28.10.2013 р. Справа № 914/3415/13
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтера Консалт», м. Київ
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Галичина», м. Радехів, Львівська область
про стягнення заборгованості в сумі 12 815,59 грн.
Суддя Коссак С.М.
при секретарі Кміть М.Б.
Представники:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився.
На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтера Консалт» подано позов до Приватного акціонерного товариства «Галичина» про стягнення заборгованості в сумі 12 815,59 грн.
Ухвалою суду від 06.09.2013р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 23.09.2013р. З підстав зазначених в ухвалі суду від 23.09.2013р. розгляд справи відкладено на 07.10.2013р., а 07.10.2013р. на 28.10.2013р.
22.10.2013р. від позивача надійшло клопотання (вх.44079/13) про долучення доказів до матеріалів справи.
В судове засідання 28.10.2013р. позивач явку повноважного представника не забезпечив, про причини не явки суд не повідомив. В судовому засіданні 07.10.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримував з підстав зазначених в позовній заяві та з врахуванням поданої ним заяви про зменшення позовних вимог (вх.41169/13 від 07.10.2013р.) та просив стягнути 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в розмірі 12 815,59 грн. та витрати на послуги адвоката в розмірі 5 000,00 грн.
В судове засідання 28.10.2013р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, про причини не явки суд не повідомив, хоч належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, вимог ухвал суду не виконав, відзив на позовну заяву не подав, процесуальним правом на захисту свої інтересів не скористався.
Суд обмежений строком розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України.
Справа розглядається у відповідності до поданої позивачем 07.10.2013р. заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Справа розглядається відповідно до статті 75 ГПК України - за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні 28.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено наступне.
01.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтера Консалт» (позивач) та Приватним акціонерним товариством «Галичина» (Відповідач) було укладено Договір про надання послуг № GL 2/12 (далі - Договір) за яким у відповідача виникла заборгованість у сумі 540 446,28 грн. перед позивачем.
07.06.2012 р. позивач та відповідач уклали Угоду №1 про розірвання Договору про надання послуг № GL 2/12 від 01.01.2012 р., згідно п. 3 якої відповідач зобов'язався сплатити позивачу заборгованість за Договором про надання послуг № GL 2/12 в сумі 796 676,66 грн. у строк до 31.08.2012р.
Однак, у строк до 31.08.2012р. відповідач не виконав свої зобов'язання в повному обсязі, сплативши позивачу лише частину вартості наданих ним послуг в сумі 256 230,38 грн., через що позивач 07.09.2012 року звернувся до суду з метою стягнення відповідних коштів з відповідача.
05.11.2012р. господарський суд Львівської області виніс рішення по справі № 5015/3850/12 за позовом позивача до відповідача про стягнення заборгованості у сумі 540 446,28 грн., яким позов задовольнив повністю.
12.03.2013р. господарський суд Львівської області прийняв ухвалу по справі № 5015/3850/12 (копія в матеріалах справи), якою задовольнив частково заяву відповідача про надання розстрочення (на 12 місяців) сплати стягуваних сум та ухвалив розстрочити виконання рішення господарського суду Львівської області від 05.11.2012 року в справі № 5015/3850/12 на п'ять місяців і встановив наступний порядок сплати відповідачем стягуваних на користь Позивача сум: до 15.04.2013 р. - 84 446,28 грн. основного боргу та 35 808,93 грн. судових витрат (10 808,93 судового збору та 25 000,00 грн. - на оплату послуг адвоката); до 15.05.2013 р. - 114 000,00 грн.; до 15.06.2013 р. - 114 000,00 грн.; до 15.07.2013 р. - 114 000,00 грн.; до 15.08.2013 р. - 114 000,00 грн.
Таким чином, з урахуванням того, що відповідач остаточно погасив суму заборгованості лише 15.08.2013р., тобто майже рік потому як виникла заборгованість, позивач просить стягнути 3% річних за час прострочення в сумі 12 815,59 грн.
Доказів погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.
Відповідно статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних - це не санкції, а спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора внаслідок знецінення грошових коштів у зв'язку з інфляційними процесами та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 15 листопада 2010 року).
Крім цього, відповідно до роз'яснень ВГС України, наданих в пункті 9 його оглядового листа від 29.04.2013р. № 01-06/767/2013, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Судом встановлено, що відповідачем було допущене порушення умов оплати коштів за надані послуги, а саме - прострочення термінів оплати.
З врахування статті 22 Господарського процесуального кодексу України, суд прийшов до висновку що 3% річних в сумі 12 815,59 грн. нараховані правомірно та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
За змістом статей 44 і 48 Господарського процесуального кодексу України оплата послуги адвоката, є складовою судових витрат і її розмір визначається в порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (надалі - Закон).
Відповідно до ч.1 ст. 15, ст. 26 вказаного Закону, адвокатське об'єднання є юридичною особою, створеною шляхом об'єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч.1 ст. 1 Закону);
Згідно п.6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 р. № 7, витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
З огляду на вищевикладене, необхідно зазначити, що в матеріалах справи є наявний договір №68 про надання юридичної допомоги від 15.08.2013р., укладений між позивачем та адвокатським об'єднанням Адвокатська компанія «Гарантія права». Статус адвокатського об'єднання підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію юридичної особи та свідоцтва про реєстрацію адвокатського об'єднання №585 від 06.10.2008р. Відповідно до умов Договору № 68 Адвокатська компанія «Гарантія Права» зобов'язалась надати юридичну допомогу Позивачу, пов'язану із вирішенням спору, що виник між позивачем та відповідачем, у зв'язку із стягненням з відповідача суми 3% річних із суми заборгованості по договору № GL 2/12 від 01.01.2012р.
Крім цього, в матеріалах справи міститься Ордер КВ №30329 від 27.08.2013р. на підставі договору № 68 надання правової допомоги від 15.08.2013р. у господарському суді Львівської області адвокатом Боднарчуком А.Я., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4417 від 29.03.2011р. та посвідченням адвоката №4417 від 29.03.2011р., та перебуває у трудових відносинах з Адвокатською компанією «Гарантія Права», що підтверджується наказом № 5-ВК від 31.07.2009р. про прийняття Боднарчука А.Я на посаду помічника адвоката та записом в трудовій книжці від 29.03.2011р. про переведення з посади помічника адвоката на посаду адвоката.
В матеріалах справи є наявний акт про надання правової допомоги згідно з Договором № 68 від 15.08.2013р., підписаний сторонами та скріплений печатками, докази сплати позивачем Адвокатській компанії «Гарантія Права» 5 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 303 від 10.09.2013р. та випискою по особовому рахунку Адвокатської компанії «Гарантія Права» на 10.09.2013р.
При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвокати.
Предметом позовних вимог є стягнення в сумі 12 815,59 грн.
З врахуванням участі адвоката у двох судових засіданнях, предмету позовних вимог та співрозмірність їх із розміром адвокатських витрат, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача 2 000,00 грн. витрат на послуги адвоката.
Судові витрати покладаються на відповідача, згідно із вимогами ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 526, 599, 610-612, 625, 626, 629, Цивільного кодексу України, та ст.ст. 1, 22, 33, 34, 43, 44, 48, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Галичина» (80200, Львівська область, м. Радехів, вул. Б. Хмельницького, буд. 120; ідентифікаційний код 25553579) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтера Консалт» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, корп. № 9, оф. 202 А; ідентифікаційний код 37787823) суму 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в розмірі 12 815,59 грн., 1 720,50 грн. - витрат по оплаті судового збору та 2 000,00 грн. - витрати на послуги адвоката.
3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 31.10.2013 року.
Суддя Коссак С.М.