Господарський суд Чернігівської області
14000, м. Чернігів, проспект Миру, 20 тел. 67-28-47 факс 77-44-62
Іменем України
25.10.2013 справа № 927/1081/13
Суддя А.В. Романенко розглянувши матеріали справи порушеної
за позовом: Державного підприємства "Одеська залізниця", в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень",
вул. Пантелеймонівська, 17, м. Одеса, 65012;
до відповідача: Державного підприємства "Новгород-Сіверське лісове господарство",
вул. К.Маркса, 15А, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000;
про стягнення 42 555,00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: В.М.Пархоменко, довіреність №б/н від 08.07.2013, юрисконсульт 1-ї категорії.
В порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 25.10.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Державним підприємством "Одеська залізниця", в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" подано позов до державного підприємства "Новгород-Сіверське лісове господарство" про стягнення 42 555,00грн штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу та відповідного судового збору.
Ухвала про відкладення розгляду справи від 15.10.2013 надсилалась позивачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням, про що свідчить відмітка канцелярії суду на зворотному боці ухвали та витяг з реєстру вихідної кореспонденції господарського суду Чернігівської області від 16.10.2013 за №1982.
З долученого до матеріалів справи витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень вбачається, що відправлення №1400602878297 (адресоване Державному підприємству "Одеська залізниця", в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень") вручене адресату (одержувачу) особисто 22.10.2013 об'єктом поштового зв'язку Одеса 12 з індексом 65012.
До початку судового засідання 25.10.2013, через засоби поштового зв'язку, позивачем надіслано заяву від 14.10.2013 №ДНЮ-1/93 з проханням розглянути справу за відсутності позивача. Одночасно зазначено про наполягання на позовних вимогах.
Також, надіслано письмові пояснення по справі від 11.10.2013 №ДНЮ-1/92, в яких повідомлено про відсутність у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав, а також відсутнє рішення цих органів з такого спору та вказано перелік доданих до пояснення документів на 27 аркушах.
У судовому засіданні представником відповідача подано письмове клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, яке прийнято судом, залучено до матеріалів справи.
До початку судового засідання, через канцелярію суду, відповідачем подано письмову заяву б/н від 25.10.2013 про приєднання до матеріалів справи копії картки обліку експортного вантажу №832 112-ОД/1 47 державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» та клопотання від 25.10.2013 з проханням суд зобов'язати позивача надати документи на підтвердження права відправки залізницею вагону після виявлення різниці ваги в сторону збільшення, до станції призначення.
Вищевказане клопотання відповідача від 25.10.2013 не підлягає задоволенню з огляду на приписи ст.38 Господарського процесуального кодексу України, за якими сторона або прокурор вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів у разі неможливості самостійно надати такі докази.
В свою чергу, в ухвалах від 28.08.2013, 04.09.2013 та 15.10.2013 судом пропонувалося відповідачу надати всі документи по суті спору на підтвердження своєї позиції.
Натомість вказане відповідачем залишено без виконання. Належних і допустимих доказів неможливості подання до суду документів, необхідних для обґрунтування своїх заперечень, відповідачем суду не надано.
Крім того, господарський суд враховує вимоги ст. 69 Господарського процесуального кодексу України щодо двомісячного строку розгляду спору, який в даній справі спливає 28.10.2013 (позовна заява надійшла 28.08.2013).
В усних поясненнях, посилаючись на зазначені у відзиві підстави, представник відповідача проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи та подані документи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд встановив:
12 квітня 2013 року, відповідно до накладної №34355669 зі станції Новгород-Сіверський Південно-Західної залізниці на станцію Білгород-Дністровський Одеської залізниці було відправлено вагон №96395462 ПР з вантажем пиловочник різних порід деревини.
За вказаною накладною відправником вантажу є ДП "Новгород-Сіверський лісгосп". Вагон завантажено засобами відправника. Маса вантажу визначена відправником 60 000кг. Відповідальний за навантаження майстер Закотей І.Н. Код вантажу 081188. Спосіб визначення маси - умовно. Оголошена вартість відсутня.
