Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 жовтня 2013 р. Справа № 805/14669/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Грищенко Є.І. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області до відділу державної виконавчої служби Димитровського міського управління юстиції про визнання бездіяльності з боку державного виконавця та зобов'язання вчинити виконавчі дії направлені на стягнення боргу, -
Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області звернулось до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Димитровського міського управління юстиції про визнання бездіяльності з боку державного виконавця та зобов'язання вчинити виконавчі дії направлені на стягнення боргу.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що у провадженні відповідача знаходиться виконавчий документ про стягнення в примусовому порядку боргу з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь УПФУ в м. Димитрові, а саме: вимога про сплату боргу № Ф-466у від 17.05.2013 на суму 2867,59 грн. по якій постановою державного виконавця 11.07.2013 року - відкрито виконавче провадження.
При ознайомлені зі станом реалізації виконавчого провадження по ФОП ОСОБА_1 позивачем встановлено, що державним виконавцем відповідачем не проведені всі заходи з примусового виконання вимоги, передбачених Законом «Про виконавче провадження». З вказаних підстав просив визнати бездіяльність з боку державного виконавця та зобов'язати вчинити виконавчі дії направлені на стягнення боргу.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Через канцелярію суду надав клопотання, в якому просив розглянути справу в письмовому провадженні.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав письмові заперечення, в обґрунтування яких зазначив, що державним виконавцем здійснені усі заходи з примусового виконання вимоги УПФУ від 17.05.2013р. згідно Закону України «Про виконавче провадження», а саме: надіслані запити до реєстраційно-облікових установ для виявлення доходів та встановлення майнового стану боржника, здійснено вихід за місцем мешкання боржника, винесена постанова про доставку приводом боржника в строк до 31.10.2013 року, яка направлена до органів МВ ГУМВС. Відповідач вважає, що ним не порушені, як строки здійснення виконавчого провадження та вимоги діючого законодавства та Закону України «Про виконавче провадження». Просив відмовити в задоволенні позову та розглянути справу за його відсутності.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
11.07.2013 року державним виконавцем державної виконавчої служби Димитрівського міського управління юстиції у Донецькій області відкрито виконавче провадження ВП № 38823978 з примусового виконання вимоги № Ф-466у, виданої Управлінням Пенсійного фонду України в м. Димитрові 17.05.2013р. про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суми боргу з єдиного внеску в сумі 2867,59 грн.. на користь УПФУ в м. Димитрові (а.с. 6,7).
27.09.2013 року головним спеціалістом Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові складено «Протокол ознайомлення зі станом реалізації виконавчого провадження згідно статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» у ВДВС Димитрівського МУЮ» стосовно виконання вимоги № Ф-466у, виданої Управлінням Пенсійного фонду України в м. Димитрові 17.05.2013р.
Згідно змісту вказаного протоколу позивачем виявлено наступне: дата направлення державним виконавцем запиту в ДПІ щодо відкритих розрахункових рахунків: першого - 22.07.2013р., отримання інформації від ДПІ державним виконавцем 23.07.2013р. відсутні, надання запиту до МРЕВ - 11.07.2013р., надання запиту до реєстраційної служби 25.09.2013р. запит до відділу земельних ресурсів 11.07.2013, отримання інформації від реєстраційної служби 25.09.2013р., майно відсутнє.
Позивач, вважає, що відповідачем не здійснено усіх заходів щодо примусового виконання виконавчого документу, передбачених законом України «Про виконавче провадження» у зв'язку із чим звернувся до суду із вказаним позовом.
Суд не погоджується з такими висновками позивача та вважає, що з боку відповідача, при виконанні виконавчого документа - вимоги № Ф-466у виданої Управлінням Пенсійного фонду України в м. Димитрові про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 2867,59 грн. на користь УПФУ в м. Димитрові, відсутня бездіяльність з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 606) та Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України N 74/5 від 15 грудня 1999 року (далі-Інструкція).
Так, у відповідності до Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону № 606, п. 2.1.2 Інструкції про проведення виконавчих дій від 15.12.1999 року № 74/5 державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
В силу вимог статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.
Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; 4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; 5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна; 8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення; 9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа; 10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; 12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; 13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 14) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку; 15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення; 16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 17) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження; 18) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням; 19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.
Як встановлено ч. 1 ст. 27 Закону № 606-XIV, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
У відповідності до ч. 1 ст. 55 Закону № 606, державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.
Зазначені особи зобов'язані подати на запит державного виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває в них, та майно чи кошти, які вони мають передати боржнику.
Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що після надходження від зазначених осіб відомостей про наявність майна боржника державний виконавець описує таке майно, вилучає його і реалізує у встановленому цим Законом порядку. У разі якщо особа, у якої перебуває майно боржника, перешкоджає державному виконавцю в його вилученні, таке майно вилучається державним виконавцем у примусовому порядку.
Згідно зі ст. 57 Закону № 606, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:
винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;
винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;
винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в підтвердження своєї правової позиції, що викладені у заперечення, надані наступні документи: акт державного виконавця щодо виходу за місцем мешканням боржника від 30.09.2013 року, запит державного виконавця до Начальника ВРЕВ м. Красноармійська щодо наявності рухомого майна/земельних ділянок, що зареєстровані за боржником від 30.09.2013р., повістки про виклик на ім'я ОСОБА_1 до ВДВС Димитрівського МУЮ від 22.07.2013р., від 30.09.2013р., постанова про доставку приводом боржника від 04.10.2013р., відповіді на запити державного виконавця до Державної податкової служби України від 22.07.2013р.
Беручи до уваги викладене, здійснивши аналіз матеріалів справи, суд вважає, що докази, надані відповідачем у якості заперечень проти позову об'єктивно спростовує обґрунтованість позовних вимог.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.
Враховуючи, що виконавче провадження було відкрито 11.07.2013 року суд зазначає, що на момент звернення позивача до суду та прийняття рішення по справі у відповідача не сплинув наданий йому законом строк для проведення виконавчих дій.
Таким чином, суд приходить до висновку, що на протязі всього часу примусового виконання вимоги УПФУ № Ф-466у з моменту відкриття провадження (11.07.2013р.) відповідачем постійно вживалися передбачені Законом заходи примусового виконання рішення, строки передбачені ст. 30 Закону № 606 для проведення виконавчих дій, відповідачем не порушені.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи до уваги вищенаведене, а саме те, що відповідачем постійно вчинялися, передбачені нормами чинного законодавства, заходи та дії для примусового виконання рішення, суд приходить до висновку про відсутність з боку відділу державної виконавчої служби Димитровського міського управління юстиції бездіяльності щодо примусового виконання вимоги № Ф-466у, виданої Управлінням Пенсійного фонду України в м. Димитрові 17.05.2013р. про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суми боргу з єдиного внеску в сумі 2867,59 грн.. на користь УПФУ в м. Димитрові. Відтак, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про зобов'язання вчинити виконавчі дії направлені на стягнення боргу, суд відмовляє в цій частині вимог, оскільки ці вимоги є похідними з вимог щодо визнання протиправною бездіяльності з боку державного виконавця, в задоволені яких судом вже відмовлено.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволені позову Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області до відділу державної виконавчої служби Димитровського міського управління юстиції про визнання бездіяльності з боку державного виконавця та зобов'язання вчинити виконавчі дії направлені на стягнення боргу - відмовити в повному обсязі.
Постанова прийнята в порядку письмового провадження 24 жовтня 2013 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Грищенко Є.І.