07 жовтня 2013 р. Справа № 804/11607/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіКонєвої С.О.
при секретаріТроценко О.О.
за участю:
від позивача: від вдповідача: Сущенко Н.В Гагарський А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПС» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.03.2013р. №0000802210, №0000792210,-
02.09.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ДПС» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 26.03.2013р. №0000802210 щодо нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 38300,00 грн. (основний платіж - 30640,00 грн. та фінансові санкції - 7660,00 грн.);
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 26.03.2013р. №0000792210 щодо нарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 44 223,25 грн. (основний платіж - 35818,00 грн. та фінансові санкції - 8405,25 грн.).
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно акту перевірки від 26.02.2013р. за висновками податкової інспекції виявлено порушення позивачем норм податкового законодавства, які ґрунтуються на тому, що за інформацією ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська укладені між позивачем та ТОВ «Ривс», ТОВ «Ангстем Континенталь», ТОВ «Старт Д», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «Матадор» не спричиняють правових наслідків, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства. Позивач вважає, що оспорювані податкові повідомлення-рішення на підставі вказаних висновків є такими, що винесені з порушенням законодавства та підлягають скасуванню, оскільки відповідачем не з'ясовано фактичних обставин, не зроблено жодного детального аналізу правочинів за участю позивача, не приведено доказів, які б вказували на нікчемність вказаних правочинів, а тому позивач вважає, що такий висновок відповідача необґрунтований та має суто суб'єктивний характер, оскільки висновки про нікчемність правочинів, викладені в акті, не відповідають компетенції органу державної податкової служби. Також, позивач вказує і на те, що відповідачем безпідставно покладені в основу акту перевірки від 26.02.2013р. акти перевірок контрагентів позивача,оскільки вказані акти перевірок контрагентів позивача були визнані протиправними судовими рішеннями Дніпропетровського окружного адміністративного суду та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у червні 2013р. Позивач вказує і на те, що відповідачеві надавалися у ході перевірки всі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій з вищевказаними контрагентами, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Податкового кодексу України, які знайшли своє відображення в регістрах бухгалтерського та податкового обліку, що свідчить про реальні зміни майнового стану позивача та не спрямовані на здійснення податкової вигоди третіх осіб, а тому вважає, що висновки ДПІ не відповідають існуючим фактам та діючому податковому, цивільному та господарському законодавству.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні повністю посилаючись на те, що перевірка позивача була проведена згідно наказу ДПІ від 12.02.2013р. №164 на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75,78,79,82 ПК України за результатами якої складено акт від 26.02.2013р. та прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення про збільшення податкових зобов'язань позивачеві з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств. 10.01.2013р. керівнику позивача під підпис було вручено лист від 10.01.2013р. про надання пояснень та їх документального підтвердження з питань відносин із ТОВ «Старт Д», ТОВ «Ривс», ТОВ «Матадор», проте на момент складання акту підтверджуючих документів позивачем по взаємовідносинах з ТОВ «Матадор» не було надано згідно до вимог ст. 85 ПК України. У ході проведення перевірки та на підставі інформації щодо проведених перевірок ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська було встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, позивач здійснював діяльність, спрямовану на ухилення від сплати податків виключно шляхом отримання податкової вигоди за рахунок чи переважно з бюджету (відсутність розумної, економічно обгрунтованої господарської мети вчинення правочину), а тому правочини, укладені позивачем та ТОВ «Ривс», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Старт Д», ТОВ «Віконні системи», ТОВ «Матадор» не спричиняють реального настання правових наслідків, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства. Окрім того, податковим органом зроблено висновок про те, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДПС» зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 24.06.1994р. як юридична особа за адресою:49083, м.Дніпропетровськ, Амур-Нижньодніпровський район, вул. Новоселівська, буд.27, перебуває на обліку як платник податків у ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська з 24.06.1994р., є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією довідки статистики від 14.09.2013р., а також даними, які містяться в матеріалах справи (а.с.16-17, 134)
У період з 13.02.2013р. по 19.02.2013р. ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Ривс», ТОВ «Матадор», ТОВ «Старт Д», ТОВ «Ангстрем Континенталь»,ТОВ «ВК Віконні системи» за періоди: грудень 2011р., березень-травень 2012р., червень - липень, вересень і жовтень 2012р. за результатами якої складено акт від 26.02.2013р. № 797/22-1/20302861 та встановлено наступні порушення позивачем, а саме:
- ч.1 ст.203,215, 228, 662,655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, ТОВ «Ривс», ТОВ «Амгстрем Континенталь», ТОВ «Старт Д», ТОВ «ВК Віконні системи»;
- ст.185, ст.188, п.198.1, 198.3, п.198.6 ст.198 ПК України занижено податок на додану вартість на суму 30 640 грн.;
- п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.144.1 ст.144, п.146.12 ст.146 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 35 818 грн. (а.с.16-26).
На підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом 26.03.2013р. були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення форми «Р», а саме:
- №0000792210 за яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 44223,25 грн., в тому числі за основним платежем - 35818 грн., за штрафними (фінансовими) санкція (штрафами) - 8405,25 грн. - (а.с.27зворот);
- №0000802210 за яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 38300,00 грн. в тому числі за основним платежем - 30640 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 7660 грн. (а.с.27).
Позивач не погоджується з прийнятими відносно нього податкововими повідомленнями-рішеннями, вважає, що оспорювані рішення прийняті податковим органом з порушенням законодавства та на підставі необґрунтованих висновків, що містяться в акті перевірки, а тому мають бути скасовані.
Заслухавши представника позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтями 19-1, 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, при цьому, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків, в порядку встановленому цим Кодексом.
Як видно із матеріалів справи, податковим органом на виконання своїх функцій та повноважень було проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства позивачем за результатами якої складено акт від 26.02.2013р. №797/22-1/20302861 яким було встановлено заниження позивачем ПДВ на суму 30640 грн., занижено податок на прибуток на суму 35 818 грн. по правовідносинах з ТОВ «Ривс», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Старт Д», ТОВ «Матадор», ТОВ «ВК Віконні системи».
Зазначені висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що за наслідками отриманої інформації, викладеної в актах ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, ТОВ «ДПС» здійснювало діяльність спрямовану на ухилення від сплати податків, виключно шляхом отримання податкової вигоди за рахунок чи переважно з бюджету (відсутність розумної, економічно-обгрунтованої господарської мети вчинення правочину). В даному випадку, відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість, а тому, зроблено висновок про те, що правочини, укладені позивачем із його контрагентами - ТОВ»Ривс», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Старт Д», ТОВ «Віконні системи» не спричиняють реального настання правових наслідків, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства (а.с.24-24).
Статтею 61 Конституції України визначено, що юридична відповідальність носить індивідуальний характер.
Згідно з п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.1999р. ( далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи ( у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість суду необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо.
Так, як свідчать матеріали справи та підтверджено і представником позивача в судовому засіданні, 30.03.2012р. ТОВ «Ривс» як продавем та позивачем як покупцем було укладено усний договір на поставку товару за яким позивач придбав у ТОВ «Ривс» товар, ак саме: «витая пара, у кількості 80м, провід 50 м., кабельний канал 30м,акумулятор у кількості 1 шт.» на загальну суму 644,40 грн., в т.ч. ПДВ 107,40 грн., при цьому, на підтвердження реальності здійснення вказаної господарської операції позивачем надано суду копію рахунку від 30.03.2012р., копію видаткової та податкової накладних, копію платіжного доручення про перерахування коштів (а.с.31-33).
Також,01.03.2012р. між ТОВ «Ангстрем Континенталь» (продавцем)та позивачем (покупцем) було укладено договір поставки товару №0103-2П за умовами якого продавець зобовязавався поставити позивачеві товар зазначений у рахунку-фактурі, а позивач зобов'язувався прийняти товар і своєчасно здійснити його оплату, зокрема, позивачем було придбано товар, а саме: «витая пара, провід, кабельний канал, джерело безперебійного живлення, акумулятор, гофротруба, кріплення для труб та інше». При цьому, на підтвердження реальності здійснення господарської операції за даними правовідносинами позивачем надано суду копії рахунку, видаткової та податкової накладних, платіжні доручення про перерахування коштів (а.с.34-47).
Далі, 01.02.2012р. між позивачем як замовником та ТОВ «Старт-Д» як посередником було укладено договір про надання посередницьких послуг №0102-п2 за умовами якого позивач як замовник доручає, а посередник зобов'язується виконати ряд певних фактичних дій з метою знаходження оптимального контрагента (покупця) готового придбати продукцію та послуги замовника у відповідності до умов останнього; надати допомогу замовникові в укладенні договору купівлі-продажу між ними та покупцем. При цьому, на підтвердження реальності здійснення цієї господарської операції позивачем надані копії актів здачі-приймання надання послуг, копії додатків № 1 до актів (відомості), копії податкових накладних та копії платіжних доручень про перерахування коштів (а.с.48-63).
