донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
29.10.2013 р. справа №905/6086/13
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Татенко В.М.
секретаря Бахрамової А.А.
від позивача:Кобилецька О.С., предст. за дов. від 02.01.13р. № 250-21 «Д»
від відповідача :Цацуліна Т.О., предст. за дов від 22.01.13р. № 349-13 «Д»
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» м.Горлівка Донецької області
на рішення господарського судуДонецької області
від 10.09.2013 року
у справі№ 905/6086/13(суддя Зекунов Е.В.)
за позовомПублічного акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» м. Маріуполь Донецької області
до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Донецькобленерго» м. Горлівка, Донецької області
простягнення 6 913,18грн.
27.08.2013р. до господарського суду Донецької області звернулося Публічне акціонерне товариство «Маріупольський завод важкого машинобудування» м.Маріуполь, Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» м.Горлівка Донецької області про стягнення грошових коштів у розмірі 6913,18грн. ( а.с.2-4).
Рішенням господарського суду Донецької області від 10.09.2013р. по справі № 905/6086/13 позовні вимоги задоволені повністю.
Стягнуто з ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» на користь ПАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» грошові кошти у сумі 6913 грн. 18 коп., а також судовий збір у розмірі 1720,50 грн. (а.с.64-66).
Задовольняючи позовні вимоги, суд дійшов висновку про те, що споживачем по договору № 12/59 спожито електричної енергії на значно меншу суму, у зв»язку з чим сума коштів, сплачених понад вартість електроенергії, яка заявлена позивачем у розмірі 6913,18 грн. є такою, що підлягає задоволенню. Судове рішення мотивоване з посиланням на норми ч.1,2 ст. 1212 ЦК України, оскільки спірна сума є оплатою за наступні після припинення дії договору розрахункові періоди.
Відповідач, Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» не погодився із зазначеним судовим рішенням та звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив суд рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2013р. у даній справі скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги, скаржник зазначає про наступне.
Скаржник вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом не вірно застосовані положення ст.1212 ЦК України. Зобов»язання з безпідставного набуття або збереження майна є одним з видів не договірних зобов»язань. Проте, кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім на виконання умов договору, а відтак такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувано відповідно до положень ст.1212 ЦК України як безпідставне збагачення.
При цьому, скаржник посилається на ч. 4 ст. 653 ЦК України, в якій передбачено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов»язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. 15.03.2011р. між сторонами укладено Додаткову угоду до договору, якою вони погодити припинити дію договору № 12/59 від 06.10.2003р., а договором не передбачено зобов»язання відповідача повернути грошові кошти.
Крім того, апелянт вказує на те, що судом неповно з»ясовані обставини, що мають значення для справи.
З огляду на приписи ст. 15, ч. 2 ст. 12, ч. 3 ст. 151 Закону України «Про електроенергетику» відповідач не є власником та розпорядником коштів, що підлягають оплаті за спожиту електроенергію і має право на отримання тільки певного відсотка коштів, встановленого відповідним органом у кожному місяці окремо.
Відповідно до постанови НКРЕ від 28.01.2011р. № 173 «Про алгоритм перерахувань коштів на лютий 2011 року» відсоток відрахування коштів на поточний рахунок ВАТ «Донецькобленерго» у лютому 2011 року становить 23,75%. Виходячи з платіжного доручення № 406009 від 25.02.2011р, це 1432,13 грн.
До 25.02.2011р. остання оплата, виходячи з платіжного доручення № 376123 була здійснена позивачем 22.09.2010р. Відповідно до Постанови НКРЕ від 31.08.2010р. № 1209 «Про алгоритм перерахувань коштів за вересень 2010 року» відсоток відрахування коштів на поточний рахунок ВАТ «Донецькобленерго» у вересні 2010 року становить 20,89%, отже в залишку суми, пред»явленої до стягнення, ВАТ «Донецькобленерго» отримало 184,50 грн., а загальна сума, яку фактично отримав відповідач становить 1616,63 грн.
Отже, як вважає скаржник, у зв»язку з забороною стягнення за зобов»язаннями учасників оптового ринку електричної енергії, яким є відповідач, з рахунка із спеціальним режимом використання, виконання рішення господарського суду Донецької області є неможливим.
Також, апелянт зазначив про те, що судом неправильно застосовано норма матеріального права, а саме п.5.10 Правил користування електричною енергією, оскільки зазначений пункт Правил застосовується лише у разі укладення споживачем договору з постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом і не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки договір з постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом не укладався.
28.10.2013р. до Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, який колегією суддів розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.
Апелянт у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.
Апелянтом заявлено клопотання від 28.10.13р. № 51юр-574/13, яким він просив залучити до справи додаткові документи, які не були надані місцевому господарському суду на підтвердження своїх заперечень.
Позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити без змін рішення місцевого господарського суду від 10.09.2013р. у даній справі, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол.
Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.
