Справа № 0418/2262/2012
2/0203/1638/2013
24 жовтня 2013 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:
головуючого-судді - Казака С.Ю.
при секретарі - Богдановській Т.В.
за участю позивачки - ОСОБА_1
представника позивачки - ОСОБА_2
відповідача - ОСОБА_3
представника відповідача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином,-
Позивачка звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що 12.06.2011 року близько 20-50 г. відповідач, керуючи автомобілем НОМЕР_1 по вул.Набережна Леніна, з боку вул.Набережна Заводська, в напрямку вул.Столярова в м.Дніпропетровську скоїв на неї наїзд, внаслідок чого їй було заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження. Постановою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 14.09.2011 року кримінальну справу відносно ОСОБА_3 було закрито та останнього звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п.«в» ст.1, ст.6 Закону України «Про амністію в 2011 році». 21.06.2011 року їй було здійснено операцію, вона перебувала на стаціонарному лікуванні з 12.06.2011 року по 19.07.2011 року. Витрати на лікування склали 4500 грн. 40 коп. Окрім вказаних матеріальних збитків їй також було заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 100000 грн. Вказану суму морального збитку обґрунтовує психотравмуючою ситуацією, яка виникла внаслідок дій відповідача. В неї спостерігався тривалий неврологічний зрив у вигляд неврастенії, яка проявлялась у вираженій слабкості, фізичному виснаженні. Протиправні дії відповідача позбавили її всіх елементів благополуччя, що в свою чергу призвело до виникнення в неї моральних, фізичних та психологічних страждань, які проявились у вигляді головного болю, порушення сну, підвищеної збудливості, стомлювальності, слізливості, зниження настрою, тривоги за своє майбутнє. В добровільному порядку відповідач відшкодувати завдану їй шкоду відмовляється. В зв'язку з цим, просила суд стягнути з останнього на її користь завдану матеріальну шкоду, що складає витрати на лікування в сумі 4500 грн. 40 коп. та моральну шкоду в сумі 100000 грн.
В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позов та, посилаючись на викладені в ньому підстави, просили задовольнити останній в повному обсязі.
Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнали та просили відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що завдана позивачці шкода була відшкодована останній під час досудового слідства по кримінальній справі.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали цивільної справи та кримінальної справи відносно ОСОБА_3, суд приходить до наступного.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, зокрема постанови Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 14.09.2011 року, що 12.06.2011 року близько 20-50 г. відповідач, керуючи автомобілем НОМЕР_1 по вул.Набережна Леніна, з боку вул.Набережна Заводська, в напрямку вул.Столярова в м.Дніпропетровську скоїв наїзд на позивачку ОСОБА_1 (на момент розгляду цивільної справи змінила прізвище з Тимофєєвої на ОСОБА_1, в зв'язку з реєстрацією шлюбу 14.07.2012 року), внаслідок чого останній було заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Вказаною вище постановою від 14.09.2011 року кримінальну справу відносно ОСОБА_3 було закрито та останнього звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п.«в» ст.1, ст.6 Закону України «Про амністію в 2011 році».
З урахуванням зазначеного та закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_3 з нереабілітуючих підстав, суд у відповідності до ч.4 ст.61 ЦПК України вважає встановленим та таким, що не потребує доказування факт скоєння дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідача ОСОБА_3, під час якої позивачці ОСОБА_1 було заподіяно тілесні ушкодження.
Факт заподіяння позивачці під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталась з вини ОСОБА_3 підтверджується також листками непрацездатності та виписним епікризом, з яких вбачається, що внаслідок перенесених травм позивачка перебувала на стаціонарному лікуванні з 12.06.2011 року по 18.07.2011 року та з 16.08.2011 року по 06.09.2011 року.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
На підтвердження заявлених позовних вимог позивачкою було надано квитанції та фіскальні чеки щодо придбання медичних препаратів за призначенням лікаря під час проходження лікування на загальну суму 4500 грн. 40 коп.
