30 жовтня 2013 року Справа № 5009/4866/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. - головуючого,
Мележик Н.І.,
Самусенко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27 серпня 2013 року у справі № 5009/4866/12 Господарського суду Запорізької області за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ, до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Запоріжжя, про стягнення заборгованості за кредитом,
за участю представників сторін:
позивача - Фуголь Є.І. (дов. № 2263-О від 28.09.11);
відповідача - не з'явився,
У грудні 2012 року позивач ПАТ КБ "Приватбанк" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ФОП ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитом.
Вказував, що 30.03.07 між ПАТ КБ "Приватбанк" (кредитором) та ФОП ОСОБА_4 (позичальником) був укладений договір про надання овердрафтового кредиту № Z01O7B, згідно якого він зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 10 000 грн., а позичальник - повернути вказані грошові кошти та проценти за користування кредитом в строки та на умовах, визначених договором.
Посилаючись на порушення відповідачем строків повернення кредиту та процентів за користування кредитом, позивач просив стягнути з відповідача 8 957,36 грн. заборгованості за кредитом, 17 265,87 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом та 17 368,13 грн. пені за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань, а всього - 43 591,36 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11 березня 2013 року (суддя Зінченко Н.Г.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27 серпня 2013 року (колегія суддів у складі: Кододова О.В. - головуючий, Агапов О.Л., Склярук О.І.), позов задоволено частково.
Постановлено стягнути з ФОП ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" 8 957,36 грн. заборгованості за кредитом, 17 265,87 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом та 968,23 грн. судового збору.
В задоволенні вимог про стягнення пені відмовлено.
Судові акти в частині задоволення позову мотивовані посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, що є підставою для покладення на відповідача обов'язку по їх поверненню позивачу.
Рішення в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення пені за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань обґрунтовані посиланнями на те, що позивачем не надано належного розрахунку суми пені з окремим розмежуванням по кожному із видів стягнення та періодів нарахування.
У касаційній скарзі ПАТ КБ "Приватбанк", посилаючись на помилкове застосування судами попередніх інстанцій спеціальної позовної давності до вимог про стягнення пені, просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нове рішення про задоволення його вимог в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 30.03.07 між ПАТ КБ "Приватбанк" (кредитором) та ФОП ОСОБА_4 (позичальником) був укладений договір про надання овердрафтового кредиту № Z01O7B, згідно якого кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 10 000 грн., а позичальник - повернути вказані грошові кошти та проценти за користування кредитом до 25.03.08.
Пунктом 1 Додатку № 2 до договору сторони погодили, що для розрахунку відсотків за користування кредитом встановлюється диференційована ставка. Відсоткова ставка до розрахунку залежить від строку існування непогашеного залишку за кредитом (від 12 % до 22 %).
Пунктом 4.2 договору визначено, що відповідно до статті 212 ЦК України у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань з погашення кредиту, передбачених п.п. 1.4, 1.5, 2.2.3, 2.3.4 договору, клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі подвійної ставки річних інтервалу "16-30 днів" від суми залишку непогашеної заборгованості.
Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України).
Статтею 530 ЦК України встановлено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судами встановлено, що на виконання своїх договірних зобов'язань Банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 10 000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок банку за період з 05.04.07 по 21.11.12 по рахунку НОМЕР_1 та копіями меморіальних ордерів за відповідний період, проте відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, в зв'язку з чим утворилась заборгованість за користування кредитом в сумі 8 957,36 грн. та заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 17 265,87 грн.
Приписами ч. 1 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Враховуючи порушення відповідачем зазначених норм матеріального права, що регулюють договірні зобов'язання, та умов договору в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, суди дійшли обґрунтованих висновків про покладення на відповідача обов'язку по їх сплаті.
Крім того, п. 5.1 кредитного договору сторони погодили, що у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань: зі сплати відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту й інших витрат; винагороди, Клієнт сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань здійснюється протягом 3 років від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане Клієнтом. Терміни давності позову за вимогою про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів за цим Додатком до Договору сторонами встановлені тривалістю 5 років (п. 5.4, п. 5.7 договору).
Позивачем за порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині повернення кредиту та процентів за користування кредитом нараховано пеню в сумі 17 368,13 грн.
За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Проте, позивачем в порушення зазначених правових норм не надано судам попередніх інстанцій обґрунтованого розрахунку суми пені з окремим розмежуванням по кожному із видів стягнення та періодів нарахування, що унеможливило встановити правильність розрахунку пені позивачем.
Зазначені обставини стали обґрунтованою підставою для відмови в задоволенні вимог про стягнення пені судами попередніх інстанцій.
Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.
Доводи касаційної скарги про помилкове застосування судами попередніх інстанцій спеціальної позовної давності до вимог про стягнення пені, не заслуговують на увагу суду, оскільки як було зазначено вище, позивачу відмовлено в задоволенні вимог про стягнення пені з інших підстав.
Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.
Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27 серпня 2013 року у справі № 5009/4866/12 залишити без змін.
Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська
Судді: Н.І. Мележик
С.С. Самусенко