16 квітня 2013 року, під час слідування, вагон №96395462 на станції Котовськ Одеської залізниці було подано на комісійне перезважування та здійснено контрольне зважування цього вагону на справних вагонних електромеханічних вагах ВВ 150 Э ст. Котовськ, заводський №143 /копія технічного паспорту на підтвердження придатності вагів до зважування знаходиться в матеріалах справи/.
За результатами перевірки відповідності вантажу з зазначеними у транспортних документах даними, згідно протоколу порівняння з даними зважування від 16.04.2013 та звіту про зважування залізничних вагонів за 17.04.2013 виявлено, що маса вантажу у вагоні №96395462 нетто становить 70 850 кг, а саме вантажопідйомності більше на 5 850кг та на 10 850кг більше, ніж зазначено у перевізних документах, про що складено акт загальної форми від 16.04.2013 №5287 та комерційний акт №БК 391824 від 17.04.2013. Перезважування вагону здійснено комісією у складі: ДСКГ Ткач В.М., бригадира ПКО Коломієць Л.І, ком. агента Величко А.А. Вказаними особами складено та підписано даний комерційний акт /вказані документи знаходяться в матеріалах справи/.
Як вбачається з матеріалів справи, вагон №96395462 було затримано, на станцію відправлення (Новгород-Сіверський) надіслано телеграму про виклик представника вантажовідправника на ст. Котовськ для вирішення питання про подальший рух вантажу.
20.04.2013, на станції призначення (Білгород-Дністровський Одеської залізниці) при перевірці вантажу вагону №96395462 різниці проти вищевказаного комерційного акту №БК 391824 від 17.04.2013 не виявлено. Так, у розділі «Ж. Відмітка станції призначення про стан вантажу, що прибув з актом попутної станції» зазначено: брутто вантажу - 94 550кг, тара - 23 700 кг, нетто - 70 850 кг, що більше документа на 10 850кг.
Відповідний запис зроблено за підписами за начальника станції Хрипко та ком. агентів Володіна, Горенко.
На станції призначення (ст. Білгород-Дністровський) одержувача повідомлено про комерційний акт №БК 391824 від 20.04.2013 про перевантаження на 10 850кг, про що зроблено відмітку в п. 49 накладної, виданої згідно календарного штемпеля прибуття вантажу 20.04.2013 (п.51).
Предметом позову у даній справі є вимога Державного підприємства «Одеська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Одеська дирекція залізничних перевезень» про стягнення з Державного підприємства "Новгород-Сіверське лісове господарство" 42 555,00грн штрафу за неправильно визначену в накладній масу вантажу.
В наданих суду запереченнях відповідач зазначає, що маса вантажу за накладною №34355669 визначалась ним «умовно», і дане не суперечить частині шостій ст.37 Статуту залізниць України, за якою маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом за обміром або умовно. Зважування вантажу на попутній станції, на думку відповідача, є неправомірним способом перевірки. Крім того, після переважування вантажу на попутній станції залізниця направила вантаж на станцію призначення в тій самій кількості не вивантаживши надлишку, що, на думку відповідача, є свідченням відсутності порушення з його боку, та інше.
Така позиція відповідача є необґрунтованою з наступних підстав.
Відносини, пов'язані з діяльністю транспорту, у тому числі залізничного, регулюються Законом України "Про транспорт", іншими актами законодавства України.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами.
За приписами ст. 12 Закону України "Про транспорт", підприємства транспорту мають право вимагати від відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.
Статут залізниць України згідно зі ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт", затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, з подальшими змінами та доповненнями (надалі в тексті - Статут).
Права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначено ст. 2 Статуту.
Накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення (частина восьма ст. 6 Статуту).
Статтею 24 Статуту встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Відповідно до ст. 37 Статуту, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником, з відображенням способу визначення у накладній.
