01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
11.08.08 р. № 22/232
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Агрикової О.В. (доповідач по справі),
суддів:
Жук Г. А.
Разіної Т. І
при секретарі судового засідання Єрмак Л.В.,
за участю:
від позивача: ОСОБА_2 . -представник за дов. б/ від 24.07.2007 р.;
від відповідача: не з'явились;
від третьої особи на стороні позивача: не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»в особі філії «Полтавське головне регіональне управління»комерційного банку «Приватбанк»на рішення господарського суду Полтавської області від 03.06.2008 року,
у справі №22/232 (суддя Георгієвський В.Д.),
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Полтава,
до закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»в особі філії «Полтавське головне регіональне управління»комерційного банку «Приватбанк», м. Полтава,
третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору:
закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «ТАС», м. Полтава,
про стягнення 26 684,00 грн., -
встановив:
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 (позивач) звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»в особі філії «Полтавське головне регіональне управління»комерційного банку «Приватбанк»(відповідач), третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «ТАС», про стягнення 26 684,00 грн. (а.с. 2-3).
Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.06.2008 року у справі №22/232 позов суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»в особі філії «Полтавське головне регіональне управління»комерційного банку «Приватбанк», третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «ТАС», про стягнення 26 684,00 грн. задоволено частково. Стягнуто з закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в особі філії «Полтавське головне регіональне управління»комерційного банку «Приватбанк»на користь суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 16 184,00 грн. матеріальної шкоди, 161,84 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд керувався ст. 1187 ЦК України, згідно з якою шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, договір оренди, підряду тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача неотриманого прибутку в сумі 10 500,00 грн. відмовлено в зв'язку з недоведеністю зазначених вимог доказами.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, закрите акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»в особі філії «Полтавське головне регіональне управління»комерційного банку «Приватбанк», подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 03.06.2008 року у справі №22/232.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що господарським судом Полтавської області невірно застосовані положення ст. ст. 1172, 1187 ЦК України та положення ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Позивач не скористався своїм правом відповідно до ст. 96 ГПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду, але у своєму листі від 20.07.2008 року, який надійшов на адресу Київського міжобласного апеляційного господарського суду за допомогою факсимільного зв'язку, відповідач, стверджуючи про неотримання копії апеляційної скарги, просить суд розглянути справу у його відсутності, оскаржуване рішення просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Третя особа у своєму відзиві погоджується з вимогами, викладеними відповідачем в апеляційній скарзі, та посилається на те, що місцевим господарським судом не застосовано норми матеріального права, викладені у ст.ст. 1166, 1188 ЦК України. При цьому, зазначає, що вимоги про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП повинні пред'являтись до винної особи, яка на час ДТП передувала за кермом транспортного засобу Toyota Camry, державний номер НОМЕР_2, - ОСОБА_3.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.07.2008 року апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в особі філії «Полтавське головне регіональне управління»комерційного банку «Приватбанк»на рішення господарського суду Полтавської області від 03.06.2008 року у справі №22/232 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.
Представники відповідача та третьої особи на стороні позивача у судове засідання не з'явились, відповідач та третя особа про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановлено наступне.
08.05.2006 року на нерегульованому перехресті вул. С.Фронту та вул. Фрунзе в м. Полтаві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Toyota Camry, реєстраційний НОМЕР_2, що належить ПГРУ КБ «Приватбанк»під керуванням ОСОБА_3. та автомобіля ГАЗ-32213, реєстраційний НОМЕР_1, що належить фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1., під керуванням ОСОБА_4.
З матеріалів справи вбачається, що, згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 16.06.2006 року (а.с. 9), постановою Київського районного суду м. Полтави від 08.08.2006 року винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, було визнано ОСОБА_3. При цьому, у вказаній постанові зазначено, що ОСОБА_3. працює лікарем-наркологом Полтавського обласного Наркологічного диспансеру (а.с. 8).
Крім того, автомобіль ГАЗ-32213, реєстраційний НОМЕР_1 в результаті даного ДТП отримав значні механічні пошкодження, про що свідчать протоколи про адміністративні правопорушення від 16.06.2006 року (а.с. 8, 9) та висновок автотоварознавчої експертизи №5/10, відповідно до якого вартість відновлювальних ремонтних робіт автомобіля ГАЗ-32213 складає 16 184,00 грн. (а.с. 12-28).
Квитанцією №002560 від 23.03.2007 року, товарним чеком №1371 від 01.08.2006 року та накладною №715 від 11.08.2006 року підтверджується факт оплати позивачем вартості відновлювального ремонту автомобіля ГАЗ-32213 (а.с. 51-53).