Позивач, Публічне акціонерне товариство «Маріупольський завод важкого машинобудування» ( ідентифікаційний код 20355550) юридична особа, що підтверджено довідкою із ЄДР, випискою із ЄДР та Статутом ( а.с.39-42)
Відповідно до п.1.2 Статуту рішення про зміну найменування Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» на Публічне акціонерне товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» прийнято загальними зборами акціонерів від 15.04.2011р. ( протокол № 13) на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства». Товариство є правонаступником усіх прав та обов»язків Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування».
Відповідач, Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» юридична особа (ідентифікаційний код 00131268), що підтверджено Витягом є ЄДР, Статутом, довідкою з ЄДРПОУ (а.с.37-38,48-51).
20.10.2003р. між ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування (за договором -споживач, далі - позивач) та ВАТ «Донецькобленерго» Приазовські електричні мережі (за договором - електропостачальна організація, далі - відповідач) був укладений договір № 12/59-ПСН-00038 про постачання електричної енергії, за умовами якого постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач користується електроенергією та оплачує постачальнику електричної енергії її вартість згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід»ємними частинами (п.1.1 договору) (а.с.8-29).
Відповідно до п.2 Додатку 5/2 до договору №12/59 споживач здійснює оплати щотижневе, 7-го, 14-го, 21-го і 28-го числа розрахункового місяця по 25% очікуваного місячного споживання ( до 28-го числа розрахункового місяця повинна бути оплачено 100% очікуваного місячного споживання) і остаточний до 05 числа слідуючого за розрахунковим місяцем.
Оплата отриманого споживачем рахунку повинна виконуватись протягом не більш 5 календарних днів ( п.3 Додатку) ( а.с.18).
Доповненням 5/3 до договору № 12/59 передбачено, що розпорядником коштів розподільного рахунку є оптовий ринок електроенергії України, тому повернення невірно зарахованих коштів з вини платника або банку Приазовські електричні мережі здійснювати не мають права (а.с.19).
Позивач посилається на те, що в січні-березні 2011 року відповідачем виставлені рахунки за спожиту активну енергію на суму 35 819,41 грн.:
Рахунок за активну електроенергію № 12/59 на суму 12 835,75 грн. за січень 2011р.;
Рахунок за активну електроенергію № 12/59 на суму 13 560,76 грн. за лютий 2011 року;
Рахунок за активну електроенергію № 12/59 на суму 9 422.90 грн. за березень 2011 року ( а.с.30-31).
При цьому, позивачем згідно платіжного доручення № 406009 від 25.02.2011р. було сплачено 6030,00 грн., у призначенні платежу зазначено: «оплата за активну електроенергію за березень 2011 року по договору № 12/59/ПСН-00038 від 20.10.2003р., в т.ч.ПДВ-1005,00 грн. (а.с.32).
15.03.2011р. між сторонами була укладена Додаткова угода до Договору про постачання електричної енергії № 12/59 від 06.10.2003р., з якої вбачається, що Відкрите акціонерне товариство «Маріупольський завод важкого машинобудування» як споживач з постачання електроенергії за регульованим тарифом та Договір про постачання електричної енергії № 12/59 від 06.10.2003р. розірвано, яка підписна сторонами та скріплена печатками підприємств ( а.с.17).
Позивач, посилаючись на припинення зобов»язань сторін внаслідок розірвання угоди, а також на те, що оплаті підлягає лише фактичний об»єм спожитої електроенергії, вважає, що відповідач повинен повернути позивачу суму у розмірі 6913,18 грн., яка отримана ним в якості попередньої оплати.
18.10.2012р. на адресу відповідача була направлена вимога № 523/1029 про повернення грошових коштів у сумі 6913,18 грн. (а.с.36), на яку отримана відповідь від 31.10.12р. № 3400 про відсутність зобов»язання по поверненню грошових коштів, сплачених за електричну енергію з посиланням на те, що гроші, перераховані як оплата за електричну енергію є власністю усіх учасників енергоринку та не є власністю ПАТ «ДТЕК «Донецькобленерго».
За таких обставин позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача.
Суть спірних правовідносин полягає у вирішення питання щодо стягнення суми попередньої оплати внаслідок недоотримання послуг з електроенергії.
Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України «Про електроенергетику» від 16.10.1997р. № 575/97-ВР (далі - Закон № 575) та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. № 28, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 02.08.1996р. за № 417/1442 (з наступними змінами та доповненнями) (далі - Правила користування електричною енергією).
Згідно ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов»язаний оплатити
прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
За приписами ч. 7 ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати.. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Оскільки електроенергетика має стратегічне значення для стабільного функціонування економіки держави, засади організації та експлуатації енергосистем відповідно до пункту 5 частини першої статті 92 Конституції України, визначаються виключно законом, яким є Закон України «Про електроенергетику».
Цей Закон окреслює правові, економічні та організаційні основи функціонування комплексу підприємств, що мають статус юридичних осіб та здійснюють виробничу, розподільчу, іншу діяльність з метою отримання прибутку на енергоринку.
Статтею 15-1 Закону України «Про електроенергетику», положення якої визнані конституційними згідно Рішення Конституційного Суду України від 12.02.2002р. № 3-рп/2002 у справі № 1-7/2002, визначено порядок внесення грошових коштів за спожиту електричну енергію виключно на відкриті в установах уповноваженого банку розподільчі рахунки енергопостачальників - «Обленерго».