Згідно п. 22 Правил видачі вантажів, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Відповідно до накладної №34355669 маса вантажу була визначена вантажовідправником „умовно".
При складанні комерційного акту №БК 391824 від 17.04.2013, маса вантажу була визначена за допомогою тензометричних вагонних вагів станції Котовськ.
Натомість, поняття "як правило" не виключає можливості визначення маси вантажу як на станції призначення, так і на попутній станції іншим способом ніж той, що було застосовано на станції відправлення.
Одночасно, з п. 3.18. роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 №04-5/225 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" вбачається, що п. 22 Правил видачі вантажів передбачено проведення перевірки маси вантажу на станції призначення, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. При цьому, зважування вагону з вантажем на станції відправлення на 200-тонних електронних вагах, а при видачі на станції призначення на 100-150-тонних вагонних вагах або навпаки не є порушенням способу визначення маси вантажу.
Якщо у пункті відвантаження масу вантажу визначено шляхом зважування, а у пункті одержання - за обміром або навпаки, то у вирішенні спорів слід виходити з того, що зважування є більш точним способом визначення маси вантажу.
Так, ст. 24 Статуту передбачено право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених в накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Залізницею даний вид зважування проводиться для виявлення фактів недостачі, втрати, а також перевірки правильності маси вантажу при слідуванні поїзда по маршруту. У разі розходження даних про масу вантажу вказаної в перевізних документах з даними виявленими при зважуванні на тензометричних вагах, вагон з таким вантажем підлягає відчепленню від складу поїзда для контрольної перевірки, що і було зроблено працівниками станції Котовськ. Після чого контрольну перевірку маси вантажу було проведено на статичній вазі, що не є порушенням Статуту та Правил.
Таким чином, обов'язковість перевірки маси вантажу тим самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення, є обов'язковою лише в разі виявлення недостачі вантажу, а визначення маси вантажу зважуванням на тензометричних вагонних вагах на попутній станції та станції призначення не є порушенням п. 22 Правил видачі вантажів.
Частиною першою ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" унормовано, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.
Аналогічну норму містить і ст.129 Статуту, за якою обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах.
Згідно ст. 122 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі неправильності, неточності відомостей зазначених ними в накладній.
Відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Зокрема, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 Статуту, а саме штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі перевізної плати за всю відстань перевезення.
Отже, за приписами наведених вище норм, штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником вказаного порушення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків. При цьому, підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей, зокрема щодо маси, є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених ст.129 Статуту залізниці України.
Керуючись зазначеними нормами позивач нарахував відповідачу штраф за неправильно зазначену масу вантажу в розмірі 42 555,00грн, виходячи з розрахунку: 8 511,00грн х 5 = 42 555,00грн (8 511,00грн - провізна плата).
З матеріалів справи вбачається, що зазначені обставини відповідно до ст. 129 Статуту та Правил складання актів, було зафіксовано в комерційному акті № БК 391824 від 17.04.2013 та акті загальної форми №5287 від 16.04.2013.
Відповідач вказані акти не оспорив, доказів сплати штрафу суду не надав.
В силу статтей 32-34 та 36 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідач викладених позивачем обставин належними засобами доказування не спростував, належних доказів та підтвердження своєї позиції суду не надав.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 22, 32-34, 36, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з державного підприємства "Новгород-Сіверське лісове господарство", вул. К.Маркса, 15 А, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000, код ЄДРПОУ 00993538 (р/р 26001301168 в філії Новгород-Сіверське відділення №3048 ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 343143) на користь державного підприємства "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень", вул. Пантелеймонівська, 17, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 25426332 (р/р 26002000262 в Одеській філії АК «Експресс-Банк», МФО 328801) 42 555,00грн штрафу та 1 720,50грн витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя А.В. Романенко
Повний текс рішення складено та підписано 28.10.2013.
Суддя А.В.Романенко