Справа № 361/7376/13-к
Провадження № 1-кп/361/391/13
30.10.2013
30 жовтня 2013 року м.Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого, судді - Рабець М.Д.
при секретарі - Коваль Н.М.
з участю прокурора - Таран Л.В.
потерпілої - ОСОБА_1
представника потерпілої, адвоката - ОСОБА_2
обвинуваченої - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бровари отриманий від старшого прокурора Броварської міжрайонної прокуратури Київської області радника юстиції Таран Л.В. обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013100130003568 від 29 липня 2013 року про обвинувачення:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Ірпінь, Київської області, громадянки України, неодруженої, із середньою освітою, працюючою кухарем в ДП «Фуршет Центр» м.Ірпінь, зареєстрованою в АДРЕСА_1, проживаючої АДРЕСА_2, раніше не судимої, міра запобіжного заходу не обиралась,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286ч.2 КК України,-
Обвинувачена ОСОБА_3 порушила правила безпеки дорожнього руху, керуючи транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_6 смерть.
Судом визнано доведеним, що 11 травня 2013 року близько 22 год.45 хв., у темну пору доби, обвинувачена ОСОБА_3, не маючи посвідчення на право керування транспортним засобом, чим порушила п.2.1"а" Правил дорожнього руху України, яким передбачено, що: «водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом», керуючи технічно справним автомобілем марки ВАЗ-21033, д.р.н. НОМЕР_3, що підтверджується висновком експерта від 15 липня 2013 року №463-А, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САЕ №027112, належить ОСОБА_7, рухаючись поза населеним пунктом по а/д «Київ-Літочки-Кіпті» у напрямку м.Києва на відстані 700м. від дорожнього знаку, який позначає початок населеного пункту м.Київ, зі швидкістю близько 60-85 км/год, не була уважною та не стежила за дорожньою обстановкою, чим порушила п.2.3"б" Правил дорожнього руху України, яким передбачено, що: «для забезпечення безпеки дорожнього руху, водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі», не дотрималася безпечного інтервалу, чим порушила п.13.1 Правил дорожнього руху України, яким передбачено, що: «водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу» внаслідок чого, допустила наїзд на пішохода ОСОБА_6, який рухався по правому краю проїжджої частини а/д «Київ-Літочки-Кіпті» у зустрічному відносно руху автомобіля напрямку.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці автопригоди.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №17/139 від 23 липня 2013 року, ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді забійно-рваної рани в лобній області, синця та саден на обличчі, багато уламкового перелому кісток склепіння та основи черепа з центром в лобній області, розмізкування правого очного яблука, дифузних субарахноїдальних крововиливів, численних вогнищ забоїв та розмізкування речовини головного мозку в ділянці лобних долей, розриву атланто-окціпітального зчленування з розмізкуванням довгастого та початкових відділів спинного мозку, уламкових переломів кісток правого передпліччя в середній третині та правої стегнової кістки в середній третині, чисельних розривів та розмізкування правої долі печінки, близько 300мл. рідкої крові в черевній порожнині, мало крівля внутрішніх органів, забійно-рваних ран в області правого стегна, садна на тулубі та правій гомілці.
Чисельні переломи кісток скелета з пошкодженням внутрішніх органів та розвитком крововтрати відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходяться у прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
Після наїзду на пішохода, ОСОБА_3, не запиняючи транспортний засіб залишила місце пригоди, чим порушила п.2.10"а" Правил дорожнього руху України, яким передбачено, що «у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди».
Порушення водієм обвинуваченою ОСОБА_3 п.п.2.1"а"; 2.3"б"; 2.10"а";13.1 Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв'язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням смерті потерпілого ОСОБА_6
Органами досудового слідства ОСОБА_3 пред'явлено обвинувачення за ст.286 ч.2 КК України.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 дала покази, згідно яких не заперечувала факту наїзду керованим нею автомобілем на потерпілого ОСОБА_6, але при цьому вказала, що її вини немає, також вона визнала пред'явлений потерпілою ОСОБА_1 позов про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 30833,48грн, та частково моральну (немайнову) шкоду в розмірі приблизно 5000 грн.
Щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди показала в судовому засіданні, що вона має навики керування автомобілем, але посвідчення водія не отримувала і керувала автомобілем незаконно. Вечором, 11 травня 2013 року, вона за кермом автомобіля ВАЗ-21033, що належав за дорученням її подрузі ОСОБА_8 та з нею каталася за с.Троєщина. Приблизно біля 23 години, вона керувала вказаним автомобілем, ОСОБА_8 була пасажиром сиділа на передньому сидінні, рухалась в напрямку м.Києва із с.Погреби. Швидкість автомобіля була приблизно 80-85 км/год., було включено дальнє світло фар. Проїжджаючи біля заправки і ресторану «Автогриль», бачила на правій обочині кучі піску до висоти 1,8м., коли проїхала першу кучу то із за другої раптово появився пішохід, буквально за 3-4 метри від автомобіля, чи він рухався чи стояв вона не може визначитись, вона не встигла тормозити тоді як стався удар передньою правою частиною автомобіля в пішохода. Вона злякалась і не зупиняючсь поїхала далі до домогосподарства ОСОБА_8 в с.Троєщина. Дорожнє покриття тоді було сухе. В зустрічному і попутному напрямку автомобілів не було. Наступного дня приїхали до будинку ОСОБА_8 працівники міліції і остання їм сказала, що їхала за кермом свого автомобіля. ЇЇ затримали і повезли в райвідділ міліції. На автомобілі була пошкоджена права передня фара, праве крило, зеркало, права стійка і лобове скло справа.
Із-за перенесеного стресу ОСОБА_3 вказала що втратила мову і не розмовляла. Тільки 14 травня 2013 року самостійно поїхала в Броварський міськвідділ міліції і написала заяву проте, що вона була за кермом автомобіля, яким збила пішохода, а ОСОБА_8 знаходилась поруч на пасажирському сидінні.
ОСОБА_3 не заперечує факту наїзду керованого нею автомобілем на потерпілого ОСОБА_6, але не визнає що таке сталось за її вини, вважає себе не винуватою в інкримінованому злочині. В судових дебатах попросила вибачення у потерпілих, звернула увагу суду, що добровільно самостійно звернулась із заявою до органів міліції та визнала пред'явлений цивільний позов про відшкодування матеріальних збитків повністю і частково спричинену моральну немайнову шкоду.
Таким чином, обвинувачена ОСОБА_3 не заперечує факт дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з керованим нею автомобілем, а щодо її вини в інкримінованому злочині то така встановлена і доведена в процесі судового слідства доказами, які надала сторона обвинувачення, а саме:
-показами потерпілої ОСОБА_1, яка пояснила суду, що її покійний син працював неофіційно в ресторані «Автогриль», в ніч його смерті їй подзвонили з міліції приблизно о 3-й годині, попросили приїхати на місце його роботи. По приїзду працівники міліції розповіли, що сина збила машина і залишила місце події.
Оскільки вона визнана потерпілою і цивільним позивачем то заявлений цивільний позов підтримує в повному обсязі і просить його задовольнити, стягнути на її користь 30833грн.48 коп. матеріальних збитків та 100000 грн. моральної(немайнової) шкоди.
-свідок обвинувачення ОСОБА_8 показала в судовому засіданні, що обвинувачена ОСОБА_3 є її подругою і приїхала в день ДТП в гості. Так як обвинувачена мала навики керування автомобілем то вона надала їй можливість покататись на її автомобілі ВАЗ-21033, який купила за дорученням. Рухались вони із с.Погреби в сторону с.Троєщина. За кермом була ОСОБА_3, а вона сиділа справа від водія на передньому пасажирському сидінні, приблизно біля 23 години 11 травня 2013 року, дорога була суха, швидкість автомобіля приблизно 60-70км/год. Чи була дорожня розмітка не пам?ятає. Було включене ближнє світло фар автомобіля, видимість приблизно на 50-60 метрів. Машина рухалась ближче до правої обочини, на якій були кучі піску, проїхавши ресторан «Автогриль», як раптово за 3-4 метри перед машиною із-за кучі піску появилась людина і машина правою стороною вдарила її. В той час автомобілів ні в попутному, ні в зустрічному напрямку не проїжджало. Не зупиняючись, керований ОСОБА_3 автомобіль поїхав далі і так доїхали додому. Зі страху ОСОБА_3 не розмовляла в неї вади мови. Вранці коли приїхали працівники міліції і побачили пошкоджену машину вона їм повідомила, що була за кермом машини коли збила чоловіка. ЇЇ забрали в райвідділ міліції, де і утримували. В послідуючому ОСОБА_3 у всьому зізналась і розповіла про аварію. Після цього, її звільнили, але кримінальне провадження направили в суд, на даний час щодо неї постановлений вирок.