Розподільчі рахунки мають особливий, цільовий статус. На них не може звертатися стягнення за зобов»язанням учасників оптового ринку електроенергії, а операції на цих рахунках не підлягають зупиненню.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.02.2011р. позивач в якості попередньої оплати перерахував відповідачу кошти у розмірі 6030 грн. за активну електроенергію за березень 2011 року на підставі договору № 12/59 від 20.10.2003р. згідно виставленого рахунку за активну ЕЕ № 12/59 за березень 2011 року.
Проте, 15.03.2011р. між сторонами була укладена Додаткова угода до Договору про постачання електричної енергії № 12/59 від 06.10.2003р., за якою Договір про постачання електричної енергії № 12/59 від 06.10.2003р., розірвано.
Відповідно до ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов»язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, договором № 12/59-ПСН-00038 про постачання електричної енергії від 20.10.2003р. не передбачено зобов»язання відповідача ПАТ «ДТЕК Донецькообленерго» повернути грошові кошти.
При цьому, кошти з поточних рахунків із спеціальним режимом використання енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території перераховуються згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії ( ч. 3 ст. 151 Закону України «Про електроенергетику»).
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про електроенергетику» національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики регулює платіжно-розрахункові відносини оптового ринку електроенергії, а саме встановлює алгоритм розподілу грошових коштів між усіма учасниками оптового ринку електроенергії, зарахованих на рахунок із спеціальним режимом використання.
Так, постановою НКРЕ від 28.01.2011р. № 173 «Про алгоритм перерахувань коштів на лютий 2011 року ( із змінами та доповненнями) встановлений алгоритм перерахувань коштів на лютий 2011 року, згідно з яким установам ВАТ «Державний ощадний банк України» перераховувати кошти:
а) що надійшли на поточні рахунки із спеціальним режимом використання структурних підрозділів постачальників електричної енергії за регульованим тарифом як оплата електричної енергії - у повному обсязі на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників електричної енергії за регульованим тарифом;
б) з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників електричної енергії за регульованим тарифом - на поточні рахунки постачальників електричної енергії за регульованим тарифом та на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії відповідно до нормативів, зазначених у додатку 1 до цієї постанови.
З викладеного вбачається, що відповідач не є власником та розпорядником коштів, що підлягають оплаті за спожиту електроенергію і має право на отримання тільки певного відсотка коштів, встановленого відповідним органом у кожному місяці окремо, а відтак у зв»язку з забороною стягнення за зобов»язаннями учасників оптового ринку електричної енергії, яким є відповідач, з рахунка із спеціальним режимом використання, дана сума не підлягає стягненню саме з відповідача.
Дані обставини не були враховані судом першої інстанції, що призвело до прийняття судового рішення з неповним з»ясуванням обставин у справі, всупереч вимогам ст. 115 ГПК України щодо обов»язковості виконання судових рішень.
Позивач, звертаючись із даним позовом до суду нормативно обґрунтовує позовні вимоги ст.1212 ЦК України.
Відповідно до ст.. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) , зобов»язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов»язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним право чином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов»язанні;
4) відшкодування шкоди особою яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз даної норми дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов»язань породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Оскільки між сторонами у даній справі було укладено Договір про постачання електричної енергії № 12/59 від 06.10.2003р., а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача як попередню оплату за недоотриману електроенергію перераховані за договором, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувано відповідно до положень ст.ст.1212 ЦК України як безпідставне збагачення.
Аналогічна правова позиція викладені у Постанові Верховного Суду України від 22.01.2013р. по справі № 5006/18/13/2012 та постанові Вищого господарського суду України від 20.03.2013р. по справі № 58/464.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог не відповідає закону, тому у задоволенні позовних вимог повинно бути відмовлено.
Пункт 5.10 Правил користування електричною енергією судом застосований неправильно, оскільки він підлягає застосуванню лише у разі укладення споживачем договору з постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом і не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки, як вбачається з умов договору ПАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» є споживачем з постачання електроенергії за регульованим тарифом.
Колегія суддів відхиляє клопотання відповідача щодо залучення до матеріалів справи додаткових документів, оскільки відповідач не обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення прийнято з неповним з»ясуванням обставин по даній справі при неправильному застосуванні норм матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновок місцевого господарського суду, а тому судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» м.Горлівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2013р. у справі № 905/6086/13- задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2013р. у справі № 905/6086/13 - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» м.Маріуполь Донецької області до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькообленерго» м.Горлівка Донецької області про стягнення 6913,18 коп. як безпідставно набутого майна, відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькообленерго» м.Горлівка, Донецької області судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 860,25 грн.
Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий О.О.Радіонова
Судді І.В.Зубченко
В.М.Татенко
Надр.5 прим:1 -у справу; 1-позивачу; 1 -відповідачу; 1 -ДАГС; 1-ГС Донецької обл.