Іменем України
24 жовтня 2013 р. Справа №801/8144/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Петренко В.В., за участю секретаря Асєєвої Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
Інспекції з питань захисту прав споживачів АР Крим
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення,
за участю сторін:
представник позивача - не з'явився;
відповідач - не з'явився.
Суть спору: Інспекція з питань захисту прав споживачів АР Крим звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 4590,00грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем розміщена та розповсюджена реклама з порушення вимог законодавства про рекламу.
Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про день час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.35), надав клопотання про розгляд справи без участі представника (а.с.38).
Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про день час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.36), але конверт повернувся на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.37), так відповідно 37 КАС України особа, яка відмовилась одержати повістку, вважається такою, що її повідомлено про дату, час і місце судового засідання. Клопотань не надав, про поважність причин неприбуття у судове засідання суду не повідомив.
Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представників позивача та відповідача.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд
Відповідно до розділу 1 Положення про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку України від 09.11.2011 року № 206, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.11.2011 року за № 1337/20075, із змінами і доповненнями територіальними органами Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів є інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - інспекції). Інспекції підпорядковуються Державній інспекції України з питань захисту прав споживачів (далі - Держспоживінспекція). Голови місцевих держадміністрацій координують діяльність інспекцій і сприяють їм у виконанні покладених на інспекції завдань.
Таким чином, Інспекція з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця 04.12.2007 року Виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця (а.с.15).
Таким чином, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання та зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Матеріали справи свідчать проте, що позивачем в ході здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства про рекламу була здійснена перевірка, за результатами якої складено протокол №1970 від 11.12.2012 року, в якому зазначено, що в порушення вимог ч.1 ст.16, ч.2 ст.22 Закону України « Про рекламу», на відкритій місцевості в м. Керч по вул. Леніна у кафе «Гранд - Веранда» фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 розміщено рекламний носій з інформацією про кафе «Гранд - Веранда», яка направлена на формування та або підтримання споживчого попиту реклами до товару. Зі змістом : «Веранда круасан 25грн. суши вкусния» (а.с.10).
В протоколі також зазначено, що в м. Керч по вул. Леніна на території кафе «Гранд - Веранда» фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 розміщена реклама алкогольних напоїв, реклама знаків для товарів та послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності під якими виготовляються алкогольні напої на торговому устаткуванні з інформацією, яканаправлена на формування та/ або підтримання споживчого попиту рекламу до товару. З зображенням алкогольних напоїв та зображенням торгових марок : «Хортиця», «DE KUYP ER», «HAVANA CLUB» - виробниках алкогольної продукції (а.с.10).
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлення прав споживачів, а також визначення механізму їх захисту та основ реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів регулюється Законом України "Про захист прав споживачів" № 1023-ХІІ від 12.05.1991 року зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 1023).
Відповідно до ст. 5 Закону № 1023 держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності (ч. 1 ст. 5 Закону №123).
Держава створює умови для здобуття споживачами потрібних знань з питань реалізації їх прав (ч. 2 ст. 5 Закону № 123).
Захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди (ч. 3 ст. 5 Закону № 123).
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України "Про рекламу" № 270/96-ВР від 03.07.1996 року зі змінами та доповненнями (далі - Закон №270) контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень:
- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами;
- Антимонопольний комітет України - щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції;
- Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності;
- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, - щодо реклами державних цінних паперів;
- Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку - щодо реклами на фондовому ринку;
- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах будівництва, архітектури, - щодо спорудження житлового будинку;
- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення, - щодо реклами про вакансії (прийом на роботу).
Частиною 2 ст. 26 Закону № 270 визначено, що на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.
Крім того, відповідний орган державної влади має право:
- вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства;
- вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю;
- надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень;
- приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження;
- приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.
Органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п'ять робочих днів до дати розгляду справи.
Інспекцією з питань захисту прав споживачів в АР Крим на адресу відповідача було направлено вимогу за вих.№02-01/1970 від 11.12.2012 року про надання інформації щодо:
-документально підтвердженої інформації про вартість розповсюджуваної (виготовленої) реклами згідно з п. 5 ст. 27 Закону України "Про рекламу" (акт виконаних робіт, рахунок, платіжне доручення та інш.) чи пояснення з зазначенням причин неможливості надання інформації;
-свідоцтво про державну реєстрацію СПД (виписку) та про сплату податку (торговий патент), ліцензії на торгівлю алкогольними напоями;
-погодження на розміщення рекламного носія, наданого Виконавчим комітетом Керченської міської ради;
-пояснення за фактом даного порушення та інформацію про усунення порушення до 25.12.2012 року;
-забезпечити надання документів та явку відповідальної особи до 25.12.2012 року.
Одночасно відповідача було повідомлено про те, що у разі ненадання або надання завідомо неправдивої інформації про вартість розповсюдженої реклами спеціально уповноваженому центральному органу влади у сфері захисту прав споживачів, у відповідності до ч. 6 ст. 27 Закону України "Про рекламу", можуть бути застосовані штрафні санкції (зворотній бік а.с.9).
Дана вимога направлена відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення та отримана останнім, про що свідчить підпис фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на повідомленні (зворотній бік а.с.9).
Відповідно до частини 7 статті 22 закону України "Про рекламу", реклама тютюнових виробів та алкогольних напоїв, а також знаків для товарів та послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються дані вироби та напої, повинна супроводжуватися текстами попередження такого змісту: "Куріння може викликати захворювання на рак", "Надмірне споживання алкоголю шкідливе для вашого здоров'я". Кожному попередженню має бути відведено не менше 15 відсотків площі (обсягу) всієї реклами. Колір тексту попередження має бути чорним, а колір фону попередження - білим.
