Справа № 274/6231/13-к
Провадження №1-в/0274/725/13
Ухвала
іменем України
30.10.2013 року Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Дубцова О.В.,
за участю секретаря судових засідань . . . . . . .Побережник Р.М.,
прокурора . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .Івкова А.В.,
представника адміністрації БВК №70 . . . . . . .Данчука А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Бердичівського міськрайонного суду Житомирській області справу за заявою засудженого
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Харкова, росіянина, громадянина України, одруженого, з середньо-технічною освітою, раніше судимого: 1) 29.10.1997 року за ст.ст.79 ч.2, 17, 79 ч.2 КК України до 8 років позбавлення волі, звільненого 12.11.2003р. умовно-достроково на 1 рік 5 місців 4 дні; 2) засудженого 09.04.2012 року Апеляційним судом Харківської області за ст.ст.185 ч.3, 187 ч.3, 187 ч.4, 70, 71 КК України до 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна,
про застосування щодо нього положень ст.81 КК України та його умовно-дострокове звільнення від подальшого відбуття покарання, -
встановив:
На розгляд до суду надійшла заява засудженого ОСОБА_5 у якій він просить звільнити його від подальшого відбуття покарання умовно-достроково.
Згідно матеріалів справи, ОСОБА_5 засуджений 09.04.2012 року Апеляційним судом Харківської області за ст.ст.185 ч.3, 187 ч.3, 187 ч.4, 70, 71 КК України до 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Початок строку відбуття покарання - 24.06.2005 року, кінець строку - 24.06.2016 року.
Засуджений ОСОБА_5 в місцях позбавлення волі знаходиться з 04.07.2005 року. Під час тримання в Харківському слідчому ізоляторі допустив 1 порушення режиму тримання, за що до дисциплінарної відповідальності притягувався правами начальника СІЗО. Заохочень не мав. До суспільно-корисної праці не залучався.
З 20.12.2012 року відбуває покарання в Бердичівській виправній колонії (№ 70) Житомирської області. Був розподілений до відділення соціально-психологічної служби № 5, де і перебуває по цей час.
Характеризується наступним чином.
Провину в скоєному злочині визнає частково. Міру призначеного судом покарання вважає надто суворою. Дотримується встановлених правил поведінки та розпорядку дня тільки під контролем адміністрації. Порушень вимог режиму тримання намагається не допускати. На заходи виховного та профілактичного впливу реагує посередньо, недоліки в поведінці усуває дещо повільно. Заохочень не має. На профілактичному обліку в колонії не перебуває. Спроб скоєння втечі, членоушкодження, самогубства та оголошення голодування не допускав. В колективі засуджених вживається без ускладнень, участі у конфліктах серед них намагається не приймати. Стосунки підтримує із засудженими різної спрямованості. Відношення до представників адміністрації неоднозначне.
На виробництві установи не працевлаштований в зв'язку з недостатнім обсягом робіт, але приймати участь у суспільно-корисній праці не бажає. Участі в роботах пов'язаних з поліпшення побутових умов житлових приміщень відділення не приймає. Оволодінням нових професійних навичок та підвищенням свого загальноосвітнього рівнів не займається. Бажання приймати участь у програмах диференційованого виховного впливу не виявляє.
Дотримується вимог особистої гігієни та санітарії, спальне місце та санітарний стан в приліжковій тумбочці підтримує в належному стані переважно під контролем начальника відділення. Зовні та в побуті не завжди охайний. Позову за виконавчими листами не має.
Згідно копії витягу з протоколу №18 від 25.09.2013р., за результатами вирішення комісією по розгляду матеріалів на засуджених питання умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_5 встановлено, що останній не довів своє виправлення, а тому застосування до нього пільги у виді умовно-дострокового звільнення, згідно ст.81 КК України, недоцільно.
В судове засідання засуджений не доставлений. Про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином. З клопотаннями про участь у судовому засіданні до суду не звертався. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про час і місце розгляду клопотання, не перешкоджає проведенню судового розгляду.
Представник адміністрації виправної колонії вважає, що клопотання засудженого задоволенню не підлягає, оскільки він не довів свого виправлення. При цьому пояснив, що поведінка засудженого носить пристосувальний характер, режиму відбуття покарання останній дотримується під контролем адміністрації установи, участі у суспільно-корисній праці та житті відділення ОСОБА_5 не приймає і не бажає цього робити.
Прокурор вважає, що клопотання засудженого задоволенню не підлягає. Просить зважити на те, що засуджений свою вину у скоєному злочині визнає частково, в період відбуття покарання не працював і не бажав цього робити, участі у житті відділення також не приймає, що свідчить про відсутність підстав для застосування щодо нього ст.81 КК України.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви засудженого та його умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання.
Так, згідно положень ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Статтею 130 Кримінально-виконавчого кодексу України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання визначено як один з видів заохочення для осіб, засуджених до позбавлення волі. Правом застосування заходів заохочення до засуджених, згідно ст.135 ч.1 КВК України, користуються начальник колонії, а також його прямі начальники.
Порядок дострокового звільнення від відбування покарання встановлено ст.154 КВК України. Відповідно до даного порядку, стосовно засудженого, щодо якого відповідно до статей 81, 82 Кримінального кодексу України може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміна не відбутої частини покарання більш м'яким, орган або установа виконання покарань надсилає подання до суду у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством.
Наведені норми закону вказують на те, що саме адміністрація установи виконання покарань повинна дійти висновку про те, що особа, яка відбуває покарання, довела своє виправлення.
Зі змісту досліджених у судовому засіданні матеріалів вбачається, що такого висновку адміністрація установи не дійшла.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного суду України від 26.04.02 №2 "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким" (п.17), судам слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці.
При прийнятті рішення по суті справи суд враховує також те, що ОСОБА_5 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, скоїв ряд нових тяжких та особливо тяжких злочинів в період строку, на який його з місць позбавлення волі було звільнено умовно-достроково, свою вину визнає частково.
Окрім цього, за час відбуття покарання ОСОБА_5 характеризується як такий, що не довів свого виправлення. Засуджений участі у суспільно-корисній праці та житті відділення не приймав і не бажав цього робити, оволодінням нових професійних навичок та підвищенням свого загальноосвітнього рівнів не займається, бажання приймати участь у програмах диференційованого виховного впливу не виявляє.
З врахуванням викладеного, керуючись ст.81 КК України, ст.537, 539 КПК України суд,-
ухвалив:
У задоволенні заяви засудженого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, про застосування щодо нього положень ст.81 КК України та його умовно-дострокове звільнення від подальшого відбуття покарання призначеного за вироком Апеляційного суду Харківської області від 09.04.2012 року відмовити за безпідставністю.
На ухвалу може бути подана апеляція до апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд протягом 7 днів з дня її оголошення, засудженим з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя: