Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" жовтня 2013 р.Справа № 922/4049/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
при секретарі судового засідання Карчевської Д.Л.
розглянувши справу
за позовом Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України, смт. Новопокровка
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м.Харків
про стягнення заборгованості в розмірі 14826,74 грн.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився,
Державне підприємство "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України, смт. Новопокровка (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м.Харків про стягнення заборгованості в розмірі 14826,74 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за договором поставки №38 від 13.01.2012 року, в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, з урахуванням чого, просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 9141,04 грн., пеня в розмірі 5045,83 грн., штраф в розмірі 639,87 грн. та судові витрати.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.09.2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 09.10.2013 року о 10:30 годині.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.10.2013 року розгляд справи було відкладено на 28.10.2013 року о 10:45 годині.
Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення №6102211995369.
Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення №6102211973608.
Позивач та відповідач не скористались своїми правами, наданими їм статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь свого представника в судовому засіданні, не провели звірку взаємних розрахунків, та не надали суду свій варіант проекту акту звірки.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх нез'явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд, виходить з наступного.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.
13 січня 2012 року між Державним підприємством «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України (позивачем) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 м.Харків (відповідачем) було укладено Договір поставки № 38 (Договір).
Пунктом 1.1. Договору передбачено, постачальник зобов'язаний поставити продукцію (комбікорм та борошно), а Покупець прийняти та платити вартість прийнятої продукції.
Відповідно до п.2.1. Договору, асортимент, ціна та кількість продукції передбачається в специфікації, що додається до даного Договору га являється його невід'ємною частиною.
Відповідно до Додатку №5, специфікації від 06.03.2012 року, сторони визначили найменування, кількість та ціну товару (борошно), всього на загальну суму 9141,04 грн. (арк.с. 16)
Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, останній по своїй правовій природі є договором поставки, і на підставі ст. 712 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про купівлю - продаж.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п.3.3. Договору, приймання продукції по кількості і якості проводиться Покупцем на складі Постачальника у відповідності до Інструкцій про приймання продукції виробнично-технічного призначення \по кількості№П-6, по якості№П-7\, затверджених державним арбітражем колишнього СРСР.
Відповідно до п.4.3. - п.4.4. Договору, на кожну партію товару повинна бути окрема накладна. Продукція вважається поставленою за умови надання у розпорядження Покупця накладної, поставка проводиться в декілька етапів або одноразово.
Як стверджує позивач, відповідачу було поставлено 2 996,00 кг. борошна вищого ґатунку на суму 9 141,04 грн., вказані поставки підтверджуються видатковими накладними від 06.03.2012р. №003181 та від 06.03.2012р. №005714, наказами про відпуск продукції від 06.03.2012р. №8575 та від 06.03.2012р. №8576, копіями посвідчень про якість борошна та манних круп від 06.03.2012р. №000011216, від 06.03.2012р. №000011217, від 06.03.2012р. №000011218 та від 06.03.2012р. №000011219. Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 06.03.2012 р. №003181 та від 06.03.2012р. №005714. Проте, як вказує позивач, відповідач вказану продукцію отримав, але не сплатив, з урахуванням чого, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 9 141,04 грн.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Відповідно до п.4.5. Договору, оплата поставленої продукції за цим Договором проводиться Покупцем на умовах 100% передплати, згідно рахунків Постачальника.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять виставлених рахунків постачальника на оплату та доказів передплати, я це визначено умовами Договору.
У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, оскільки сторонами строку виконання обов'язку відповідача щодо оплати товару за Договором поставки № 38 від 13.01.2012 року, встановлено не було, то, у відповідності до ст.ст. 530, 655, 692 ЦК України, відповідач повинен був розрахуватись за отриману продукцію у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги позивачем.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять претензію (вимогу), що містила б в собі вимогу сплатити заборгованості у визначений строк, тому, станом на момент розгляду справи у позивача не виникло право вимоги за поставлену продукцію на суму 9 141,04 грн., а у відповідача не виникло обов'язку щодо його оплати.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 9141,04 грн. не обґрунтованими, не доведеними матеріалами справи та такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, враховуючи вищевикладене та приписи ст.ст. 530, 655, 692 ЦК України. а також те, що у позивача станом на момент розгляду справи не виникло право вимоги за поставлену продукцію на суму 9 141,04 грн., тому й відсутні правові підстави для нарахування штрафу та пені, з урахуванням чого, суд вважає за необхідне відмовити в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 5045,83 грн., штрафу в розмірі 639,87 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 01.11.2013 р.
Суддя Буракова А.М.
922/4049/13