Також, позивачем було укладено ряд договорів у 2011-2012р.р. як замовником робіт з контрагентом позивача - ТОВ «ВК Віконні системи» як виконавцем робіт за умовами якого за дорученням позивача як замовника виконавець приймав на себе роботи по монтажу та пуско-наладці системи контролю доступу на об'єкті за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Столетова, 21, м.Керч, АРК район Цементной слободки, м. Новомосковськ, вул.Сучкова,115, Дніпропетровська область, с. Єлізаветівка, вул.Хмельницького,1, м. Дніпропетровськ, вул.Леніна,17. При цьому, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надані суду копії відповідних договорів, копії актів здачі-приймання робіт з додатками до актів, копії податкових накладних та копії платіжних доручень про перерахування коштів (а.с.64-100).
01.03.2012р. між ТОВ «Матадор» як виконавцем та позивачем як замовником було укладено договір №0103-Т2 за умовами якого, зокрема, п.1.1 та п.4.1 договору виконавець брав на себе зобов'язання надавати транспортний засіб для перевезень до 1,5т для виконання робіт. При цьому, позивачем на підтвердження реальності виконання умов договору було надано копію відповідного договору, копії актів виконання робіт на надання транспортних послуг, копії податкових накладних та копії платіжних доручень про перерахування коштів (а.с.101-122).
Досліджуючи питання щодо реальності здійснення господарських операцій за вищевказаними договорами, суд приходить до висновку, що їх реальність не підтверджена позивачем належними та допустимими доказами, а сам факт складання вищевказаних первинних бухгалтерських документів, а також перерахування коштів на користь вищевказаних контрагентів не можуть свідчити про реальність вищевказаних господарських операцій виходячи з наступних обставин.
Так, позивачем не було надано суду доказів щодо реальності здійснення господарської операції по взаємовідносинах з ТОВ «Ривс», ТОВ «Ангстрем Континенталь» щодо поставки останніми товару позивачеві, оскільки суду не були надані докази того, коли і де було прийнято вказаний товар, де зберігався вказаний товар до його передачі чи до його продажу іншим контрагентам, ким розвантажувався і на якому складі, не надано доказів наявності у штаті позивача кваліфікованого персоналу для розвантаження придбаного товару, а також не надано і доказів використання придбаного товару у господарській діяльності позивача, доказів перевезення товару та інше у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерську та фінансову звітність в Україні».
Не підтверджені також належними доказами і твердження щодо виконання робіт ТОВ «ВК «Віконні системи» за замовленням позивача, оскільки будь-яких доказів щодо реальності здійснення вказаних робіт за цим договором не надано, зокрема, не надано доказів, які б свідчили про те, що дані роботи були виконані саме для позивача, з урахуванням того, що об'єкти, на яких виконувалися вказані роботи по монтажу та пуско-наладці системи контролю доступу на об'єктах, а саме: м. Дніпропетровськ, вул.Столетова,21, м.Керч, АРК район Цементной слободки, м. Новомосковськ, вул.Сучкова,115, Дніпропетровська область, с. Єлізаветівка, вул.Хмельницького,1, м.Дніпропетровськ, вул.Леніна,17 не належать та не перебувають в оренді у позивача, що підтверджено представником позивача в судовому засіданні та не спростовано будь-якими іншими доказами, а тому такі виконані роботи не можуть свідчити про виконання робіт саме для позивача.
Окрім того, суд не вбачає доцільності в укладенні вказаних договорів на виконання вищевказаних робіт ТОВ «ВК Віконні системи» з метою отримання прибутку згідно до вимог п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України з огляду на те, що одним із видів діяльності позивача, як основної діяльності підприємства, що підтвердив і представник позивача в ході судового розгляду справи, є, зокрема, електромонтажні роботи, а отже, позивач мав можливість виконати вказані роботи власними силами та засобами.
Також, не можуть бути належними доказами на підтвердження виконання умов договору з ТОВ «Матадор» за договором надання транспортних послуг, акти про одержання від ТОВ «Матадор» послуг по перевезенню транспортними засобами, оскільки зазначені акти не містять інформації про те, який вантаж і куди перевозився, не вказано якою маркою транспортного засобу надавались послуги та коли саме, не зазначено прізвище водія, не зазначено пункти навантаження/розвантаження товарів та інше у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерську та фінансову звітність в Україні».
До того ж, слід зазначити, що позивачем до перевірки податковій інспекції не були надані відповідні документи по правовідносинах з ТОВ «Матадор» про що свідчить зміст акту перевірки, а позивачем у ході судового засідання не були надані докази надання цих документів податковій інспекції для перевірки, а тому у відповідності до п.44.6 ст. 44 ПК України вважається, що такі документи були відсутні у платника податків на час складання такої звітності.
Що стосується реальності здійснення господарської операції позивачем по правовідносинах з ТОВ «Старт-Д з приводу виконання останнім договору про надання посередницьких послуг від 01.02.2012р., то слід зазначити наступне.
