донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
29.10.2013 р. справа №905/4102/13
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Татенко В.М.
секретаря Бахрамової А.А.
від позивача:не з»явився
від відповідача:Заброда Ю.Ю., представник за дов. від 23.01.13р. № 10/16
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ, Донецька область
на рішення господарського суду Донецької області
від14.08.2013 року
у справі№905/4102/13 (суддя Сажнева М.В.)
за позовомПублічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ, Донецька область
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Інвест» м.Донецьк
про визнання Додатку №2 від 19.12.2008р. до договору про постачання електричної енергії №3 0200 000 від 19.12.2008р. недійсним
06.06.2013 року Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ, Донецької області звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Інвест» м.Донецьк про визнання Додатку №2 від 19.12.2008р. до договору про постачання електричної енергії №3 0200 000 від 19.12.2008р. недійсним (а.с.3-4).
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.08.2013р. у задоволені позову було відмовлено (а.с.103-108).
Рішення господарського суду мотивоване тим, що наявність підстав для визнання спірного Додатку №2 від 19.12.2008р. до договору про постачання електричної енергії №3 0200 000 від 19.12.2008р. недійсним позивачем не доведено, укладений Додаток №2 від 19.12.2008р. відповідає вимогам ст.628 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України, містить всі істотні умови, які встановлені у пунктах 5.5, 5.6, 5.7 Правил користування електричною енергією.
Позивач, Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ Донецької області звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що при підписанні Додатку №2 від 19.12.2008р. до договору про постачання електричної енергії №3 0200 000 від 19.12.2008р. сторонами не були дотримані вимоги, встановлені ч.1 ст.203 ГК України, що є підставами для визнання вказаного Додатку недійсним, проте суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доказам сторін, що призвело до винесення незаконного рішення.
Зокрема, апелянт зазначив, що в порушення п.п.6.6, 6.7 «Правил користування електричною енергією» у Додатку №2 від 19.12.2008р. визначені початок і тривалість лише розрахункового періоду, не зазначені форма та величина планового платежу, не обумовлена величина планового періоду, у зв»язку з чим просив скасувати рішення господарського суду Донецької області від 14.08.2013р. у даній справі (а.с.121-122).
03.10.2013 року на адресу Донецького апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу №08-18/4270 від 03.10.2013р., в якому відповідач просить залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення (а.с.130-133).
Апелянт у судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, не скористався наданим йому законом правом участі у судовому засіданні апеляційної інстанції.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та просив суд залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення.
Враховуючи те, що явка сторін не визнавалася обов»зковою, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності сторони по справі.
Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Заслухавши представника відповідача, розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Позивач, Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» є юридичною особою (ідентифікаційний код 00210602), що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, довідкою із ЄДРПОУ та витягом із Статуту (а.с.27, 28, 29-31).
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Інвест» є юридичної особою (ідентифікаційний код 31018149), що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та Статутом (а.с. 40-48, 49).
19.12.2008р. між ТОВ «Сервіс-Інвест» (за договором - постачальник, далі - відповідач) та ВАТ «Енергомашспецсталь», яке змінило назву на ПАТ «Енергомашспецсталь» (за договором - споживач, даної - позивач) був укладений договір про постачання електричної енергії №3 0200 000, згідно розділу 1 якого, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 452 000 кВА, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (а.с.8-13).
Відповідно до п.2.1 договору під час виконання умов договору, а також для вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов»язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією. Терміни, що використовуються у цьому Договорі, розуміються відповідно до визначення термінів у діючій редакції Правил користування електричною енергією (далі -ПКЕЕ).
Пунктом 2.3.3 договору передбачено, що споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно із умовами Додатків №4 „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" та №2 "Порядок розрахунків".
Облік електричної енергії та порядок розрахунків сторони узгодили у розділі 7 договору та в додатку №2 „Порядок розрахунків за електроенергію" до договору.
Відповідно до п. 9.4 Договір набуває чинності з моменту досягнення згоди по всім суттєвим умовам договору, за умов підписання сторонами всіх, перелічених у п.9.1 договору, додатків і укладається на строк до 31.12.2009р. включно. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов.
Договір підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплений печатками підприємств.
Договір укладено з додатками до нього.
19.12.2008р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Інвест" та Відкритим акціонерним товариством "Енергомашспецсталь" підписано без заперечень та скріплено печатками сторін Додаток № 2 від 19.12.2008р. до Договору "Порядок розрахунків" (далі - Додаток № 2) (а.с.14-16).
Як зазначає позивач, спірний Додаток до договору суперечить вимогам чинного законодавства, а саме, Правилам користування електричною енергією, оскільки сторонами погоджені лише початок та тривалість розрахункового періоду, та не вказані форма і величина планового платежу, що має здійснюватись споживачем електричної енергії, не визначена величина планового періоду. Крім того, спірним додатком передбачено виставлення споживачу рахунків як на оплату авансового платежу, так і рахунку на попередню оплату електроенергії, в той час як ПКЕЕ передбачають можливість узгодження лише одного з таких платежів, внаслідок чого, на думку позивача, сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов зазначеного Додатку №2 від 19.12.2008р.
За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Донецької області з вимогою до відповідача про визнання Додатку №2 від 19.12.2008р. до договору про постачання електричної енергії №3 0200 000 від 19.12.2008р. недійсним.
Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо визнання Додатку №2 від 19.12.2008р. до договору про постачання електричної енергії №3 0200 000 від 19.12.2008р. недійсним з огляду на недосягнення сторонами згоди відносно істотних умов щодо величини планового періоду.
Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, Законом України "Про електроенергетику" від 16.10.1997р. №575/97-ВР, Правилами користування електричною енергією, затверджених постановою Національною комісією регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. № 28 (далі - Правила, ПКЕЕ).
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.
Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку. Зобов»язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч.7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтями 627, 628 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умовами, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику" та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила…), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Пунктом 1.2 Правил договір про постачання електричної енергії - домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України;
Договір про постачання електричної енергії на основі типового договору (додаток 3) укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), об'єкти яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом (п.1.6 Правил).
Частиною другою статті 275 Господарського кодексу України та пунктом 5.1 Правил (в редакції чинній станом на момент укладення договору та спірного додатку № 2 до договору) передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.
При укладанні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору, який викладено в Додатку №3 до Правил користування електричною енергією. Умови договору про постачання електричної енергії, зазначені у додатку 3 та пунктах 5.5, 5.6 та 5.7 цих Правил, є істотними та обов'язковими для сторін під час укладення договору про постачання електричної енергії. (п. 5.2 Правил в редакції чинній станом на момент укладення договору та спірного додатку № 2 до договору).
За приписами ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 2 т. 638 Цивільного кодексу України).
Колегія суддів, дослідивши умови Договору, дійшла висновку, що він містить істотні та обов'язкові для сторін умови, які встановлено у пунктах 5.5, 5.6 та 5.7 Правил користування електричною енергією.
Спірний Додаток № 2 до Договору укладено сторонами у простій письмовій формі на виконання умов Договору. У вказаному додатку сторонами погоджений порядок здійснення споживачем розрахунків за спожиту активну електроенергію та послуги з перетікання реактивної електричної енергії.
Додаток № 2 "Порядок розрахунків" до Договору про постачання електричної енергії передбачений умовами Типової форми договору про постачання електричної енергії.
Пунктом 1.2 ПКЕЕ (в редакції чинній станом на дату укладення Договору та спірного Додатку № 2 до Договору) визначено, що попередня оплата - оплата до початку розрахункового або планового періоду повної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у відповідному періоді; авансовий платіж - часткова оплата (у розмірі, обумовленому договором) заявленого на наступний розрахунковий період обсягу електричної енергії, яка здійснюється до початку розрахункового періоду; планові платежі - перерахування коштів частинами з певною періодичністю (плановий період) протягом розрахункових періодів (розрахункового періоду).
Згідно з п. 6.6 ПКЕЕ (в редакції чинній станом на момент укладення договору та спірного додатку № 2 до договору) оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період.
Споживачі за взаємною згодою сторін (постачальника електричної енергії та споживача) можуть здійснювати оплату вартості обсягу електричної енергії плановими платежами з наступним перерахунком або оплатою, що провадиться за фактично відпущену електричну енергію.
