ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/16435/13 28.10.13
За позовом Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоуправління»
Третя особа Державного підприємства «Вугілля України»
Про стягнення 128 326,80 грн.
Суддя Мельник В.І.
Представники:
від позивача Галущак С.М., довіреність № 1901 від 13.09.2013р.
від відповідача Гнилицька К.Ю., довіреність № б/н від 03.01.2013р.
від третьої особи не з"явився
Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (далі - позивач) подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоуправління» (далі - відповідач); Державне підприємство «Вугілля України» (далі - третя особа) про стягнення 128 326,80 грн.
Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем неналежно виконано умови договору № 18 від 05.01.2007р., внаслідок чого позивачу завдано збитків на суму 128 326,80 грн.
Ухвалою суду від 30.08.2013р. порушено провадження у справі № 910/16435/13 та призначено розгляд на 20.09.2013 р.
17.09.2013р. позивач подав через канцелярію суду документи по справі.
17.09.2013р. відповідач подав через канцелярію суду відзив на позов.
20.09.2013р. представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по суті спору, підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини своєї відсутності суд не повідомив.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про причини своєї відсутності суд не повідомив.
Суд відклав розгляд справи на 14.10.2013р., у зв'язку з відсутністю представників відповідача та третьої особи.
14.10.2013р. представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив, просив суд застосувати строк позовної давності.
Представник третьої особі у судове засідання не з'явився, про причини своєї відсутності суд не повідомив.
Суд відклав розгляд справи на 28.10.2013р.
28.10.2013р. представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про причини своєї відсутності суд не повідомив.
Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Між позивачем та відповідачем було укладено договір № 18 по збагаченню рядового вугілля від 05.01.2007р. (далі - договір), згідно якого позивач зобов'язався передати відповідачу рядове вугілля для збагачення на ЦЗФ.
Відповідно до п. 3.1. вказаного договору виконавець виробляє і відвантажує концентрат відповідно до технічних умов фабрики з показниками, зазначеними в додатку № 2 даного договору.
Пунктом 3.4. договору передбачено, що якість концентрату, що поставляють по цьому договору, повинна відповідати характеристикам, зазначеним у додатку №2 договору й підтверджуватися посвідченням якості, виданим ЦЗФ - відправником вантажу.
Згідно з п. 7.5. договору у випадку відвантаження на ТЕС бракованої продукції, тобто якщо фактичні показники якості перевищують граничні договірні норми, зазначені у додатку № 2, дана вугільна продукція не приймається на ТЕС і підлягає поверненню на ЦЗФ - вантажовідправник. У цьому випадку всі збитки по переадресуванню та простою вагонів відповідач має відшкодувати позивачу.
01.03.2007 року між третьою особою та позивачем було укладено договір № 2-07/2-ЕН на постачання вугілля, збагачення якого на той час здійснювалось, відповідно до якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність третьої особи вугілля кам'яне енергетичне (товар), а третя особа зобов'язалась прийняти його та оплатити (п.1.1 догвоору).
Пунктом 2.1 договору встановлено, що постачання вугілля відбувається партіями залізничним транспортом у відкритих напіввагонах на умовах DDP назва місця призначення (ИНКОТЕРМС - 2000).
Позивач, на виконання умов договору, у травні 2007 року відвантажив покупцю третій особі, збагачене Відповідачем вугілля в обсязі: - 603 тонни однією партією по накладній № 49405637 в залізничних піввагонах ( №№ 64201668, 65098600, 65300378, 65350555, 65698854, 66764101, 67167627, 67376640, 67866806) на станцію Бурштин з ЦЗФ «Октябрська «ТОВ «Енергоуправління»; - 67 тонн по накладній № 49405639 у залізничному вагоні № 67380733 на станцію Бурштин з ЦЗФ «Октябрська «ТОВ «Енергоуправління» ; - 1159 тонн по накладній № 49405612 в залізничних піввагонах ( № 60043551, 65703449, 65716748, 66601543, 67656173, 67883330), накладна № 49405623 на залізничні піввагони (№ 63325963, 67655373, 65735243, 67171710, 67173963, 67174557, 67193961), накладна № 49405625 на залізничні піввагони ( № 60910130, 67040063, 67918748) на станцію Бурштин з ЦЗФ «Октябрьська» ТОВ «Енергоуправління».
У червні 2007 року позивач відвантажив третій особі збагачене Відповідачем вугілля у обсзі 71 тонна по накладній № 49769913 в залізничному піввагоні № 65377111 на станцію Ладижин з ЦЗФ «Октябрська» ТОВ «Енергоуправління».
Згідно з п. 2.8. договору № 2-07/2-ЕН, право власності на вугілля від позивача до третьої особи переходить в момент підписання приймально-здавального акту на поставлене вугілля.
Відповідно до п. 3.2 договору № 2-07/2-ЕН перелік вантажовідправників, станцій відвантаження, кількість, сорт, базова якість, терміни поставки, ціна 1 тонни та вартість товару визначаються в додатках до договору.
Згідно додаткам № 05/07-2 від 30.04.2007 року та від 02.07.2007 року № 07/07-5 до договору № 2-07/2-ЕН від 01.03.2007 року, сторони визначили, що позивач зобов'язується забезпечити постачання вугілля у травні - червні 2007 року, а третя особа прийняти вугілля від вантажовідправника - ЦЗФ «Октябрська», вантажоотримувачем якого є Бурштинська ТЕС ВАТ «Західенерго» (ст. Буртшин).
Пунктом 5.5. договору № 2-07/2-ЕН встановлено, що оплата залізничного тарифу за доставку товару на залізничну станцію призначення здійснюється третьою особою.
На виконання умов договору третьою особою було попередньо сплачено залізничний тариф в сумі 128326,80 грн. відповідно до договору з Донецькою залізницею, що підтверджується відповідними виписками.
У травні, червні 2007 року на адресу Бурштинської та Ладижинської ТЕС за посвідченням якості № 567, 582, 591, 684 був відвантажений вугільний концентрат марки ДГ сш 0-13 енергетичний, який в подальшому неприйнятий вантажоотримувачем та був повернутий до ВАТ «ЦЗФ «Октябрська» ТОВ «Енергоуправління», як зазначає позивач у позові, внаслідок невідповідності якості вугілля.
З огляду на це, ВАТ ЦЗФ «Октябрська» листом від 13 червня 2007 року № 1154 повідомила позивача про те, що 31.05.2007 року зі станції Бурштин Львівської з/д повернуто 41 тонну вугілля у 6 вагонах (67656173-69, 65716748-65, 66601543-69, 60043551-70, 65703449-69, 67883330-69), що є власністю позивача, за транспортуванням якого третьою особою було сплачено з/д тариф у сумі 27799,20грн.
На підтвердженняфакту повернення зазначеної кількості вугілля між ТОВ «Енергоуправління» та позивачем було складено акт звірки рядового вугілля, яке надійшло на ВАТ «ЦЗФ «Октябрська» та відвантаженого концентрату у травні місяці 2007 року.
Листом від 22 червня 2007 року ВАТ ЦЗФ «Октябрська» повідомила позивача про те, що 30.05.2007 року зі станції Бурштин Львівської з/д повернуто вугілля 1418 тонн у 21 вагоні (№№ 64201668, 65098600, 65300378, 65350555, 65698854, 66764101, 67167627, 67376640, 67866806, 63325963, 67655373, 65735243, 67171710, 67173963, 67174557, 67379321, 60910130, 67040063, 67918748, 68488238, 66631268), що є власністю позивача за доставку якого з/д тариф у розмірі 97442,40грн. був сплачений покупцем.
На підтвердження факту повернення зазначеної кількості вугілля між ТОВ «Енергоуправління» та позивачем був складений акт звірки на рядове вугілля, яке надійшло на ВАТ «ЦЗФ «Октябрська» та відвантаженого концентрату у червні місяці 2007 року.
Крім того, за даними акту звірки між ТОВ «Енергоуправління» та ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1 » на рядове вугілля, яке надійшло на ВАТ ЦЗФ «Октябрська» та відвантажений концентрат у липні місяці 2007 року було повернуто 71 тонну вугільного концентрату на суму 3085,20грн.