ОСОБА_1. звернувся до господарського суду Полтавської області з вимогами про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в сумі 16 184,00 грн. та неотриманого прибутку в сумі 10 500,00 грн.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Статтею 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, договір оренди, підряду, тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особливість відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, полягає у тому, що зобов'язання з відшкодування шкоди завжди покладається на володільця цього джерела підвищеної небезпеки (навіть якщо він безпосередньо не здійснював його експлуатації) - адже відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Отже, володільцем джерела підвищеної небезпеки, який несе перед потерпілим відповідальність за завдану шкоду, визнається юридична чи фізична особа, якій належить джерело підвищеної небезпеки на певній правовій основі та яка здійснює його експлуатацію (володіння, користування, зберігання, транспортування тощо).
У деліктних зобов'язаннях діє принцип відповідальності за вину. Винною може бути не лише фізична, але і юридична особа. Вину юридичної особи становить вина працівників установи, яка є юридичною особою. Особливістю відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки є те, що його власник зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від того, чи була шкода заподіяна з виною чи без вини.
Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»від 01.04.1994 року №02-5/215 якщо шкоду заподіяно джерелом підвищеної небезпеки, його володілець несе відповідальність перед потерпілим і у тому разі, коли це є наслідком вини осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах або експлуатують таке джерело на підставах, передбачених Законом. Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач на правовій підставі володіє автомобілем Toyota Camry, реєстраційний НОМЕР_2 та саме на момент ДТП, володільцем автомобіля Toyota Camry в розумінні вимог ст. 1187 ЦК України був відповідач. Відповідачем факт належності саме йому права власності на автомобіль Toyota Camry, реєстраційний НОМЕР_2 не заперечується.
Згідно ст. 1192 ЦК України суд може зобов'язати особу, яка спричинила збитки, відшкодувати їх у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення речі.
Вартість відновлювальних ремонтних робіт автомобіля ГАЗ-32213 склала 16 184,00 грн., що підтверджується висновком автотоварознавчої експертизи №5/10, квитанцією №002560 від 23.03.2007 року, товарним чеком №1371 від 01.08.2006 року та накладною №715 від 11.08.2006 року.
Окрім зазначеного, за переконанням колегії суддів апеляційного господарського суду, при прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача неотриманого прибутку в розмірі 10 500 грн., оскільки позивачем не надано доказів в порядку ст. ст. 33 та 34 ГПК України, які обґрунтовують розмір неодержаних доходів, та не доведено вжиття ним заходів щодо їх одержання.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, третя особа, ЗАТ «Страхова група «ТАС» в особі Полтавської філії, уклала поліс №ВА/2649566 від 26.12.2005 року, за яким об'єктом страхування є цивільно-правова відповідальність ЗАТ КБ «Приватбанк», як власника автомобіля Toyota Camry, реєстраційний НОМЕР_2, за шкоду яка може бути заподіяна життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації цього транспортного засобу.
У відповідності до ч. 2 п. 1 Положення про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, затвердженого постановою КМ України №1175 від 28.09.1196 року і на умовах якої укладався зазначений поліс страхування, власником транспортного засобу вважається юридична чи фізична особа, яка експлуатує транспортний засіб, що належить їй на праві власності, повного господарського відання, оперативного управління, або на інших підставах, що не суперечать чинному законодавству (договір оренди, доручення тощо).
Отже, обов'язок страховика відшкодувати шкоду виникає лише за умови, що таку шкоду було заподіяно з вини особи, що експлуатує транспортний засіб.
При цьому, як було зазначено раніше, шкоду автомобілю ГАЗ-32213 було завдано ОСОБА_3., який не є працівником закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк». Цивільна відповідальність ОСОБА_3. зазначеним полісом не застрахована.
Під час розгляду справи, судом апеляційної інстанції, виходячи із приписів ст. 1166 ЦК України, досліджено та встановлено, що потерпілій особі не відшкодована шкода іншими особами, зокрема, страховими компаніями.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 03.06.2008 року у справі №22/323 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є законним та обґрунтованим.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для скасування рішення господарського суду Полтавської області від 03.06.2008 року у справі №22/232.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
постановив:
1. Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»в особі філії «Полтавське головне регіональне управління»комерційного банку «Приватбанк»на рішення господарського суду Полтавської області від 03.06.2008 року у справі №22/232 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»в особі філії «Полтавське головне регіональне управління»комерційного банку «Приватбанк», третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «ТАС», про стягнення 26 684, 00 грн. залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 03.06.2008 року у справі №22/232 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»в особі філії «Полтавське головне регіональне управління»комерційного банку «Приватбанк», третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «ТАС», про стягнення 26 684, 00 грн. залишити без змін.
3. Матеріали справи №22/232 повернути до господарського суду Полтавської області.
4. Постанова набирає чинності з дня її прийняття.
Головуючий суддя: Агрикова О.В.
Судді:
Жук Г. А.
Разіна Т. І
Дата відправки