Іменем України
08 жовтня 2013 р. (11:08) Справа №801/8813/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., за участі секретаря судового засідання Токарєвої Є.В., представника відповідача, Шатковського Я.О., довіреність № 01-55 від 10.01.2013, паспорт серія НОМЕР_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Феодосія Автономної Республіки Крим
про стягнення 4680,20 грн.,
Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Феодосія АР Крим про стягнення 4680,20 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не відшкодовуються суми пенсій, за якими відповідні підприємства не надали Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань документи, що підтверджують право цих працівників на страхові виплати та соціальні послуги.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у запереченнях на позов.
В письмовому запереченні відповідач вважає необґрунтованими виплати пенсій у зв'язку із втратою годувальника ОСОБА_2, у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 за період з 01.04.2013 року до 31.08.2013 року, оскільки його смерть не пов'язана з нещасним випадком на виробництві, у зв'язку з тим, що органами МСЕК не встановлювався причинний зв'язок смерті з трудовим каліцтвом. Також відсутні правові підстави для призначення та виплати пенсії у зв'язку із втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_4, оскільки на час смерті чоловіка ІНФОРМАЦІЯ_1 вона не знаходилась на його утриманні. Акт про нещасний випадок з ОСОБА_5 є підробним, оскільки його складено 03.09.1975 року, але затверджено печаткою з гербом тризубця, за формою затвердженою постановою президії ВЦСПО 13.08.1981 року. На думку відповідача позивач незаконно вимагає відшкодувати виплачені пенсії за інвалідністю внаслідок трудового каліцтва потерпілим від нещасних випадків на виробництві, які трапилися на території колишнього Радянського Союзу та призначені іноземними державами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.
Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про стягнення з відповідача, який є також суб'єктом владних повноважень, сум витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суд зобов'язаний встановити чи діяли позивач та відповідач на підставі закону, чи є їх дії обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач та відповідач в період квітень-червень 2013 року підписували акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Згідно переліку осіб, не прийнятих до відшкодування відповідачем не прийнято до заліку витрати на виплату та доставку основного розміру пенсії та цільової грошової допомоги у квітні-серпні 2013 року наступним особам: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4
Відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі по тексту - Закон) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я.
У частині 4 статті 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 № 16/98-ВР встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
За змістом частини 2 статті 2 Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
Відповідно до пункту 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" 05.11.1991 №1788-XII пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Статтею 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Проаналізувавши наведені вище норми чинного законодавства, враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Пенсійний фонд при цьому є неналежним страховиком, а отже, згідно з положеннями 4 статті 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування має право звернутися до Фонду соціального страхування за відшкодуванням понесених витрат.
Механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, визначено Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 р. за N 376/7697.
Пунктами 6 та 7 Порядку визначено, що Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.
Отже, відповідно до вимог Порядку, Фонд соціального страхування від нещасних випадків перераховує кошти Пенсійному Фонду України на підставі даних, що зазначені в акті щомісячної звірки.
Пунктом 3 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 27.04.2007 № 24, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.06.2007 року за № 715/13982, визначений перелік документів, що подаються для призначення щомісячної страхової виплати до робочого органу виконавчої дирекції Фонду, серед них окрім акту про нещасний випадок та довідки МСЕК, зазначено також копію трудової книжки або витяг з неї, засвідчені страхувальником або підписом працівника робочого органу виконавчої дирекції Фонду при пред'явленні оригіналу.
Таким чином, згідно з нормами законодавства Фонд соціального страхування повинен відшкодувати понесені Пенсійним фондом витрати на виплату та доставку основного розміру пенсії по інвалідності та цільової грошової допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, відмова відповідача відшкодувати витрати на виплату та доставку пенсій обґрунтована, зокрема тим, що нещасний випадок з деякими потерпілими стався за межами України.
За змістом частини 2 статті 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
При цьому, право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.
Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року держави-учасниць Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.
Відповідно до статті 5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.
За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.
Таким чином, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Тому підстави, щодо відмови відшкодовувати витрати на виплату та доставку основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання пенсіонерам ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які отримали трудове каліцтво на території республік колишнього СРСР є необґрунтованими.
Пунктом 4 Порядку визначаються суми, що підлягають відшкодуванню Фондом - суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме:
сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;
допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;
сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Таким чином, відповідач повинен відшкодувати позивачу витрати на виплату суми основного розміру пенсії та цільової грошової допомоги ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у сумі 3512,40 грн., що підтверджується розрахунком суми позовних вимог.
Суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення витрат на виплату пенсії ОСОБА_3 у зв'язку із тим, що відповідно до п.4 Порядку, пенсії у зв'язку із втратою годувальника виплачуються лише у випадку, якщо він помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Проте, надані до суду документи не свідчать про причинно-наслідковий зв'язок між нещасними випадком та отриманням каліцтва годувальником ОСОБА_3 20.09.1975 року та його смертю ІНФОРМАЦІЯ_2.
Суд також погоджується з позицією представника відповідача щодо необґрунтованості виплати пенсії у зв'язку із втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_4.
Відповідно до ст.33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право. Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.
Відповідно до наданих до матеріалів справи (паспорту ОСОБА_4, свідоцтва про смерть ОСОБА_11, акту про нещасний випадок), станом на день смерті чоловіка ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 було 35 років.
Позивач не надав суду доказів того, що станом на 22.07.1966 року ОСОБА_4 перебувала на утриманні потерпілого або мала на день його смерті право на одержання від нього утримання на підставах, передбачених ст.33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Представник відповідача пояснив, що акт про нещасний випадок з ОСОБА_5 є підробним, проте належних доказів зазначених обставин, а саме звернення до правоохоронних органів про порушення кримінальної справи за фактом підробки документів, вироку суду за даним фактом не надав, тому позиція відповідача в даній частині є необґрунтованою.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 3512,40 грн.
У судовому засіданні, яке відбулось 08.10.2013 року оголошено вступну ту резолютивну частини постанови. Відповідно до вимог ст.163 КАС України постанова оформлена та підписана 11.10.2013 року.
Керуючись ст.ст. 122, 160-163,167 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Феодосія АР Крим на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим суми не відшкодованих витрат на виплату та доставку основного розміру пенсії з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з 01.04.2013 року по 31.08.2013 року та витрати на їх доставку, всього у сумі 3512 (три тисячі п'ятсот дванадцять) грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Москаленко С.А.