Іменем України
21 жовтня 2013 р. 16:38 Справа №801/9524/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря Бездушна І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в м. Саки та Сакському районі АР Крим
про визнання протиправною та скасування вимоги від 06.08.13р. №Ф 3799, спонукання до виконання певних дій
за участю:
позивача - ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2;
відповідача - не з'явився;
Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Саки та Сакському районі АР Крим (далі - відповідач, УПФУ в м. Саки та Сакському районі АР Крим) про визнання протиправною та скасування вимоги від 06.08.13р. №Ф 3799 та зобов'язання звільнити від сплати єдиного внеску.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.10.13р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Відповідно до Ухвали Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.10.13р. Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 поновлений строк звернення до адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Саки та Сакському районі АР Крим про визнання протиправною та скасування вимоги від 06.08.13р. №Ф 3799, спонукання до виконання певних дій.
Позивач у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.
Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, день та місце його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача, дослідивши надані докази, суд
01.03.1995р. державним реєстратором Виконавчого комітету Сакської міської Ради АР Крим позивач зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця (а. с. 22).
З 01.04.12р. згідно свідоцтва платника єдиного податку, позивач здійснює підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування (а.с. 23).
Як вбачається з матеріалів справи позивач є пенсіонером, що підтверджується посвідченням (а.с. 21).
Пенсія була призначена позивачеві за вислугу років на підставі заяви від 19.09.1994р. відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (вислуга років 27).
06.08.13р. Управлінням пенсійного фонду в м. Саки та Сакському районі стосовно позивача було винесено вимогу №Ф 3799 про сплату недоїмки з єдиного внеску в розмірі 1194,03грн. (а.с. 4).
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно підпункту 3 частини першої статті 7 та частини одинадцятої статті 8 Закону №2464 фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховують єдиний внесок у розмірі 34,7 відсотка на суми, самостійно визначені, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Законом України від 07.07.11р. № 3609-VІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» статтю 4 Закону № 2464 доповнено частиною четвертою такого змісту: «Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування». Зазначений Закон набрав чинності 06 серпня 2011 року.
Таким чином, стаття 4 Закону № 2464 в редакції, яка діє з 06 серпня 2011 року, виключає з числа платників єдиного соціального внеску фізичних осіб - підприємців, які є пенсіонерами за віком та отримують пенсію або соціальну допомогу, окрім випадків добровільної участі цих осіб в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.03р. (далі - Закон № 1058) визначене поняття «пенсія» - як, щомісячна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; та поняття «пенсіонер» - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Умови її призначення за віком визначені статтею 26 зазначеного Закону.
Так, згідно з ч.1 ст.26 Закону України № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
При цьому, закон не містить обмежень в залежності від виду отримуваної пенсіонерами пенсії (за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника чи за вислугу років).
Відповідно до статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII визначено такі види державних пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Умови призначення пенсії за віком передбачені в статті 12 даного Закону. Так, право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
З системного аналізу наведених правових норм, слід прийти до висновку, що для звільнення фізичної особи - підприємця від сплати єдиного внеску з підстав, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI, необхідно встановити факт набуття зазначеною особою права на пенсію за віком, однією з умов якого для чоловіків є досягнення 60 річного віку, або права на пенсію по інвалідності, яка може бути призначена у разі встановлення групи інвалідності, що підтверджується висновком медико-соціальної експертизи. Отже, визначальним критерієм надання пільги щодо звільнення від сплати єдиного внеску є досягнення фізичною особою-підприємцем пенсійного віку.
10.02.08р. позивачу виповнилося шістдесят років, він є пенсіонером за віком, на якого поширюються пільги, закріплені ч.4 ст. 4 Закону №2464, яка звільняє від сплати єдиного всіх без виключення пенсіонерів за віком. До того ж, слід зазначити, що законодавець зазначеною нормою не виключає осіб, які є пенсіонерами та отримують пенсію за віком на пільгових умовах, тобто зазначений перелік обставин є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання Управління пенсійного фонду України в м. Саки та Сакському районі АР Крим на те, що поняття «одержувач пенсії за віком» та «одержувач пенсії вислугу років» не є тотожними, оскільки умови призначення позивачеві пенсії взагалі не мають значення для поширення на нього приписів ч.4 ст. 4 Закону №2464.
Так, диспозиція зазначеної норми в якості обставин звільнення платників єдиного внеску від обов'язку його сплачувати визначає лише їх відповідність поняттю «пенсіонер за віком», тобто наявність певного віку та достатнього стажу. Отже, враховуючи, що позивач у справі підпадає під категорію «пенсіонер за віком», він звільняється від сплати єдиного внеску.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно приписів частини 4 статті 25 Закону №2464 територіальний орган пенсійного фонду у порядку, за формою і в за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Згідно підпункту б пункту 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою Правління пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за N 64/8663) органи пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки у разі, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків. В такому випадку вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу та надсилається протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом.
З наведеного вище виходить, що в особовому рахунку позивача відповідачем безпідставно відображено нарахування єдиного соціального внеску в сумі - 2286,03грн. за 2012 рік, що свідчить про відсутність підстав для формування відповідачем вимоги, оскільки недоїмка зі сплати внеску у позивача відсутня.
Таким чином, на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваної вимоги від 06.08.13р. №Ф3799 про сплату боргу позивачем недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Щодо вимог позивача в частині зобов'язання звільнити його від сплати єдиного внеску, суд зазначає наступне.
Статтею 5 Закону №2464 встановлено, що облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.
Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п'ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою.
Органи доходів і зборів повідомляють Пенсійний фонд про взяття на облік платників єдиного внеску із зазначенням органу доходів і зборів, в якому взято на облік платника. Порядок здійснення такого повідомлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом.
Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2 - 14 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.
Суд зазначає, що він не може брати на себе повноваження суб'єкта владних повноважень і приймати рішення яке відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду України, у зв'язку із чим, позовні вимог в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.
В судовому засіданні 21.10.13р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст.160,163 КАС України повний текст постанови виготовлено 25.10.13р.
Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Саки та Сакському районі АР Крим від 06.08.13р. №Ф 3799 про сплату недоїмки з єдиного внеску в розмірі 1194,03грн.
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) 114,70грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду
Суддя підпис Котарева Г.М.