справа№2-1228/08
Кіровський районний суд м.Кіровограда
09 грудня 2008 року Кіровський районний суд м.Кіровограда
в складі головуючого судді - Кабанової В.В.
при секретарі - Трофименко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до УМВС України в Кіровоградській області про відшкодування шкоди в наслідок незаконного затримання ,-
Позивач в звернувся до суду з позовною заявою до УМВС України в Кіровоградській області про відшкодування шкоди в наслідок незаконного затримання.
В обґрунтування позову позивачка зазначила, що 21 січня 2005 ході проведення ВБНОН УМВС в Кіровоградській області огляду аптеки ПП ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , де позивачка працювала ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 136 КУп АП на три доби. Підставою стало виявлення в гаманці ОСОБА_1 таблеток «Фенозепам 0,01 № 10». Ліки були вилучені. Пояснення ОСОБА_1 про призначення їй препарату лікарем-психіатром ОСОБА_2 та що ці ліки дозволено до обігу в Україні і не підпадають під термін речовини було проігноровано. Протокол про адмінпорушення, який за вимогами КУпАП у випадку ст. 44 цього кодексу є необхідним, складено не було. 10 лютого 2006 року СВ УМВС України в області виніс Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом вилучення «Фенозепаму 0,01 №10». З причини відсутності складу адмінпорушення Кіровським РВ УМВС м. Кіровограда відмовлено у притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. 17 травня 2007 року апеляційним судом Кіровоградської області за позовом ОСОБА_1 про визнання затримання від 21.01.05 незаконним з'ясовано фактичні обставини справи - затримання на три доби є незаконним . За таких обставин позивачка вважає, що її права грубо порушені. Позивачка вважає що зам. начальника ВБНОН області ОСОБА_3 , який ініціював затримання, вдруге використовує службові повноваження з причин амбіційності. Так 01.12.2004 року її теж було затримано вказаною вище особою, затримання визнано незаконним, з УМВС відшкодовано моральну і матеріальну шкоду. Зазначає, що утримання її відбувалось з порушенням встановлених санітарних вимог щодо спецприймальників та відповідності до рекомендацій Європейського комітету проти тортур, також позивачка не мага змоги виконувати призначення лікаря - приймати транквілізатор «Фенозепам» - тому психічний стан її погіршився, почалися істеричні припадки, її припинали наручниками до батареї, замість виклику медичної допомоги в спецприйомнику. Позивачка, при відшкодуванні втраченого заробітку, керується ст.1197 ЦК України, тобто п'ятикратним розміром мінімальної заробітної плати, що складає 255 грн. за три дні затримання. Після звільнення зі спецприйомника, ОСОБА_1 прийшлось поміняти місце роботи на інше в зв'язку з запропонованим більш гнучким графіком та зміною відношення до неї постійних покупців, яким з незрозумілих для неї причин стало відомо про регулярні її затримання, позивачка втратила довіру і авторитет у відвідувачів аптеки. В подальшому роботу прийшлось залишити, належно виконувати обов'язки не вдавалося. Позивачка звільнилась «За згодою сторін» на вимогу роботодавця. Вважає втрату роботи прямим наслідком її повторного затримання і погіршення психічного стану в зв'язку з цим. Позивачка посилається на те, що на її думку органи ВБНОН проінформували мешканців будинку позивачки про перше і друге її затримання. Як результат: мешканці її під'ізду змінили ставлення до ОСОБА_1 , називали її «сидільницею», погрожували вбити її собаку а дитину доводили до сліз. Тільки розміщенням в газеті «21 канал» статті про визнання затримання незаконним у 2007 році поліпшило ситуацію. Позивачка, посилаючись на повторення незаконних дій щодо неї службою ВБНОН області, обчислює моральну шкоду, завдану їй сумою 100 000 грн.. Позивачка просить відшкодувати з Державного бюджету України матеріальну шкоду у розмірі: 3264,60грн., а саме сума втраченого заробітку за три дні затримання 255грн, втрати роботи з причин погіршення працездатності: 3009,00 грн. Відшкодувати з Державного бюджету моральну шкоди в розмірі 100 000 грн.
Під час розгляду справи позивачка уточнила позовні вимоги та просить стягнути з відповідача втраченого заробітку за три дні затримання 165,75 грн, втрати роботи з причин погіршення працездатності: 14586,00 грн., всього 14751,00грн.
Представник відповідача заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав в повному обсязі. В обгунтування заперечень зазначив, що 21.01.05 позивачку було затримано на підставі ст.263 КпАП, про що було складено протокол про адміністративне затримання. Відповідно до ст. 262 КпАП України, ОСОБА_1 була ознайомлена зі змістом протоколу в якому було вказано причини її затримання. Позивачка зазначила в даному протоколі про участь її адвоката ОСОБА_4 . Того ж дня за №65/149 було направлено повідомлення про затримання ОСОБА_1 прокурору м. Кіровограда.