Так, за умовами вказаного вище договору посередник зобов'язувався виконати ряд певних фактичних дій з метою знаходження оптимального контрагента (покупця) готового придбати продукцію та послуги позивача, надати допомогу позивачеві в укладенні договору купівлі-продажу між ним та покупцем.
В той же час, на виконання умов вищевказаного договору сторонами договору були підписані акти виконаних робіт про надання посередницьких інформаційно-маркетингових послуг зі змісту яких вбачається, що посередником були проведені роботи з пошуку замовників в результаті яких було укладено договір на суму 85601,87 грн., договір на суму 74100,88 грн., договір на суму 73832,04 грн., однак, жодні з досліджених судом наданих копій договорів не містять вказаних сум та не свідчать про те, що саме за посередницьких послуг ТОВ «Старт-Д» укладені такі договори купівлі-продажу.
За викладених обставин, суд приходить до висновку про те, що операції з поставки товару, надання послуг, укладених між позивачем та ТОВ «Ривс», ТОВ «Матадор», ТОВ «ВК «Віконні системи», ТОВ «Старт-Д», ТОВ «Ангстем Континенталь» не підтверджені належними доказами щодо реальності їх здійснення (вчинення) з урахуванням встановлених судом обставин, а отже, сам факт укладення вищевказаних договорів поставки/купівлі-продажу та факт оформлення виконання робіт між сторонами та складання податкових та видаткових накладних не можуть свідчити про реальність здійснення господарської операції за вказаними договорами з урахуванням вимог ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які наведені вище.
Судом також враховується те, що відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
З огляду на викладене, не можуть бути покладені в основу даного рішення, як підстава для протиправності прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень відносно прав і обов'язків позивача судові рішення Дніпропетровського адміністративного окружного суду та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, прийняті у 2013р., на які позивач посилається у позові, з приводу визнання протиправними дій податкової інспекції контрагентів позивача - ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Старт-Д», ТОВ «ВК Віконні системи», оскільки у відповідності до вимог ст. 61 Конституції України юридична відповідальність носить індивідуальний характер, окрім того, зміст зазначених рішень не містять посилань на встановлені судом обставини саме щодо прав та обов'язків позивача, а тому не можуть бути звільнені від доказування у відповідності до вимог ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
Є безпідставними і посилання позивача на судове рішення відносно ТОВ «Лада-ЛТД», що надані позивачем на підтвердження своєї правової позиції, оскільки вказане судове рішення не стосуються прав та обов'язків позивача з огляду на те, що судом встановлено, а представником позивача підтверджено відсутність будь-яких правовідносин з даним підприємством (а.с.131-132).
Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Водночас, ч. 1 ст. 71 вказаного Кодексу також покладає і обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги і заперечення.
Представником позивача у ході судового розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами реальність здійснення ним господарських операцій з контрагентами позивача - ТОВ «Ривс», ТОВ «Старт-Д», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Матадор» та ТОВ «ВК «Віконні системи».
При цьому, слід зазначити, що посадовою особою державної податкової служби безпідставно були зроблені висновки у акті перевірки від 26.02.2013р. про встановлення нікчемності вказаних вище правочинів з огляду на те, що нормами Податкового кодексу України посадові особи податкової служби не наділені повноваженнями щодо перевірки укладених правочинів на їх відповідність нормам Цивільного кодексу України та встановлення їх нікчемності під час проведення перевірки.
Однак, враховуючи, що зазначені судження посадової особи податкової служби про нікчемність правочинів не були безумовною підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, а під час перевірки податковими інспекторами були досліджені первинні бухгалтерські документи, які і були покладені в основу даного порушення, суд приходить до висновку про те, що посадовою особою правомірно зроблені висновки у акті перевірки від 26.02.2013р. про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток з огляду на недоведеність позивачем реальності здійснення господарських операцій належно оформленими первинними бухгалтерськими документами.
Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Проаналізувавши надані суду документи та дії відповідача щодо прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням ч. 3 ст. 2 вищевказаного Кодексу, суд приходить до висновку про те, що зазначені рішення прийнято відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому у адміністративного суду відсутні правові підстави для задоволення даного позову.
За нормами ст.ст. 7,8,9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, принципом законності відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України.
Приймаючи рішення у даній справі судом також враховується правова позиції Вищого адміністративний Суд України, яка викладена в ухвалі від 29.04.2010р. № К-38733/06, а також в інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., в якому зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що рішення прийнято на користь суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з державного бюджету відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71,72, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПС» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.03.2013р. №0000802210, №0000792210 - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 14.10.2013р.
Суддя С.О. Конєва