Початок та тривалість розрахункового та/або планового періоду для розрахунку плати за спожиту електричну енергію, форма та порядок оплати, терміни здійснення планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між постачальником електричної енергії та споживачем.
Відповідно до п. 6.7 ПКЕЕ (в редакції чинній станом на момент укладення договору та спірного додатку № 2 до договору) у разі застосування порядку розрахунків плановими платежами величина планового платежу, розрахункового та планового періодів обумовлюється в договорі.
Після закінчення періоду, обумовленого в договорі, здійснюється коригування обсягів оплати, що була здійснена протягом цього періоду, відповідно до фактичного обсягу спожитої електричної енергії протягом відповідного планового періоду (планових періодів).
За результатами коригування перший плановий платіж наступного періоду збільшується або зменшується на відповідну величину.
У відповідності з п. 6.11 ПКЕЕ (в редакції чинній станом на момент укладення договору та спірного додатку № 2 до договору) остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.
Пунктом 1.1 Додатку № 2 до Договору передбачено, що тривалість розрахункового періоду становить 1 місяць. Дата початку розрахункового періоду 01 число кожного місяця.
Відповідно до п. 3.1 спірного Додатку № 2 постачальник зобов'язується щомісячно надавати споживачу рахунки за активну електроенергію (з урахуванням ПДВ) в наступному порядку: 01 числа щомісячно при здійсненні розрахунків за попередній розрахунковий період постачальник надає споживачу наступні рахунки:
- рахунок за фактично спожиту в попередньому розрахунковому періоді активну електроенергію (далі по тексту - остаточний рахунок), за мінусом сум рахунків, виданих за цей розрахунковий період: рахунків на оплату планового платежу, на оплату авансового платежу, додаткового рахунку, виданого споживачу у зв'язку з коригуванням договірних обсягів споживання електричної енергії на цей розрахунковий період;
- рахунок на оплату планового платежу за електроенергію на поточний розрахунковий період (далі по тексту - плановий рахунок);
- рахунок на оплату авансового платежу за електроенергію на наступний після поточного розрахунковий період (далі по тексту - авансовий рахунок).
Сума рахунку на оплату авансового платежу визначається як добуток 15% договірного обсягу споживання електричної енергії споживачем на наступний розрахунковий період на тариф, що діяв на дату виставлення рахунку. Сума рахунку на оплату планового платежу визначається як різниця між добутком договірного обсягу споживання електроенергії споживачем у поточному розрахунковому періоді на тариф, що діє у цьому розрахунковому періоді, та сумою рахунку, виданого на оплату авансового платежу за поточний розрахунковий період.
Таким чином, порядок та строки оплати отриманих від постачальника рахунків погоджено сторонами у п. 3.2 Додатку № 2 до Договору.
Таким чином, колегія суддів вважає, що сторони при укладанні договору та Додатку №2 до нього досягли згоди з усіх істотних умов договору та підписали його за умовами, що здійснювалися за вільним вибором сторін.
Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов»язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Відповідно до вимог частини 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий право чин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній воли (ч.3); право чин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5).
Аналізуючи умови спірного договору та Додатку до нього та керуючись наведеними вище нормами законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що зміст договору та Додатку № 2 від 19.12.2008р. до нього не суперечить вимогам чинного законодавства; сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення їх було вільним та відповідало їх внутрішній воли; умови договору направлені на реальне настання наслідків, обумовлених даним договором, тому підстав для визнання недійсним Додатку №2 від 19.12.2008р. до договору про постачання електричної енергії №3 0200 000 від 19.12.2008р. не має.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що сторонами не погоджені форми та величини планового платежу, а також величини планового періоду, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки спростовується матеріалами справи, а саме пунктами 1.1 та 3.2 Додатку № 2 до Договору, якими встановлено початок та тривалість розрахункового періоду, розмір (величини) планових платежів, порядок та терміни їх внесення, що дає можливість визначити величину планового періоду.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 14.08.2013р. у справі № 905/4102/13 - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 14.08.2013р. у справі № 905/4102/13 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий О.О.Радіонова
Судді І.В.Зубченко
В.М.Татенко
Надр.5 прим:1 -у справу; 1-позивачу;1 -відповідачу;1 -ДАГС;1-ГС Донецької обл.