Позивачка звернулась до суду 02.01.2008 року, оскаржуючи дії працівників [іліції щодо її затримання яке відбулося 21.01.2005 року. Дане питання позивачка не порушувала, до 2007 року подавши позов до Кіровського районного суду Кіровограда. Не погодившись з постановою Кіровського районного суду. Кіровограда від 27.02.2007 року позивачка звернулась до апеляційного суду Кіровоградської області з вимогою скасувати зазначену постанову, при цьому під час розгляду справи в апеляційному суді позивачка змінила свої апеляційні вимоги і просила суд ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги щодо визнання її тримання незаконним. Постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 17.05.2007 року позовні вимоги були задоволені частково, постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27.02.2007 року було скасовано, в позові ОСОБА_1 до УМВС України в Кіровоградській області про визнання незаконним адміністративного затримання-відмовлено. В позовній заяві позивачка просить відшкодувати їй моральну шкоду але не зазначено жодних доказів наявності такої шкоди, до того ж не надано доказів що підтверджують факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру завданих працівниками міліції. В позовній заяві зазначено, що позивачка зазнала моральних страждань, але не зазначено в чому дані страждання проявились, якими доказами це підтверджується, не надано жодних доказів наявності причинного зв'язку між стражданням позивачки та наявністю даних моральних страждань. Представник відповідача зазначів на посилання позивачки стосовно того, що органи ВБНОН проінформували мешканців бут про перше і друге її затримання при цьому ніяких доказів до суду в підтвердження даного факту не надала. Також представник відповідача посилається на те, що позивачка зазначає, що мешканці будинку погрожували вбити її собаку, а дитину доводили до сліз, при цьому в позові не вказано хто конкретно їй погрожував, і якими доказами вона може підтвердить причинний зв'язок між її заняттям та неадекватною поведінкою з боку співмешканців будинку в якому проживає. Визначаючи розмір матеріальної шкоди позивачкою не надано жодних доказів втрати роботи саме з вини працівників міліції, позивач зазначає що звільнився з роботи самостійно без будь якого тиску з боку працівників міліції, за вимогою роботодавця, при цьому жодних претензій до роботодавця який її звільнив не має . В позовній заяві не вказано з яких міркувань виходив позивач визначаючи моральної шкоди - 100 000 гривень, та якими доказами це підтверджується. До того ж відповідно до ст.56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування мате та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових, службових осіб при здійснені ними своїх повноважень. Представник відповідача просить застосувати наслідки пропущення строку звернення до адміністративного суду щодо позову ОСОБА_1 , та відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 до УМВС.
У силу ст..6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, кожний при вирішенні питання щодо його цивільних прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд протягом розумного терміну.
Найбільш важливим з принципів п.1 ст.6 Конвенції є принцип рівних можливостей, згідно з яким кожна зі сторін під час розгляду справи повинна мати рівні можливості і жодна зі сторін не повинна мати будь-яких істотних переваг над протилежною стороною.
Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі .
Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
21.01.05 позивачку було затримано на підставі ст.263 КпАП, про що було складено протокол про адміністративне затримання, що не заперечується сторонами та в силу ст..61 ЦПК України не підлягає доказуванню.
10 лютого 2006 року СВ УМВС України в області виніс Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом вилучення «Фенозепаму 0,01 №10» за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину передбаченого ст.309 КК України. Та направлення матеріалів для вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
27 лютого 2007 року Кіровським районним судом м.Кіровограда винесена постанова про відмову в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до УМВС України в Кіровоградській області про визнання затримання незаконним.
17 травня 2007 року апеляційним судом Кіровоградської області за позовом ОСОБА_1 про визнання затримання від 21.01.05 незаконним відмовлено в задоволенні адміністративного позову. В мотивувальній частині ухвали міститься посилання на те, що затримання на три доби є незаконним.
Представник позивача та позивач в обґрунтуванні позовних вимог посилається на рішення Кіровського районного суду від 30 червня 2006 року яким було частково задоволено позов до УВС України в Кіровоградській області, Державного казначейства України про відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду. У відповідності до рішення суду було відшкодовано кошти з підстав визнання недійсним підстав для адміністративного затримання ОСОБА_1 01 грудня 2004 року.
Передбачене ч.5 ст.4 ЗУ "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" відшкодування моральної шкоди провадиться в разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвели до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Питання відшкодування моральної шкоди, передбачене ч.1 ст.13 Закону, за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з ч. 1 ст. 12 Закону.
Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відповідно до ст. 137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими; неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
У перелік незаконних діянь суду та правоохоронних органів, які тягнуть за собою відповідальність шкода, завдана фізичній або юридичній особі вищезазначеними діями, а також іншими незаконними діями, бездіяльністю, незаконним рішенням органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Позивачем при обґрунтуванні позовних вимог не доведено наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Позивачем в судовому засіданні не доведено, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.
Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 10,11, 56-60,209, 212, 214-215, 218 ЦПК України суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до УМВС України в Кіровоградській області про відшкодування шкоди в наслідок незаконного затримання -відмовити повністю.
На рішення суду може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення
Суддя Кіровського районного суду
м.Кіровограда В.В.Кабанова