04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"28" жовтня 2013 р. Справа№ 910/12317/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коршун Н.М.
суддів: Калатай Н.Ф.
Пашкіної С.А.
за участю представників:
від позивача: Ляшенко А.В. - представник за довіреністю;
від відповідача: представник не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"
на рішення Господарського суду м. Києва від 05.09.2013 року
у справі № 911/12317/13 (суддя Полякова К.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія
"Універсальна"
до Комунального підприємства "Київпастранс"
про стягнення 5 487, 58 грн.
У червні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення 5 487, 58 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 32-31/030443 від 03.04.2007 року внаслідок настання страхового випадку -дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування внаслідок пошкодження автомобіля "Chevrolet Aveo" державний номер АА0112АН, а тому Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Водія тролейбуса "ЛАЗ", державний номер 2621, що належить Комунальному підприємству "Київпастранс", визнано винним у скоєні ДТП, а тому обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на Комунальне підприємство "Київпастранс".
15.08.2013 року представником відповідача до Господарського суду м. Києва подано заяву про застосування строків позовної давності.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.09.2013 року у справі № 910/12317/13 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, крім підстав, зазначених у позовній заяві, посилається на те, що строк позовної давності не порушено, оскільки позивач звертався з позовом про відшкодування коштів до Шевченківського районного суду м. Києва, яким позов задоволено та стягнуто з Комунального підприємства "Київпастранс" на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" 5 487,92 грн.
Однак, вказане вище рішення скасовано ухвалою Апеляційного суду м. Києва у справі № 22-ц/796/5889/2013 від 18.04.2013 року, оскільки спір між сторонами підлягає розгляду у судах в порядку господарського судочинства.
Відповідачем надано заперечення на апеляційну скаргу, в якому він проти її вимог заперечує та просить суд залишити її без задоволення.
Відповідач до суду апеляційної інстанції не з'явився, однак подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника в іншому судовому засіданні.
Розглянувши вказане клопотання, судова колегія прийшла до висновку про відмову у його задоволенні, оскільки відповідач не позбавлений права направити іншого представника у судове засідання, як це передбачено ст. 28 ГПК України.
У пункті 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року N 18 зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, за наявними в матеріалах справи доказами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечення, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.04.2007 між Акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" (перейменованим у подальшому в Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна") (Страховик) та Ткаченко Сергієм Семеновичем (Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 32-31/030443, за умовами якого предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечить закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки "Chevrolet Aveo" державний номер АА0112АН.
За приписами ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 980 ЦК України визначено, що предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Як встановлено ч. 1 ст. 8 Закону України "Про страхування", страховим ризиком визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Встановлено, що 10.12.2007 року у місті Києві на перехресті вулиць Дмитрівська-Студентська, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу марки "Chevrolet Aveo" державний номер АА0112АН, що належить Страхувальнику, та тролейбуса "ЛАЗ", державний номер 2621, що належить Комунальному підприємству "Київпастранс", під керуванням водія Гаврилянчика Володимира Дмитровича.
Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 26.02.2008 у справі №3-924/08, Гаврилянчика Володимира Дмитровича було визнано винним у вчиненні вищевказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.
В силу ст. 988 ЦК України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Дана норма кореспондується з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування".
Як вбачається зі звіту № 4279 від 20.12.2007 року про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу "Chevrolet Aveo" державний номер АА0112АН, складеним Національним центром незалежних експертиз на замовлення позивача становить 5 884,73 грн. У цьому ж звіті зазначено, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу становить 4 957,63 грн. (а. с. 19-22).
Встановлено, що на підставі страхового акту №31/09/1293 від 07.02.2008 року, розрахунку страхового відшкодування до вказаного акту та рахунку-фактури №6 від 11.01.2008 року Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" виплатило Фізичній особі-підприємцю Непота Є.М. - особі, яка надала послуги з ремонту пошкодженого транспортного засобу, 5 487,58 грн. що підтверджується банківською випискою №1140 (а.с. 34).
Відповідно до п. 38.1.3. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до особи, яка заподіяла шкоду навмисно.
Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги стосовно того, що строк позовної давності не порушено, оскільки позивач звертався з позовом про відшкодування коштів до Шевченківського районного суду м. Києва, яким позов задоволено та стягнуто з Комунального підприємства "Київпастранс" на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" 5 487,92 грн., однак, вказане вище рішення скасовано ухвалою Апеляційного суду м. Києвау справі № 22-ц/796/5889/2013 від 18.04.2013 року, оскільки спір між сторонами підлягає розгляду у судах в порядку господарського судочинства, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
Як передбачено ст. 256 ЦК України, особа може захистити своє цивільне право або інтерес в судовому порядку лише в межах певного строку, тобто позовної давності. Згідно з приписами ч. ч. 1, 6 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
Судовою колегією встановлено, що перебіг позовної давності за стягненням страхового відшкодування в порядку регресу в даній справі для позивача почався 07.02.2008 року.
З матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" зверталось до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до особи, винної у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди - Гаврилянчика Володимира Дмитровича, про відшкодування в порядку регресу, якого в подальшому - 16.05.2012 року було замінено на належного відповідача - Комунальне підприємство "Київпастранс".
Встановлено, що вказане вище рішення скасовано ухвалою Апеляційного суду м. Києвау справі № 22-ц/796/5889/2013 від 18.04.2013 року, оскільки спір між сторонами підлягає розгляду у судах в порядку господарського судочинства.
Частиною 2 ст. 264 ЦК України передбачено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦК України).
Судова колегія зважає на те, що дані норми законодавства можуть бути застосовані лише у випадку пред'явлення позову до одного із кількох боржників не до будь-якого суду, а лише до компетентного суду. Подання позову з порушенням правил підвідомчості справ не перериває перебігу позовної давності.
Як свідчать матеріали справи, Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" зверталось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" у даній справі 27.06.2013 року, тобто після спливу строку позовної давності.
Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 09.09.2013 року по справі № 910/3341/13.
Враховуючи встановлені вище обставини, а також наведені вище норми чинного законодавства, судова колегія вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що вимоги про стягнення 5 487,58 грн. заявлено позивачем поза межами позовної давності, що з урахуванням заяви відповідача про застосування строків позовної давності, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким у позові відмовлено повністю, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на рішення Господарського суду м. Києва від 05.09.2013 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 05.09.2013 року у справі № 910/12317/13 - без змін.
3. Матеріали справи № 910/12317/13 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Коршун Н.М.
Судді Калатай Н.Ф.
Пашкіна С.А.