Справа № 203/2573/13-ц
2/0203/1341/2013
29 жовтня 2013 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська в складі:
Головуючого-судді - Казака С.Ю.
при секретарі - Богдановській Т.В.
за участю представника позивачки - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, -
Позивачка звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що є власником квартири АДРЕСА_1. Відповідачка ОСОБА_3 проживає в квартирі №104 вказаного будинку, розташованої поверхом вище. 13.10.2012 року з вини відповідачки сталось затоплення належної їй квартири №108, внаслідок чого заподіяно матеріальну шкоду на суму 19237 грн. 45 коп. Крім того, неправомірними діям відповідачки їй було завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в 5000 грн. та яка виразилась у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження майна та неможливості нормального користування ним, порушення звичайного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації. В зв'язку з цим, позивачка просила суд стягнути на її користь з відповідачки у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 19237 грн. 45 коп., у рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн. та судові витрати по справі.
В судовому засіданні представник позивачки зазначив про підтримання останньою позову та просив задовольнити останній в повному обсязі.
Представник відповідачки в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на не доведеність позовних вимог належними доказами. В призначене на 29.10.2013 року судове засідання відповідачка та її представник не з'явились. В наданому клопотанні представник відповідачки просив відкласти розгляд справи на іншу дату, посилаючись на неможливість явки до суду, в зв'язку з необхідністю виїзду за межі міста за сімейними обставинами.
Разом з тим, питання щодо призначення наступного судового засідання по справі на 29.10.2013 року обговорювалось при оголошенні перерви в судовому засіданні, що проводилось 02.10.2013 року. Представник відповідачки про наявність перешкод для явки до суду на вказану дату не зазначав. Доказів щодо поважності причин неявки до суду 29.10.2013 року до поданого клопотання не надав.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.169 ЦПК України неявка представника в судове засідання без поважних причин не є перешкодою для розгляду справи та суд може відкласти розгляд справи з цих підстав за клопотанням сторони та з урахуванням обставин справи.
Такого клопотання від відповідачки до суду не надходило.
Таким чином, враховуючи, що про день та час слухання справи представник відповідачки був повідомлений належним чином, а в силу ч.5 ст.76 ЦПК України і відповідачка, будь-яких належних обґрунтувань та доказів щодо поважності причин неявки в призначене судове засідання представником відповідачки в клопотанні не зазначено та не надано, сама відповідачка клопотань про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю явки її представника не надавала, а також враховуючи обставини справи, зокрема той факт, що представник відповідачки приймав участь в попередніх судових засіданнях де висловив свою думку щодо заявленого позову, суд вважає за можливе провести подальший розгляд справи за відсутності відповідачки та її представника.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами, позивачка є власником квартири №108, а відповідачка власником квартири №104, розташованих в будинку АДРЕСА_1, де зареєстровані та фактично мешкають.
13.10.2012 року сталось залиття квартири позивачки, причиною чого, згідно акту №92 від 15.10.2012 року складеного працівниками КВ ЖРЕП Кіровського району, стало те, що власник квартири №104 без погодження з КВ ЖРЕП провів заміну стояків центрального опалення та демонтаж радіаторів. При включенні центрального опалення, в квартирі відбувався прорив стояка на з'єднанні металевої та пластикової труб, що мешканець виконав власними силами.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку.
Відповідно до пп.4,6,8 ч.2 ст.20 вказаного Закону останній зобов'язаний за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини; дотримуватися правил пожежної і газової безпеки, санітарних норм; дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч.ч.4,5 ст.319 ЦК України власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
В судовому засіданні представник відповідачки не заперечував причини з яких сталось залиття квартири позивачки, що відображені в акті №92 від 15.10.2012 року. При цьому зазначив, що реконструкція системи центрального опалення була здійснена у передбаченому законом порядку.
Разом з тим, вказана обставина не звільняє відповідачку, як власника квартири, дотримувалась обов'язків, визначених у зазначеній вище ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», контролювати та утримувати в належному технічному стані внутрішньоквартирне технічне обладнання, а також вживати заходів щодо його своєчасного ремонту або заміни.