Також стороною обвинувачення в судовому засіданні надані і досліджені документи згідно яких встановлений факт вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
Так, протокол огляду місця події, схема до нього та фототаблиці вказують, що мав місце наїзд на пішохода, сліди гальмування автомобіля не виявлено, мається осип скла, пластику, фарби протяжністю 24,5м., а початок осипу мається на відстані 2,7м. від правого краю проїзної частини дороги по напрямку руху автомобіля.(а.с.9-17).
Протокол огляду транспортного засобу, а саме автомобіля ВАЗ-21033 та додані до нього фототаблиці вказують, що маються з правої сторони автомобіля пошкодження правої фари, правого крила, дзеркала, стійки і справа лобового скла.(а.с.19-28).
Оголошений в судовому засіданні прокурором протокол одночасного допиту осіб, а саме ОСОБА_3 і ОСОБА_8 від 14 травня 2013 року, який проводився за участю захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_9 підтверджує, що за кермом автомобіля була ОСОБА_3 і керований нею автомобіль збив пішохода та була пошкоджена його права частина, фара, дзеркало, стійка, права частина лобового скла, деталей наїзду ні ОСОБА_3 ні ОСОБА_8 пригадати не можуть.(а.с.84-87).
Висновок СМЕ №17/139 від 23.07.2013 року, що був досліджений та наданий прокурором вказує, що при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді забійно-рваної рани в лобній області, синця та саден на обличчі, багато уламкового перелому кісток склепіння та основи черепа з центром в лобній області, розмізкування правого очного яблука, дифузних субарахноїдальних крововиливів, численних вогнищ забоїв та розмізкування речовини головного мозку в ділянці лобних долей, розриву атланто-окціпітального зчленування з розмізкуванням довгастого та початкових відділів спинного мозку, уламкових переломів кісток правого передпліччя в середній третині та правої стегнової кістки в середній третині, чисельних розривів та розмізкування правої долі печінки, близько 300мл. рідкої крові в черевній порожнині, мало крівля внутрішніх органів, забійно-рваних ран в області правого стегна, садна на тулубі та правій гомілці.
Чисельні переломи кісток скелета з пошкодженням внутрішніх органів та розвитком крововтрати відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходяться у прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
Враховуючи характер та разташування тілесних ушкоджень виявлених при експертизі трупа ОСОБА_6 експерт вважає, що в момент первинного контакту потерпілий знаходився у вертикальному чи близькому до нього положенні, та вірогідніше за все, був обернутий правою передньо-боковою поверхнею тіла до автомобіля, що рухався. Судово-медичних даних для відповіді на питання: рухався чи перебував потерпілий в нерухомому стані, не мається. При судово-токсикологічному досліджені в крові трупа виявлений етиловий спирт в концентрації 2,85%, що при житті могло відповідати сильному ступеню алкогольного сп?яніння.(а.с.121-124).
Суд, аналізуючи надані стороною обвинувачення докази приходить висновку, що вони є достовірними і достатніми для обґрунтування винності обвинуваченої ОСОБА_3 в інкримінованому злочині.
Покази обвинуваченої ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_8 в тій частині, що потерпілий раптово з?явився перед автомобілем за 3-4 метри із-за кучі піска і обвинувачена не мала можливості застосувати екстрене гальмування суд оцінює критично і як такі щоб уникнути обвинуваченій відповідальності. Вказані аргументи обвинуваченої, свідка та захисника спростовуються наведеними та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, згідно висновку експерта потерпілий в момент первинного контакту знаходився у вертикальному чи близькому до нього положенні та був обернутий правою передньо-боковою поверхнею тіла до автомобіля, що рухався. Таким чином, суд робить висновок, що потерпілий рухався назустріч автомобілю і удар прийшовся правою частиною автомобіля в тіло потерпілого, тобто водій автомобіля ОСОБА_3 грубо порушила п.13.1 Правил дорожнього руху України, а саме не дотрималася безпечного інтервалу і в темну пору доби вчинила наїзд на пішохода. Вказаний факт також підтверджується механічними пошкодженнями автомобіля з правої сторони та протоколом огляду місця події, схемою і фототаблицями до нього, згідно яких зафіксовано місце осипу скла, фарби, пластику, знаходження трупа та відсутність тормозного шляху автомобіля.
