ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/17444/13 03.10.13
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Сай А.С.
розглянувши справу № 910/17444/13
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Продмаркет»;
до фізичної особи - підприємця Галстяна Ашота Вардановича;
про стягнення 17616,00 грн.
Представники сторін:
від позивача: Штепенко В.Ю., довіреність б/н від 22.07.2013р.;
від відповідача: не з'явився.
обставини справи:
До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Продмаркет» (надалі - позивач) з позовом до фізичної особи - підприємця Галстяна Ашота Вардановича (надалі - відповідач) про стягнення 17616,00 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки № ПМЛ-1757 від 03.12.2012р. у визначений строк повністю не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 15132,20 грн., за прострочення оплати якої нарахована пеня в сумі 483,80 грн. та штраф - 2000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2013р. порушено провадження у справі № 910/17444/13 та призначено її розгляд на 03.10.2013р.
Присутнім у судовому засіданні 03.10.2013р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги з посиланням на обставини, зазначені в позовній заяві, та надано витребувані судом докази.
Відповідач вимоги суду, викладені в ухвалі про порушення провадження від 11.09.2013р. не виконав, письмовий відзив на позов не надав, представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 11.09.2013р. була надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, та отримана останнім 28.09.2013р.
Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання відповідача або його представника суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
03.12.2012р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір поставки № ПМЛ-1757, у відповідності з п.п. 1.1., 1.2. якого постачальник зобов'язується передавати у власність, а покупець приймати та оплачувати вартість продукції (в подальшому «товар») на умовах, викладених у цьому договорі. Асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару визначається в накладних, які оформлюються постачальником відповідно до поданого покупцем замовлення.
Товар передається покупцю партіями на підставі накладної, яка оформлюється згідно замовлення. Замовлення на товар передається покупцю зата приймається постачальником по телефону, або через представника постачальника. Право власності і ризиків випадкового псування, знищення товару, переходить до покупця у момент передачі товару ( підписання ним накладних на поставлений товар). Попереднє замовлення втрачає чинність, а накладна стає невід'ємною частиною договору (п.п. 2.1., 2.2. договору).
Відповідно до п. 4.2. договору, оплата товару здійснюється за згодою сторін, але не пізніше 7 календарних днів з моменту передачі товару. Кінцевою датою оплати товару вважається останній день строку від моменту отримання відповідної партії товару згідно відповідних накладних.
Пунктом 9.1. передбачено, що договорі набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2014 року в частині передачі товару покупцю, а в частні здійснення розрахунків - до моменту повного виконання покупцем своїх зобов'язань.
Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем за товарно-транспортними накладними № Л0425025 від 25.04.2013р., № Л0521008 від 21.05.2013р., копії яких залучені до матеріалів справи, було поставлено відповідачу товарів на загальну суму 22079,00 грн.
Відповідач частково повернув позивачу товар на загальну суму 6368,33 грн., що підтверджується прибутковими накладними на повернення товару № Пв-Л55170 від 11.06.2013р., № Пв-Л55167 від 11.06.2013р., № Пв-Л55168 від 11.06.2013р., № Пв-Л55169 від 11.06.2013р., № ВП00476 від 11.06.2013р., копії яких наявні в матеріалах справи.
Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за отриманий товар розрахувався частково в сумі 578,47 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 15132,20 грн., що також підтверджується підписаним станом на 30.08.2013р. та скріпленим печатками сторін актом звірки взаєморозрахунків.
Згідно з приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечений факт отримання товару за представленими товарно-транспортними накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 15132,20 грн. відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 15132,20 грн. підлягає задоволенню.
Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач на підставі п.п. 6.1., 6.2. договору просить суд стягнути з відповідача пеню - 483,80 грн., яка розрахована на суму боргу, що виникла за період з 11.06.2013р. по 04.09.2013р., та штраф у сумі 2000,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Умовами пункту 6.1. договору передбачено, що при порушенні строку оплати товару, встановленого п. 4.2. договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від несплаченого в строк товару за кожний день прострочення платежу.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, який доданий до позовній заяві, визнав його обґрунтованим. Відтак, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню у повному розмірі.
Водночас, суд, дослідивши умови Договору поставки № ПМЛ-1757 від 03.12.2012р., укладеного між сторонами, встановив, що останній не містить відповідальності у вигляді штрафу, який може бути застосований до покупця, у зв'язку з неналежним виконанням останнім грошового зобов'язання.
При цьому, п. 6.2. договору, на який посилається позивач, як на підставу стягнення штрафу з відповідача, регулює відносини, пов'язані зі сплатою заставної вартості зворотної тари, у разі її неповернення покупцем.
Як вбачається з товарно-транспортних накладних № Л0425025 від 25.04.2013р., № Л0521008 від 21.05.2013р., копії яких залучені до матеріалів справи, у відповідача відсутні залишки неповернутої тари.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Галстяна Ашота Вардановича (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 7, кв. 6; код 3297519317) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Продмаркет» (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 14-Б; код ЄДРПОУ 37949493) 15132 грн. 20 коп. - боргу, 483 грн. 80 коп. - пені, 1525 грн. 17 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.
3. В іншій частині вимог в позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 10.10.2013р.
Суддя А.І. Привалов