Враховуючи зазначені вище положення закону, причини залиття належної позивачці квартири, суд вважає що саме відповідачка ОСОБА_3, як власник квартири АДРЕСА_1 повинна нести відповідальність за заподіяну шкоду.
При визначенні розміру матеріальної шкоди суд враховує наданий позивачкою на підтвердження позовних вимог кошторис щодо розрахунку вартості виконаних ремонтих робіт, складений ТОВ ВО «Дніпротехніка», на суму 12714 грн. 25 коп., товарний чек №26 від 20.10.2012 року щодо придбання позивачкою шпалер на суму 2100 грн. та фіскальні чеки щодо придбання пліт ДСП на суму 402 грн. 60 коп. та 404 грн. 10 коп., пошкоджених згідно акту №92 від 15.10.2012 року під час залиття.
Окрім цього, позивачкою на підтвердження позовних вимог в частині розміру заподіяної матеріальної шкоди було надано фіскальний чек на суму 816 грн. 50 коп. щодо придбання паролону. Проте, жодних обгрунтувань та доказів тому, що вказаний матеріал був пошкоджений під час залиття квартири та потребував заміни позивачкою наведено не було.
Також, суд вважає необгрунтованими та не підтвердженими належними доказами вимоги позивачки щодо стягнення коштів в сумі 2800 грн., витрачених на придбання та встановлення натяжної стелі. Так, згідно акту №92 від 15.10.2012 року та наданих позивачкою фотознімків вбачається, що під час затоплення відпало кріплення на 12 кв.м натяжної стелі. Проте, дані докази не підтверджують той факт, що сама натяжна стеля була пошкоджена або прийшла в негодність та не могла в подальшому використовуватись шляхом її повторного кріплення та натяжіння.
В звязку з цим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки в частин відшкодування матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню та на її користь з відповідачки слід стягнути 15620 грн. 95 коп., що складають вартість придбаних матеріалів та виконаних робіт, необхідних для відновлення пошкодженої майна (402 грн. 60 коп. + 404 грн. 10 коп. + 2100 грн. + 12714 грн. 25 коп.).
В задоволенні інших позовних вимог в цій частині відмовити.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в наслідок порушення її права і така шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, крім випадків, встановлених законом.
Суд вважає доведеним, що внаслідок залиття належної позивачці квартири з вини відповідачки їй було заподіяно моральну шкоду, що полягає у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження майна, у додатковому емоційному навантаженні та необхідності витрачати додатковий час з метою відновлення порушених прав та відшкодування завданих збитків, необхідністю вишукування додаткового часу і додаткових зусиль для організації свого життя.
При цьому суд також враховує, що позивачка в квартирі фактично не мешкала, маючи інше постійне місце проживання, що майнова шкода була завдана позивачці внаслідок необережних дій відповідачки.
В зв'язку з цим, враховуючи глибину та тривалість моральних страждань, ступінь вини відповідачки, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню та з відповідачки на користь позивачки слід стягнути моральну шкоду в сумі 300 грн.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідачки. на користь позивачки також слід стягнути сплачений останньою при подачі позову судовий збір в сумі 307 грн. 38 коп.
Також з відповідачки слід стягнути на користь держави судовий збір в сумі 36 грн. 72 коп. (229 грн. 40 коп. за задоволену вимогу майнового характеру + 114 грн. 70 коп. за задоволену вимогу немайнового характеру - 307 грн. 38 коп. сплачених позивачкою).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22,23,319,322,1166,1167,1192 ЦК України, ст.ст.1,20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст.10,11,27,31,58-60,88,169,212-215 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири - задовольнити частково.
Стягнути з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивачки ОСОБА_2 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди завданої залиттям квартири 15620 грн. 95 коп., у рахунок відшкодування моральної шкоди 300 грн.
Стягнути з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивачки ОСОБА_2 судовий збір в сумі 307 грн. 38 коп.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Стягнути з відповідачки ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 36 грн. 72 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя С.Ю.Казак