Іменем України
24 жовтня 2013 р. (16:22) м.Сімферополь Справа №801/8940/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Криму в складі: головуючого судді - Радчука А.А., суддів - Алексєєвої Т.О., Шкляр Т.О., за участю секретаря судового засідання - Єпексімової Т.Є., представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
від відповідачів - Романенко О.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Державної міграційної служби України, Євпаторійського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в АР Крим
про визнання незаконними дій.
Суть спору. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України про визнання незаконними дій, щодо несвоєчасної підготовки паспорту громадянина України для виїзду за кордон, чим порушено конституційні гарантії, які викладені у ст.ст.1,8,19,47,55,59,124,129 Конституції України.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.09.13 відкрито провадження по адміністративній справі та після закінчення підготовчого провадження, справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою суду від 10.10.2013 до участі у справі залучено Євпаторійський міський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в АР Крим.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили останні задовольнити.
Представник відповідачів в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з тих підстав, що дії посадових осіб відповідачів відповідали діючому законодавству та паспорт видано позивачу своєчасно.
Вислухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд,
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Оцінюючи правомірність дій відповідачів, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
З матеріалів справи, а також пояснень позивача, його представника та представника відповідачів, що відповідно до ч.3 ст.72 КАС України додатково останніми не доказувалось, беззаперечно встановлено, що 31.05.2013 позивач звернувся до Євпаторійського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в АР Крим та надав необхідний пакет документів з метою отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон. Відповідачами підготовлено вказаний паспорт громадянина України для виїзду за кордон, який отримано позивачем в Євпаторійському МВ ГУ МВС Державної міграційної служби України в АР Крим під власноручний підпис 05.08.2013.
Не погоджуючись із вказаними діями Державної міграційної служби України, позивач звернувся до суду із даним позовом про захист порушених конституційних гарантій, які викладені у ст.ст.1,8,19,47,55,59,124,129 Конституції України.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Тому, вирішуючи дану справу стосовно позовних вимог позивача про визнання дій протиправними, суд зобов'язаний встановити: чи діяли відповідачі на підставі закону, чи являються їх дії та рішення обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.
Перевіривши обставини правовідносин, які виникли між сторонами, підстави позову, а також проаналізувавши правові норми, які регулюють дані спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Закон, який відповідно до Конституції України визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, є Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року за №2235-III із відповідними змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2235).
Відповідно до частини 1 ст.5 Закону №2235, документами, що підтверджують громадянство України, є зокрема паспорт громадянина України для виїзду за кордон (п.3).
Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року за № 2503-XII затверджено «Положення про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон», із відповідними змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин (далі - Положення).
Саме вказане Положення, у відповідності до вимог Закону України «Про громадянство України», регулює питання оформлення та виготовлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон (далі - паспорт).
Як же вбачається із частини третьої п.3 Положення «паспорт оформляється протягом не більш як трьох місяців з дня подання звернення щодо його одержання, а в разі, коли поїздка зумовлена необхідністю термінового лікування особи, яка від'їжджає, пов'язана з від'їздом особи, що супроводжує тяжкохворого, чи викликана смертю родича, який проживав за кордоном, - протягом трьох робочих днів. У разі виїзду на постійне проживання за кордон усиновленої іноземцями дитини - громадянина України паспорт оформляється протягом десяти робочих днів».
Уважно дослідивши вказані правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки, а ні в судовому засіданні, а ні під час звернення про одержання паспорту, позивачем не були зазначені особливості або законна та обґрунтована терміновість отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон, тому останній повинен був бути виготовлений на протязі не більш як три місяці з дня подання звернення.
Як же зазначалось вище позивач звернувся за одержанням паспорту 31.05.2013, а фактично отримав його на руки 05.08.2013, тобто менше ніж за три місяці які передбачені діючим законодавством України.
Згідно ч. 1,2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначив порушеними конституційні гарантії, які викладені у ст.ст.1,8,19,47,55,59,124,129 Конституції України від 28 червня 1996 року.
Перевіряючи вказані обставини судом встановлено наступне.
Стаття 1 Конституції України передбачає, що «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава».
Статтею 8 Конституції України встановлено, що «в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується».
Статтями 47,55 Конституції України забезпечено гарантію права на житло, а також на захист своїх прав і свободи від порушень і протиправних посягань, через суд або будь-якими іншими не забороненими законом засобами.
Стаття 59 Конституції України гарантує право на отримання правової допомоги.
Статтями 124,129 Конституції України знову ж таки гарантується здійснення правосуддя в Україні виключно судами, а також передбачені засади, завдання судочинства та інше.
Проаналізувавши вказані правові норми Основного Закону України, щодо гарантованих Державою прав, суд не знаходить їх такими, що регулюють конкретні правовідносини які виникли між сторонами по даній справі та з приводу яких виник спір.
На підставі вищезазначеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача, щодо порушення його прав взагалі не доведені та необґрунтовані в судовому засіданні, в ту чергу як відповідачами належним чином доказано правомірність своїх дій, у зв'язку із чим в задоволенні позову відмовляє у повному обсязі.
Під час судового засідання, яке відбулось 24.10.2013 оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 28.10.2013.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий суддя Радчук А.А.
Суддя Шкляр Т.О.
Суддя Алексєєва Т.В.