8 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого суддів:
Пінчука М.Г., Патрюка М.В., Пшонки М.П.,
Лященко Н.П., Тітова Ю.Г., -
У березні 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із зазначеним позовом, в якому вказували, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їхній син, ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина на ½ частину будинку АДРЕСА_1 та автомобіль “Мітсубісі Лансер», 1998 року випуску. Спадкоємців за законом є чотири чоловіки: позивачі - батьки спадкодавця та відповідачка, яка є дружиною спадкодавця, разом із неповнолітньою дочкою - ОСОБА_5, інтереси якої представляє відповідачка. Указуючи, що спадкова частина будинку належала лише спадкодавцю, позивачі вважали, що частка кожного спадкоємця в будинку повинна становити 1/8 частину. Проте, не зважаючи на це, 29 листопада 2004 року державний нотаріус Бориспільської міської нотаріальної контори видав відповідачці свідоцтво про право на частку в спільному майні подружжя, зокрема: ¼ зазначеного будинку та ½ автомобіля. Цього ж дня нотаріус видав інші свідоцтва про право на спадщину кожного спадкоємця за законом, у тому числі й позивачам, частка яких у зазначеному будинку становила 1/16. Посилаючись на те, що фактично на будівництво будинку витрачалися лише кошти ОСОБА_1, а їхній син, ОСОБА_4, коштів на будівництво будинку не давав, позивачі вважали неправильним виділення половини спадкової частини будинку в якості спільного майна подружжя. У зв'язку з цим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили визнати частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, встановивши, що кожен зі спадкоємців має право на 1/8 частину будинку.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 7 квітня 2005 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Київської області від 3 червня 2005 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржувані судові рішення з направленням справи на новий судовий розгляд.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог статті 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Статтею 338 ЦПК України передбачено підстави для скасування судових рішень й передачі справи на новий розгляд, серед яких є порушення або неправильне застосування норм процесуального права, в разі, якщо такі порушення призвели до неправильного вирішення справи.
Таких підстав під час касаційного провадження в справі виявлено не було.
Згідно статті 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а правильне по суті і справедливе рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 7 квітня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 3 червня 2005 року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.Г.Пінчук
судді: М.В.Патрюк
Н.П.Лященко
М.П.Пшонка
Ю.Г.Тітов