04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"29" жовтня 2013 р. Справа№ 910/9993/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
при секретарі: Вершути О.П.
за участю представників:
від позивача - Адамович Є.В.
від відповідача - Рябець Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року (суддя - Зеленіна Н.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Агро"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС"
про стягнення заборгованості,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Агро" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" про стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 89 244,41 грн., з яких: 86 638,14 грн. зайво сплачених коштів за договором та 2 606,27 грн. 3% річних.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.07.2013 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суд м. Києва від 18.07.2013 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Стандарт -Агро» відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 року апелянту відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 01.10.2013 року.
У судове засідання 01.10.2013 року з'явився представник позивача та надав усні пояснення по справі, в яких заперечував проти апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду була подана заява щодо застосування позовної давності, до вимог позивача.
Колегія суддів розглянувши дану заяву не знаходить підстав для її задоволення оскільки відповідно до п.3. ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Крім того спеціальна позовна давність в один рік, про яку зазначено представником відповідача в заяві, застосовується до правовідносинах в межах договору перевезення. В даному випадку позивач просить стягнути з відповідача надлишково перераховані кошти, а не кошти на виконання умов договору перевезення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 року відкладено розгляд апеляційної скарги на 29.10.2013 року.
У судове засідання 29.10.2013 року, з'явилися представники позивача та відповідача.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача встановив наступне.
20 вересня 2011 року між ТОВ «ДПЗКУ-МТС» (далі відповідач) та ТОВ «Стандарт-Агро» був укладений договір на перевезення вантажу № 11-А відповідно до п. 1.1. якого замовник замовляє, а виконавиць зобов'язується виконати роботи по перевезенню вантажів замовника вантажним автомобільним транспортом у міському, приміському, і міжміському сполученні на території України.
Відповідно з п.п. 5.2. та 5.3. договору розрахунок за даним договором здійснюється на умовах 100 % безготівкової попередньої оплати робіт виконавця на підставі рахунку виконання протягом 3-х банківських днів з моменту отримання/виставлення рахунку. Остаточна оплата робіт (за умов виконанні додаткових робіт, що виявились під час виконання оплачених робіт) здійснюється замовником на підставі рахунка виконавця та "акту приймання - передачі виконаних робіт" - далі акт.
Підставою для виставлення рахунка-фактури та підписання сторонами акту є зміст та дані "подорожніх листів" виконавця", а також відмітки замовника в супровідних документах.
Відповідачем було надано позивачу послуги на загальну суму 59 396,09 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт від 03.10.2011 року на суму 44 713,98 грн. та № 81/11 від 05.12.2011 року на суму 14 682,11 грн.
Позивачем було сплачено кошти в сумі 44 713,98. грн., що підтверджується платіжним дорученням № 935 від 01.12.2011 року.
24.01.2012 року позивач перерахував відповідачу суму в розмірі 251 266,25 грн. за надані послуги, що підтверджується копією платіжного доручення № 1096 від 24.01.2012 року, яка міститься в матеріалах справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач надлишково сплатив відповідачу кошти в сумі 236 638,14 грн.
Гарантійним листом від 03.04.2012 року № 130-172/2012 відповідач визнав існуючу заборгованість перед позивачем та гарантував її повернення до 30.04.2012 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач повернув позивачу зайво сплачені кошти в сумі 150 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № ДП-0001861 від 11.05.2012 року на суму 100 000,00 грн. та № ДП-0002133 від 22.05.2012 року на суму 50 000,00 грн.
Враховуючи викладене, станом на час розгляду справи, відповідач зобов'язаний повернути позивачу 86 638,14 грн.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, стосовно того, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 86 638,14 грн., зайво сплачених коштів за договором підлягають задоволенню.
Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за прострочення повернення зайво перерахованих коштів позивачем відповідачу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок наданий позивачем, колегія суддів знаходить його арифметично вірним та обґрунтованим, а тому вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 2 606,77 грн., підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання, а також заперечень, які б спростовували доводи позивача.
Враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» не підлягає задоволенню.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 18.07.2013 року - без змін.
Матеріали справи № 910/9993/13 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Шапран В.В.
Судді Андрієнко В.В.
Буравльов С.І.