Копія
Справа № 822/3892/13-а
28 жовтня 2013 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіКозачок І.С.
при секретаріОстровській І.В.
за участі: представника відповідачаПетраківської Т.Н.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Військової частини А0553 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до військової частини А0553, в якому просить визнати протиправними дії щодо відмови виплатити їй матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у 2013 році. Просить також стягнути з відповідача невиплачені кошти в розмірі 2 500 грн. 00 коп.
В обґрунтування позову зазначає, що 05.03.2013 року нею був поданий рапорт щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013 рік у розмірі 2 500 грн. 00 коп. Відповідно до поданого рапорту було прийняте рішення комісії командування Сухопутних військ Збройних Сил України про надання такої матеріальної допомоги, однак відповідач неправомірно не виконує вказане рішення та не виплачує кошти.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнає, посилається на п. п. 33.1-33.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, яка затверджена наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260, яка передбачає, що право на таку допомогу мають військовослужбовці, які проходять військову службу. Вважає, що позивач не має права на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, оскільки звільнена з військової служби та не перебуває у статусі військовослужбовця. У задоволенні позову просить відмовити.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 проходила у період з 31.05.2007 року по 11.03.2013 року військову службу у військовій частині А 0553 на посаді діловода, що не заперечується відповідачем.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.03.2013 року позивачем поданий рапорт щодо надання дозволу на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013 рік у зв'язку з скрутним матеріальним становищем (затяжною хворобою та необхідністю додаткового лікування). Для прийняття рішення стосовно виплати матеріальної допомоги, рапорт направлений до Командування Сухопутних військ Збройних сил України.
Наказом командира військової частини А 0553 від 11.03.2013 року №53 відповідно до п. "в" ч.6 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" позивача звільнено з військової служби за віком, з правом носіння військової форми одягу та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Пунктами 1-2 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №1294 від 07.11.2007р. (далі - постанова №1294) передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Підпунктом 3 пункту 5 Постанови №1294 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Відповідно до п. п. 33.1-33.3 розділу XXXIII "Правила виплати матеріальної допомоги" Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Отже, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, який виплачується один раз на рік за заявою військовослужбовця на підставі наказу командира військової частини та в розмірі встановленому рішенням Міністра оборони України, у разі наявності фонду грошового забезпечення. Надання цього виду одноразового додаткового грошового забезпечення є правом керівника державного органу, яке реалізується за наявності сукупності усіх вище перелічених умов.
Тому, на думку суду, виплата цієї допомоги можлива лише у тому випадку, коли на час прийняття рішення про її виплату, військовослужбовець проходить військову службу, тобто не рахується звільненим з військової служби.
Враховуючи викладене, суд вважає, що підстави для зобов'язання відповідача виплатити на користь позивача зазначену допомогу відсутні.
Судом встановлено також, що відповідач не приймав будь-які рішення, викладені у формі письмового документу, щодо відмови позивачу у виплаті їй вказаної допомоги. Тому, ця вимога також не може бути задоволена.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Вирішуючи питання про оцінку дій відповідача, суд приходить до висновку, що відповідач довів суду відсутність порушення прав позивача та підстав для задоволення позову. Зважаючи на це, у позові слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 86, 158-163 КАС України, суд -
у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Військової частини А0553 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 30 жовтня 2013 року 12.30
Суддя/підпис/І.С. Козачок
"Згідно з оригіналом" Суддя І.С. Козачок