Аргументи захисника в тій частині, що його підзахисна не мала можливості із-за раптового появлення пішохода, який був в стані алкогольного сп?яніння, перед автомобілем застосувати гальмування по цьому конкретному випадку не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Оскільки обвинуваченою був порушений п.13.1 ПДРУ, а саме безпечний інтервал при роз?їзді з пішоходом то таке порушення є явним і судом такому факту дається юридична оцінка без призначення судової автотехнічної експертизи. При цьому суд вважає за необхідне відмітити, що перебування потерпілого ОСОБА_6 в стані алкогольного сп?яніння не впливає на юридичну кваліфікацію вчиненого ОСОБА_3 правопорушення, дії якої знаходяться в прямому причинному зв?язку з суспільно-небезпечними наслідками, що настали і яка вже безпосередньо після зіткнення з пішоходом не виконала обов?язків водія щодо негайної зупинки транспортного засобу, а залишила місце події.
Інші посилання захисника на допущенні нібито органом розслідування і прокурором норми Закону суд не приймає до уваги, оскільки оцінка дається тим доказам, які були предметом дослідження в судовому засіданні і надані стороною обвинувачення.
Суд не знаходить в доводах захисту та обвинуваченої переконливих аргументів про необ'єктивність судового провадження та про допущення таких порушень, які перешкоджають прийняття рішення по суті.
Таким чином, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку приходить висновку, що такі докази об'єктивно узгоджуються між собою, доповнюють один одного і не суперечать між собою і тому в суду не виникає ніяких сумнівів щодо їх достовірності для прийняття відповідного процесуального рішення - постановлення обвинувального вироку, який відповідно до вимог ст.370 КПК України повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Суд вважає, що в судовому засіданні повністю доведена винність обвинуваченої ОСОБА_3 в тому, що вона, керуючи транспортним засобом, порушила п.п.2.1"а"; 2.3"б"; 2.10"а";13.1 Правил дорожнього руху України, що призвело до виникнення аварійної дорожньо-транспортної ситуації, та явилось причиною вчинення дорожньо-транспортної пригоди - наїзд на пішохода ОСОБА_6 і такі її дії знаходяться в прямому причинному зв'язку із наступившими наслідками - смертю потерпілого.
Суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_3 за ст.286 ч.2 КК України і вона повинна нести відповідальність за вказаною статтею.
Обираючи покарання ОСОБА_3 суд враховує вимоги ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ст.286 ч.2 КК України, що вказаний злочин відноситься до категорії тяжких, особу винної, яка раніше не судима, до скоєного характеризується позитивно, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 суд не встановив.
Враховуючи вказані обставини, ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд приходить до висновку про необхідність засудження ОСОБА_3 до покарання відповідно до санкції ч.2 ст.286 КК України.
Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сукупність всіх обставин його вчинення, дані про її особу, що вона позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, правову позицію прокурора та думку потерпілої про призначення покарання пов'язаного із ізоляцією її від суспільства, суд приходить висновку, про необхідність її засудження до покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуттям, оскільки призначення іншого виду покарання не буде відповідати характеру скоєного злочину, його суспільній небезпеці, відношенню обвинуваченої до скоєного, не буде належним чином сприяти виправленню обвинуваченої та запобіганню вчинення нею інших злочинів.
Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення і перевиховання ОСОБА_3 та запобігання вчинення нею нових злочинів.
З урахуванням того, що обвинувачена ОСОБА_3 не отримувала і не має посвідчення водія то суд вважає за необхідне не застосовувати щодо неї додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Згідно п.10 ст.56 КПК України потерпілий протягом кримінального провадження має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом. Потерпіла ОСОБА_1 визнана судом цивільним позивачем по цій справі, а тому відповідно до вимог ст.61 КПК України має право підтримувати заявлений цивільний позов.
Відповідно до ст.1166 ЦК України, суд вважає, що підлягає до задоволення цивільний позов, заявлений в підготовчому провадженні потерпілою ОСОБА_1 про стягнення на її користь матеріальної шкоди на суму 30833 грн.48 коп., яку визнала обвинувачена ОСОБА_3 і така сума належним чином підтверджується наданими суду копіями та оригіналами документів, чеків та квитанцій.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Винність ОСОБА_3 доведена в судовому засіданні і тому вона повинна відшкодовувати моральну шкоду.