Разом з тим, серед останніх позивачкою надано чек про придбання таблеток траумель на суму 63 грн., який датований 30.10.2011 року (а.с.9), тобто після проходження лікування. Вказані ліки не зазначені в довідці КЗ «Міська клінічна лікарня №16» щодо переліку медичних препаратів використаних під час стаціонарного лікування позивачки у вказаному закладі та доказів, щодо їх призначення лікарем для подальшого лікування в зв'язку з отриманими внаслідок дорожньо-транспортної пригоди травмами, позивачкою у відповідності до ст.ст.10,60 ЦПК України не надано.
Також позивачкою на підтвердження заявлених вимог про відшкодування матеріальної шкоди було надано дві квитанції на 30 грн. кожна, що були сплачені позивачкою в якості пожертвування для фінансування лікувального закладу, які не є витратами на лікування отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди травм та їх наслідків, та не знаходяться в прямому причинному зв'язку з винним діями відповідача.
Крім того, під час виконання заочного рішення по вказаній справі від 27.09.2012 року, яке в подальшому було скасоване, останнє частково було виконане, шляхом утримання із заробітної плати відповідача коштів в сумі 806 грн. 66 коп. в рахунок відшкодування шкоди на користь ОСОБА_1 (а.с.114,115).
Таким чином, суд вважає, що вказані вище суми підлягають виключенню, а позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної шкоди слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на її користь 3570 грн. 74 коп. (4500 грн. 40 коп. - 63 грн. - 30 грн. - 30 грн. - 806 грн. 66 коп.).
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в наслідок порушення її права і така шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Відповідно до ст.1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.
Суд також вважає доведеним позивачкою, що внаслідок винних дій відповідача останній було заподіяно моральну шкоду, яка виразилась в негативних емоціях та стресі, які вона пережила внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; в фізичних стражданнях, внаслідок отриманих травм та фізичного болю, який позивачка зазнала під час пригоди та після цього; в порушенні звичайного ритму життя, в зв'язку з необхідністю тривалого перебування на стаціонарному лікуванні, погіршення психічного стану через втрату душевного спокою.
При цьому суд також враховує ступень вини відповідача, зокрема той факт, що шкода позивачці була заподіяна відповідачем з необережності, матеріальна шкода частково відшкодована в добровільному порядку.
Враховуючи вказані обставини, ступінь та тривалість моральних страждань, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги позивачки в цій частині підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивачки слід стягнути моральну шкоду в сумі 3000 грн.
При цьому, суд вважає необґрунтованими заперечення відповідача про те, що під час досудового слідства по кримінальній справі ним було відшкодовано позивачці 10000 грн., по що останньою складено розписку про відсутність претензій матеріального та морального характеру.
Як було встановлено судом, вказана сума в розмірі 10000 грн. позивачкою фактично була витрачена на придбання цвяху внутрішньокісткового блокуючого для стегнової кістки з гвинтами, що, за умови складення позивачкою зазначеної вище розписки, не позбавляє її права на відшкодування інших матеріальних витрат, понесених в зв'язку з лікуванням травм, отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась з вини відповідача, а також моральної шкоди, яка відповідно до ст.23 ЦК України відшкодовується незалежно від майнової шкоди та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Оскільки позивачка відповідно до Закону України «Про судовий збір» була звільнена від сплати судового збору за подану позовну заяву, згідно ч.1 ст.88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_3 на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп. за вимогу майнового характеру та в сумі 114 грн. 70 коп. за вимогу немайнового характеру (відшкодування моральної шкоди), а всього в сумі 344 грн. 10 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.23,1166,1167,1172,1187 ЦК України, ст.ст.10,11,27,31, 58-61,88,212-215 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 3570 грн. 74 коп., у рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 грн., а всього 6570 грн. 74 коп.
В іншій частині в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 344 грн. 10 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя С.Ю.Казак