України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною 2 статті 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
На підставі статті 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати покарання, невідбуте обвинуваченим за вироком Ленінського районного суду міста Миколаєва від 10.11.2010 року та за сукупністю вироків визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 7 (сім) місяців.
Строк відбування ОСОБА_4 покарання обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.
Речовий докази, а саме записку ОСОБА_4 (а.п. 26) - зберігати в матеріалах провадження.
Позов ОСОБА_5 задовольнити, стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 3.995,00 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто п'ять) гривень.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Миколаївської області через Корабельний районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя Т.В. Коротков