Головуючий у 1 інстанції: Данилів С.В.
доповідач: Мозговенко В.В.
Ухвала
Іменем України
29 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого Мозговенка В.В.
суддів Круподері Д.О., Яременка А.Ф.
при секретарі Ільяшенко С.О.
з участю
прокурора Андреєвої Ж.М.
обвинуваченого ОСОБА_1
цивільного відповідача ОСОБА_2
потерпілої ОСОБА_3
представника цивільного відповідача ОСОБА_4
у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Донецької області розглянула кримінальне провадження № 12013050000000057 за апеляційною скаргою цивільного відповідача ОСОБА_2 на вирок Будьоннівського районного суду м. Донецька від 06 серпня 2013 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Макіївки Донецької області, громадянина України, раніше не судимого,
визнано винним за ч.2 ст.286 КК України й призначено покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням на три роки.
З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто 200 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. Крім того з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судом прийняті рішення про відшкодування інших збитків законність яких в апеляційному порядку не оскаржується.
Вироком суду було встановлено, що злочин було вчинено за наступних обставин.
Так, ІНФОРМАЦІЯ_4 року приблизно о 16:50 годин, керуючи технічно справним автобусом марки ЛАЗ 695 НГ, державний номерний знак № НОМЕР_1, рухаючись по проїжджій частині вул. Антропова у напрямку вул. Багратіона в Будьоннівському районі м. Донецька, під'їхавши до неврегульованого перехрестя нерівнозначних доріг вул. Багратіона та вул. Антропова, де йому необхідно було виконати маневр правого повороту та продовжити подальший рух у напрямку вул. Полоцької, в порушення Правил дорожнього руху України, а саме вимог п.2.3 «б», п.10.1 ПДР України, маючи об'єктивну і реальну можливість управляти безпечно своїм автомобілем, виявив злочинну недбалість при управлінні транспортним засобом, що виразилася в неуважності, перед початком руху автобусу та виконанням маневру правого повороту не впевнився в тому, що це буде безпечним, не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а саме, своєчасно побачивши пішохода ОСОБА_5, яка перевозила на санчатах, через проїжджу частину вул. Багратіона свою малолітню онуку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, та вже знаходилась в нерухомому стані, біля обочини проїжджої частини вул. Багратіона, відновив рух автобусу, та змінюючи напрямок руху, став виконувати маневр правого повороту, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на те, що наявними у нього навичками управління він, безпечно проїде повз пішоходів, в результаті чого правим заднім колесом автобуса скоїв переїзд малолітньої ОСОБА_6, яка знаходилась на санчатах, заподіявши їй смертельну травму.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 отримала забійну рану 3-х променевої форми в лобовій області по центру з переходом на верхню повіку лівого ока, в область надперенісся та спинці носа, в щелепі області з ліва, з просвіту якої виступають кістки черепа і речовина головного мозку, синець на підборідному виступі зліва, три підшкірних крововиливи в проекції правої горизонтальної гілки нижньої щелепи, три садни в щелепній області справа, одну садну на спинці носа справа, крововиливи в м'які покрови голови, в проекції вищевказаної рани, в тім'яно-потиличній області по центру, в тім'яній області зліва, у потиличній області по центру, багато-уламковий перелом кісток зводу та основи черепа, кісток лицьового скелету з утворенням близько 12 уламків, крововиливу під м'які мозкові оболонки, в речовину головного мозку, розтрощування речовини головного мозку.
Дані тілесні ушкодження утворилися незадовго до смерті і в момент їх настання мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя і знаходяться у прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_6
В апеляційній скарзі цивільний відповідач ОСОБА_2 просить вирок суду у частині вирішення цивільного позову змінити й зменшити розмір відшкодування моральної шкоди до п'ятдесяти тисяч гривень мотивуючи тим, що груба необережність потерпілої сприяла виникненню шкоди, а також недостатністю у нього коштів для виплати відшкодування моральної шкоди. Також вважає, що суд першої інстанції повинен був зменшити розмір відшкодування на різницю між фактичним розміром шкоди й страховою виплатою.
Вислухавши доповідача, обвинуваченого, цивільного відповідача та його представника, які підтримали доводи апеляції, потерпілу та прокурора, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги цивільного відповідача, перевіривши матеріали справи та обсудивши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно вимогам ст.. 1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Якщо ж шкода завдана працівником при виконанні ним своїх трудових обов'язків, то згідно вимогам ст.. 1172 ЦК України, така шкода відшкодовується юридичною чи фізичною особою, з якою працівник перебуває у трудових відносинах. Те, що з моральна шкоди була спричинена з вини ОСОБА_1 встановлено вироком суду й в апеляційній скарзі не оскаржується. Також не оскаржується те, що останній заподіяв вказану шкоду перебуваючи у трудових відносинах з підприємцем ОСОБА_2. Тому, на підставі ст..1172 ЦК України суд на законних підставах прийняв рішення про стягнення моральної шкоди з вказаного підприємця.
Також колегія суддів вважає, що вказана у вироку сума відшкодування моральної шкоди відповідає характеру та обсягу страждань завданій цивільному позивачу в зв'язку з загибеллю її малолітньої доньки.
Вимогами ст..1193 ЦК України передбачено, якщо шкоду завдано вчиненням злочину, то суд не може зменшити розмір відшкодування в залежності від матеріального становища, а тому доводи апеляції про необхідність зниження суму відшкодування в зв'язку з недостатністю на це коштів не обґрунтовані. Також не заслуговують на увагу доводи апеляції про необхідність зменшення суми відшкодування моральної шкоди на суму страхової виплати, оскільки даних про те, що страховою компанією зроблені виплати у відшкодування моральної шкоди не надано.
Доводи апеляції про необхідність зниження суму відшкодування в зв'язку з тим, що груба необережність потерпілого сприяла виникненню шкоди, колегія суддів вважає не обґрунтованими, оскільки під час вказаних у вироку обставин загинула малолітня дитина, яку перевозила на санках ОСОБА_5. Тому, в діях цієї дитини, яка є потерпілою в розумінні вимог ст..1193 ЦК України, грубої необережності немає.
За таких обставин колегія суддів вважає, що підстав для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.404,407,419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу цивільного відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Будьоннівського районного суду м. Донецька від 06 серпня 2013 року, щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Копію ухвали направити сторонам.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали.
Судді