Чернігівської області
м. Чернігів тел./факс: 774-462
просп.Миру,20 тел.:698-166
23 жовтня 2013 року Справа № 910/12346/13
За позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком",
бульвар Шевченка, 18, м. Київ, 01601
до відповідача: Військової частини А 0197,
вул. Шевченка, 157, м. Чернігів, 14030
про стягнення 12667,12 грн.
Суддя Селівон А.М.
Від позивача: Лісова М.П. - представник, дов. № 1035 від 20.12.12 р.
Від відповідача: Іваненко М.В. - представник, дов. № 1516 від 02.10.13 р. (присутній в судових засіданнях 02.10.13 р. та 15.10.13 р.)
В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Військової частини А 0197 м. Чернігів про стягнення 12470,52 грн., а саме 12050,88 грн. основного боргу, 119,90 грн. річних та 299,74 грн. пені.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.07.13 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/12346/13.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.07.13 р. на підставі ст.ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України матеріали справи № 910/12346/13 надіслано за територіальною підсудністю до Господарського суду Чернігівської області у зв'язку із встановленням в ході розгляду справи, що місцезнаходженням відповідача є м. Чернігів.
За наслідками автоматичного розподілу автоматизованою системою документообігу суду справа № 910/12346/13 передана на розгляд судді Селівону А.М.
Ухвалою суду від 21.08.13 р. справу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 10.09.2013 р.
Ухвалами суду від 10.09.13 р. та 15.10.13 р. розгляд справи відкладався на 01.10.13 р. та 23.10.13 р. відповідно.
Телефонограмою від 27.09.13 р. сторони повідомлені про перенесення розгляду справи на 02 жовтня 2013 р.
Ухвалою суду від 15.10.13 р. за клопотанням представника відповідача розгляд спору продовжувався судом на 15 днів.
В судове засідання 23.10.13 р. з'явився уповноважений представник позивача.
Уповноважений представник відповідача в судове засідання 23.10.13 р. не з'явився.
Про дату та час проведення судового засідання відповідача повідомлено належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою уповноваженого представника В/ч А 0197 від 15.10.13 р. (а.с. 98).
Про поважні причини неявки уповноваженого представника відповідача суд не повідомлено.
Заяв та клопотань процесуального характеру від позивача на час слухання справи не надходило.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору № К.U.-7707/6 про надання послуг бізнес-мережі від 01.01.11 р. відповідачем не виконуються належним чином зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг за період з 01.12.12 р. по 28.02.13 р., внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 12050,88 грн.
З урахуванням поданої в судовому засіданні 10.09.13 р. заяви № 1-14/356 від 09.09.13 р. про збільшення розміру позовних вимог, прийнятої судом до розгляду ухвалою від 10.09.13р., позивач просить стягнути з відповідача 12050,88 грн. основного боргу, 180,32 грн. відсотків річних та 435,92 грн. пені, всього 12667,12 грн.
В судовому засіданні 15.10.13 р. представником позивача подані письмові пояснення № 11-14/404 від 14.10.2013 р., в яких підтверджується факт сплати відповідачем на користь позивача 12050,88 грн. основного боргу, та зазначається про залишення несплаченими 180,32 грн. відсотків річних, 435,92 грн. пені та 1720,50 грн. судового збору. Вказані письмові пояснення долучені судом до матеріалів справи.
В судовому засіданні 23.10.13 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням збільшення їх розміру та письмових пояснень щодо сплати основного боргу.
В поданому до господарського суду міста Києва 19.07.13 р. відзиві на позовну заяву № 1147 від 16.07.13 р. Військова частина А 0197 повідомляє, що 20.06.13 р. В/ч А 0197 до Головного управління Державної казначейської служби в Чернігівській області надано платіжне доручення № 358 про перерахування на рахунок ПАТ «Укртелеком» 13800,00 грн. за надання послуг бізнес - мережі, проте в зв'язку з арештом коштів на рахунках відповідача зазначене платіжне доручення повернуто без виконання - до зняття арешту з рахунків.
Крім того, відповідач наголошував, що після зняття арешту з рахунків Військової частини А 0197 кошти будуть перераховані.
В судовому засіданні 02.10.13 р. представником відповідача подане письмове клопотання б/н від 02.10.13 р. про долучення до матеріалів справи додаткових документів, зокрема, копій платіжних доручень про оплату телекомунікаційних послуг згідно Договору № К.U.-7707/6 про надання послуг бізнес-мережі від 01.01.11 р.: від 04.09.13 р. № 543 на суму 4028,70 грн., № 545 на суму 4008,60 грн., б/н на суму 4013,58 грн. та б/н на суму 4128,84 грн. Клопотання судом задоволене, документи до матеріалів справи долучені.
Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судовому засіданні, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань сторін на час розгляду справи, а також те, що представник позивача проти розгляду справи без представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи 23.10.13 р. за відсутності представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.
При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.
Подані представником позивача 10.09.13 р. та представником відповідача 02.10.13 р. письмові клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволені. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено без фіксації технічними засобами. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.
Перед початком розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Представники сторін в судовому засіданні повідомили суд, що права та обов"язки сторонам зрозумілі.
Відводу судді представниками сторін не заявлено.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд
Відповідно до статті 1 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (нова редакція), затвердженого загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (протокол № 8 від 14.06.11 р.), Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (далі - Товариство) засноване згідно з наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 27 грудня 1999 року №155 шляхом перетворення відповідно до Указу Президента України від 15 червня 1993 року №210/93 "Про корпоратизацію підприємств" Українського державного підприємства електрозв'язку "Укртелеком" у відкрите акціонерне товариство "Укртелеком", що згідно з протоколом Загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" № 8 від 14.06.2011р. перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Укртелеком". Товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків державного підприємства "Українське державне підприємство електрозв'язку "Укртелеком", відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" та всього майна, прав та обов'язків дочірнього підприємства "Утел" відкритого акціонерного товариства "Укртелеком".
Згідно з ч. 1, п. 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямовано на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
01 січня 2011 р. між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Філії централізованого продажу послуг (Оператор за договором, позивач у справі) та Військовою частиною А 0197 (Бізнес - абонент за договором, відповідач у справі) укладений Договір № К.U.-7707/6 про надання послуг бізнес-мережі (далі - Договір).
Згідно п.1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України Оператор надає Бізнес-абоненту телекомунікаційні послуги Бізнес-мережі (далі - Послуги), а Бізнес-абонент отримує зазначені послуги та сплачує їх вартість.
Під Бізнес-мережею відповідно до п.1.2 Договору розуміється система комплексного обслуговування Бізнес-абонентів, що забезпечує надання повного спектра телекомунікаційних послуг з підвищеним рівнем обслуговування.
Відповідно до п.2.2 Договору перелік та опис послуг, спеціальні умови організації, технічні характеристики та порядок надання послуг Бізнес-абоненту визначаються в окремих додаткових угодах до цього Договору, що підписуються сторонами по кожному з видів замовлених послуг.
За умовами укладеної між сторонами Додаткової угоди № 1 від 01.01.11 р. до Договору Оператор надає Бізнес-абоненту на території України послуги телекомунікаційні послуги з організації віртуальної приватної мережі, а Бізнес-абонент отримує зазначені послуги віртуальної приватної мережі, користується ним на умовах Договору та цієї Додаткової угоди та сплачує їх вартість.
Згідно п.п.4.1.,4.1. Договору надання послуг за цим Договором є платним. Порядок оплати наданих телекомунікаційних послуг - в кредит.
У відповідності до п.5.5. Додаткової угоди Бізнес-абонент сплачує за послуги, які надаються за цією Додатковою угодою, відповідно до тарифів, наведених у Додатку № 1 до Договору.
За отримані телекомунікаційні послуги відповідач зобов'язаний проводити оплату в порядку та терміни, визначені Договором (п.3.2.3 Договору).
Відповідно до п.п.8.1, 8.2. Договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.11 р. У разі коли жодна зі сторін за два тижні до закінчення строку дії Договору не заявить про своє небажання надалі продовжувати відносини, Договір вважається продовженим на кожен наступний рік на таких самих умовах.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України та норм Закону України "Про телекомунікації".
Згідно ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до п.4.3 Договору не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим, Оператор виставляє Бізнес-абоненту рахунок для оплати вартості наданих послуг. Розрахунковим місяцем вважається кожний календарний місяць року, у межах якого надавалися послуги.
На виконання умов вищезазначеного Договору за період з 01.12.12 р. по 28.02.13р. позивачем надані відповідачу телекомунікаційні послуги на загальну суму 12050,88 грн., що підтверджується виставленими позивачем рахунками за телекомунікаційні послуги за відповідний період № 09-КU7707/6-579933 від 31.12.12 р., № 09-КU7707/6-583902 від 31.01.13 р., № 09-КU7707/6-586079 від 28.02.13 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Відповідачем не надано суду доказів опротестування виставлених позивачем рахунків за надані телекомунікаційні послуги за грудень 2012 р.- лютий 2013 р., тому суд доходить висновку, що вказані рахунки є такими, що підлягають оплаті.
Факт отримання та обсяг наданих позивачем телекомунікаційних послуг відповідачем не заперечувався.
За таких обставин, судом встановлено, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання по наданню телекомунікаційних послуг, обумовлених Договором, а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих робіт без будь - яких зауважень.
У відповідності п.4.4.1 Договору Бізнес-абонент повинен оплати рахунок за послуги не пізніше останнього числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок оператора. Оплата послуг проводиться у національній валюті України.
Частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Позивачем направлялась на адресу відповідача претензія № 62/805210/52-800000-1322 від 25.04.13 р. з вимогою про сплату 12264,01 грн. боргу, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією фіскального чека № 6666 від 26.04.13 р., яка залишена відповідачем без задоволення.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено позивачем, свої зобов'язання щодо сплати позивачу грошових коштів в сумі 12050,88 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам господарського та цивільного законодавства, а також умовам Договору, відповідач не виконав, станом на день подання позову у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором на загальну суму 12050,88 грн., яку позивач просив стягнути у позовній заяві.
З наданих представником відповідача в судовому засіданні 02.10.13 р. письмових доказів, а саме копій платіжних доручень про оплату телекомунікаційних послуг згідно Договору № К.U.-7707/6 про надання послуг бізнес-мережі від 01.01.11 р.: від 04.09.13 р. № 543 на суму 4028,70 грн., № 545 на суму 4008,60 грн., б/н на суму 4013,58 грн. та б/н на суму 4128,84 грн., а також наданих представником позивача в судовому засіданні 15.10.13 р. письмових пояснень № 11-14/404 від 14.10.13 р. про підтвердження сплати відповідачем основного боргу в сумі 12050,88 грн. вбачається, що відповідачем після порушення провадження у справі сплачений основний борг за надані телекомунікаційні послуги в сумі 12050,88 грн. Таким чином станом на день прийняття рішення основний борг відсутній.
У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2,4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу. При цьому відповідачем не надано суду доказів, які свідчать про проведення ним своєчасної оплати боргу, а також не надано будь-яких письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.
Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору суду не надано.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно п. 1-1 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами, у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
При цьому, судом враховано п. 4 Постанови № 18, яким визначено, що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення, у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Припинення провадження у справі на підставі зазначеної вище норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір.
В даному випадку предметом спору є стягнення з відповідача 12667,12 грн. боргу, зокрема, 12050,88 грн. заборгованості за надані телекомунікаційні послуги.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Дослідивши матеріали справи суд встановив, що сплата 12050,88 грн. за надані згідно Договору телекомунікаційні послуги здійснена відповідачем після порушення провадження у справі, на момент розгляду справи предмет спору в частині стягнення основного боргу відсутній. Отже, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.
Судом роз'яснюється позивачу, що відповідно до ч.2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, згідно ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 Цивільного кодексу).
У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до п.5.2 Договору та ч.2 ст.36 Закону України "Про телекомунікації" від 18.11.03 р. № 1280-IV у разі несплати (затримки) за надані послуги Бізнес-абонентам нараховується пеня з 1 числа місяця, другого за розрахунковим. Пеня нараховується на суму заборгованості у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки оплати.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за надані телекомунікаційні послуги у терміни, визначені умовами Договору, та на підставі п. 5.2. Договору позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 435,92 грн. за період з 01.02.13 р. по 09.09.13 р., а також 3 % річних в сумі 180,32 грн. за період з 01.02.13р. по 09.09.13 р., які він просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.
Згідно ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 року № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення пені та відсотків річних судом встановлено наступне.
Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідально до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення стоку є перший за ним робочий день.
Розмір пені, перерахований судом у відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України за період з 01.02.13 р. по 09.09.13р. становить 420,61 грн., а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, оскільки позивачем невірно визначено період нарахування пені. Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 420,61 грн.
Розмір відсотків річних за несвоєчасну оплату послуг, наданих за вказаним Договором, перерахований судом у відповідності до ч. 5 ст. 254, ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 01.02.13 р. по 09.09.13 р. становить 189,90 грн., а отже є більшими, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем. Проте виходячи з того, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яким позивач не скористався, суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог в частині нарахування відсотків річних, тому позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних за несвоєчасну оплату послуг, наданих за Договором, підлягають задоволенню в сумі, нарахованій позивачем - 180,32 грн. відсотків річних.
Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням припинення провадження у справі в частині стягнення 12050,88 грн. основного боргу.
Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 202, 254, 255, 525, 526, 530, 546-549, 599, 610, 612, 625, 626, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193, 216-218, 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 33, 49, п.1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Військової частини А 0197 (14030, м. Чернігів, вул. Шевченка, 157, код ЄДРПОУ 24982108) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м.Київ, б-р Т. Шевченка, 18, п/р 260050230302 в АТ „Брокбізнесбанк", МФО 300249, код ЄДРПОУ 21560766) 180,32 грн. відсотків річних, 420,61 грн. пені та 1720,50 грн. витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. Провадження у справі в частині стягнення 12050,88 грн. основного боргу припинити.
4. В решті позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення складений та підписаний 28 жовтня 2013 року.
Суддя А.М.Селівон