Текст попередження в рекламі в друкованих засобах масової інформації має розміщуватися горизонтально, внизу рекламного зображення.
Однак, у змісті вищевказаної реклами алкогольних напоїв відсутній текст попереджуючого напису щодо шкоди алкоголю при надмірному вживанні розміром не менш ніж 15% від загальної площі реклами.
21.12.2012 року відповідачем на адресу Інспекції з питань захисту прав споживачів було надано пояснення, в яких зазначено, що елементи внутрішнього оформлення місця торгівлі зображення алкогольної продукції не повинно розглядатися як внутрішня реклама та розміщення зображення алкогольних напоїв та зображення торгових марок «Хортиця», «DE KUYPER», «HAVANA CLUB» не вважається рекламою, а є інформацією для покупців про продукцію певного виробника з певними характеристиками (а.с.13).
10.01.2013 року позивачем на підставі протоколу №1970 «Про порушення законодавства про рекламу» від 11.12.2012 року було прийнято рішення про початок розгляду справи за порушення ч.2, ч.7 ст.22, ч.1 ст.16 ЗУ "Про рекламу" відносно ФОП ОСОБА_1, яке було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією, але конверт повернувся на адресу Інспекції з питань захисту прав споживачів в АР Крим з відміткою «за закінченням терміну зберігання (а.с.7).
22.01.2013 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів в АР Крим на адресу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 рекомендованою кореспонденцією було направлено повідомлення про розгляд питання про накладення штрафу відповідно до ч.1 ст.16, ч. ч.2,7 ст.22 Закону України «Про рекламу» (а.с.18), яке відбудеться 05.02.2013 року о 14:00 год. за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська б.150, 4 поверх, каб.418.
Зазначене повідомлення було отримано відповідачем 24.01.2013 року, про що свідчить підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення (зворотній бік а.с.18).
05.02.2013 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів в АР Крим на засіданні комісії по справі за порушення законодавства про рекламу, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №693 від 26.05.2004 року "Про порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу" було складено протокол №5 від 05.02.2013 року, яким прийнято рішення про накладення штрафних санкцій на ФОП ОСОБА_1, як на розповсюджувача, який самостійно розповсюджував рекламу та винного у не виконанні встановленого законодавством порядку розміщення та змісту реклами, у зв'язку з неможливістю визначення вартості розповсюджувальної реклами з порушенням ЗУ "Про рекламу", в розмірі 270 н.м.д.г., що скаладає (270 н.м.д.г. * 17грн.=4590,00грн. (а.с.8).
На підставі матеріалів справи та протоколу засідання від 05.02.2013 року №5 позивачем прийнято рішення №49 "Про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу", яким вирішено на підставі ч.ч.2,7 ст.22, ч.1 ст.16 ЗУ "Про рекламу" накласти на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 4590,00грн. (а.с.6).
Ч. 2 ст. 8 ЗУ "Про рекламу" визначено, що розповсюджувачі реклами не можуть поширювати рекламу, якщо відповідно до законодавства види діяльності або товари, що рекламуються, підлягають обов'язковій сертифікації або їх виробництво чи реалізація вимагає наявності відповідних дозволу, ліцензії, а рекламодавець не надав розповсюджувачу реклами копії таких сертифіката, дозволу, ліцензії, засвідчених у встановленому порядку.
П.п. 9, 10 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 693 від 26.05.2004 року передбачено, що підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів. Протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення.
П.п. 1, 2, 3 Положення про Інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 09.11.2011 року № 206, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.11.2011 року за № 1337/20075, Інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим надано право контролювати дотримання рекламодавцями, виробниками та розповсюджувачами реклами законодавства про рекламу та результати перевірок кожного суб'єкта господарювання оформляти відповідним окремим актом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 270 під зовнішньою рекламою слід розуміти рекламу, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону № 270 розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.03 року №2067 регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.
Пунктом 44 Правил встановлено, що рекламні засоби забезпечуються маркуванням із зазначенням на каркасі рекламного засобу найменування розповсюджувача зовнішньої реклами, номера його телефону, дати видачі дозволу та строку його дії.
Матеріалами справи підтверджується розміщення реклами, яка спрямована на формування та/або підтримання інтересу споживачів реклами до товару (а.с.11-12, 29-31).
Доказів надання інформації про вартість розповсюджу вальної реклами на запит позивача фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 до матеріалів справи не надано.
Відповідно до п.1, п. 3 ч. 2 ст. 27 Закону України "Про рекламу" відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть: рекламодавці, винні, зокрема, у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами; розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.
Частиною 7 ст. 27 Закону України "Про рекламу" визначено, що у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до абзацу 10 пункту 2 Порядку накладення штрафів про порушення законодавства про рекламу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 693 встановлено, що штрафи відповідно до статті 27 Закону України "Про рекламу" накладаються у розмірі сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за неподання або подання свідомо неправдивої інформації щодо вартості розповсюдженої реклами її виготовлення та/або розповсюдження.
Згідно абзацу 12 пункту 2 Порядку накладення штрафів про порушення законодавства про рекламу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 693 у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог законодавства про рекламу, на рекламодавців і розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів в АР Крим №49 «Про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу» від 05.02.2013 року відповідачем не оскаржувалось.
Штрафні санкції в розмірі 4590,00 грн. за порушення законодавства про рекламу, на дату розгляду справи відповідачем не погашені.
На підставі вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Враховуючи, що позивач не здійснював судових витрат по справі, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 71, 94,160-163, 167 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер платника податків - НОМЕР_1) суму штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 4590,00грн. (чотири тисячі п'ятсот дев'яносто гривень) до Державного бюджету м. Керчь: 21081100, ОКПО 37978388, р/р 31116106700019, МФО 824026 ГУДКС України в м. Сімферополь.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В.Петренко