Заявлений потерпілою ОСОБА_1 цивільний позов про стягнення з обвинуваченої 100000гривень моральної (немайнової) шкоди підлягає розгляду по суті, а тому розглянувши такий позов, суд вважає за необхідне задовольнити його частково, стягнувши кошти на її користь.
Згідно ст.ст. 23, 1167 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема полягає у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала з ушкодженням здоров'я, в душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї та її близьких родичів. Моральна шкода може відшкодовуватись грішми. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Суд приймає до уваги, що в результаті вчинення злочину, загинув син потерпілої ОСОБА_1 і вона перенесла душевну і фізичну біль, тривалі переживання через втрату дитини, страждання в зв'язку з неповерненням сина, сталися неповторні та негативні зміни в її житті, був порушений нормальний ритм життя та суспільні зв'язки, витрачено багато часу на відвідування правоохоронних органів і судових засідань, що вплинуло на нормальну реалізацію її здібностей в суспільстві.
Враховуючи принципи розумності і справедливості, а також майновий стан обвинуваченої, те, що вона повністю визнала претензії по відшкодуванню матеріальної шкоди, суд вважає що позов потерпілої ОСОБА_1 про відшкодування їй моральних збитків підлягає частковому задоволенню на суму 70000 грн.
Речових доказів по провадженню немає, процесуальні витрати понесені за проведення експертизи суд вважає за необхідне стягнути відповідно до вимог ст.124 КПК України з обвинуваченої ОСОБА_3 на користь держави.
Автомобіль марки «ВАЗ-21033» д.н.з. НОМЕР_1 необхідно повернути власнику ОСОБА_8, а також повернути їй два оригінали фотокопій довіреностей на вказаний автомобіль, оскільки вона є його власником на підставі цих довіреностей.(а.с.180, 181).
Заходи забезпечення кримінального провадження в порядку ст.131 КПК України, в тому числі запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 під час досудового розслідування і судового провадження не застосовувалися, а щодо обрання вказаній особі запобіжного заходу до набрання вироком законної сили відповідно до вимог ст.ст.176,177 КПК України то суд вважає за необхідне обрати їй запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, та покласти на неї наступні обов'язки: 1) прибувати до суду по викликах на судові засідання; 2) не відлучатися з м.Ірпінь Київської області без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання чи роботи, а також роз'яснити обвинуваченій, що в разі їх невиконання до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винуватою у пред'явленому обвинуваченні за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.286ч.2 КК України та призначити їй за цією статтею покарання у виді позбавлення волі на строк 4(чотири) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
До набрання вироком законної сили відповідно до вимог ст.ст.176,177 КПК України обрати обвинуваченій ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, та покласти на неї наступні обов'язки: 1) прибувати до суду по викликах на судові засідання; 2) не відлучатися з м.Ірпінь Київської області без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання чи роботи, а також роз'яснити обвинуваченій, що в разі їх невиконання до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Строк покарання засудженій ОСОБА_3 рахувати з часу її затримання по цьому вироку після набрання ним законної сили з послідуючим її поміщенням до Київського СІЗО УДПС України в м.Києві та Київській області та направленням в місця позбавлення волі для відбуття призначеного покарання.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Ірпінь, Київської області, громадянки України, зареєстрованої в АДРЕСА_1, проживаючої АДРЕСА_2, (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь потерпілої ОСОБА_1 - 30833грн. 48коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 70000 грн. в рахунок відшкодування моральної(немайнової) шкоди, а всього 100833 грн.48коп. (сто тисяч вісімсот тридцять три гривні 48 копійок).
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Ірпінь, Київської області, громадянки України, зареєстрованої в АДРЕСА_1, проживаючої АДРЕСА_2, (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта в розмірі 1101 грн.24коп.(тисячу сто одну гривню 24 копійки) за проведення експертизи №463/а від 15.07.2013р.
Після набрання вироком законної сили автомобіль НОМЕР_3, що знаходиться на майданчику затриманих автомобілів Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області необхідно повернути власнику ОСОБА_8, а також повернути їй два оригінали фотокопій довіреностей на вказаний автомобіль, оскільки вона є його власником на підставі цих довіреностей.(а.с.180, 181).
Вирок суду може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копії вироку негайно після його проголошення вручаються обвинуваченій та прокурору
Суддя /підпис/ М. Д. Рабець