З урахуванням вищевикладеного, протягом травня - липня 2007 року вантажовідправником - ЦЗФ «Октябрська» ТОВ «Енергоуправління» на адресу вантажоотримувача - Бурштинська ТЕС ВАТ «Західенерго» (ст. Буртшин) було відвантажено вугілля, яке було у подальшому повернуто до ЦЗФ, у загальній кількості 1900 тонн, за доставку якого Покупцем - ДП «Вугілля «України» було сплачено з/д тариф у розмірі 128 326,80грн. Причину повернення позивач вважає, неналежна якість вугілля.
Внаслідок того, що вказане вище відвантажене Відповідачем вугілля не було прийнято вантажоотримувачем та повернуто на станцію відправлення, Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» повинно відшкодувати Покупцю - ТОВ «Вугілля України» збитки, пов'язані з оплатою транспортних витрат у розмірі 128326,80грн. у відповідності до п. 6.4 договору постачання вугільної продукції № 2-07/20ЕН від 01.03.2007 року.
Рішенням господарського суду Донецької області від 18 серпня 2008 року у справі № 26/10 за позовом Державного підприємства «Вугілля України» до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВ «Енергоуправління» про стягнення збитків позов було задоволено. З Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» на користь Державного підприємства «Вугілля України» було стягнуто 163480,80 грн. - суму збитків, 1634,80 грн. - витрати по сплаті державного мита, 118,00 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зазначене рішення набрало законної сили.
На підставі наказу господарського суду Донецької області на виконання рішення від 18 серпня 2008 року по справі № 26/10 ВДВС Вугледарського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження № 9473121.
На виконання рішення суду Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» розрахувалося з Державним підприємством «Вугілля України», відшкодувавши збитки по транспортуванню неприйнятого вантажоотримувачем вугілля, що підтверджується відомостями аналітичного обліку за рахунком 68.53 та листами ДП «Вугілля України».
Постановою ВДВС Вугледарського міського управління юстиції від 03.08.2012 року ВП № 9473121 закінчено на підставі п.8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відшкодувавши збитки у розмірі 128326,80грн. по транспортуванню неприйнятого вантажоотримувачем вугілля у кількості 1900 тонн, Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» понесло збитки, відповідальність за які, як вважає позивач, повинно нести ТОВ «Енергоуправління», оскільки позивач вважає, що поставлене відповідачем вугілля було неналежної якості.
В підтвердження своїх позовних вимог, позивач посилається на п. 7.5. договору по збагаченню рядового вугілля від 05 січня 2007 року № 18, укладеного між позивачем та відповідачем, у випадку відвантаження на ТЕС бракованої продукції, тобто якщо фактичні показники якості перевищують граничні договірні норми, зазначені у додатку № 2, дана вугільна продукція не приймається на ТЕС і підлягає поверненню на ЦЗФ - вантажовідправник. У цьому випадку всі збитки по переадресуванню та простою вагонів відповідач має відшкодувати позивачу.
Суд дослідивши докази наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, на підставі наступного.
По-перше, відповідач заперечував проти позовних вимог, посилаючись на пропуск позовної давності, з боку позивача.
Проте, суд не погодився з вказаними запереченнями відповідача, оскільки позов позивачем до відповідача подано, в порядку регресу, який надав право позивачу звернутись з позовом після його виплати ДП «Вугілля України» по виконавчому провадженню.
Крім того, в позові позивач посилається на п.3.4, 7.5 договору № 18 від 05.02.2007р. та зазначає про те, що у випадку відвантаження на ТЕС бракованої продукції (неналежної якості) дана вугільна продукція не приймається на ТЕС та підлягає поверненню на ЦЗФ вантажовідправника. В даному випадку всі збитки по пере адресації вагонів та їх простою виконавець (відповідач) відшкодовує замовнику (позивач). Проте при цьому, позивач не прийняв до уваги п.п.3.1 - 3.5 договору, в яких зазначено про те, що виконавець виробляє та відвантажує концентрат у відповідності з технічними умовами фабрики з показниками, зазначеними у додатку №2 до договору. Концентрат вважається поставленим виконавцем та прийнятим замовником за вагою, зазначеною у товарно-транспортних документах. Прийом концентрату по кількості здійснюється у відповідності з вимогами «Інструкції про порядок прийому продукції ПТН по кількості». Якість концентрату, який поставляється за договором, повинна відповідати характеристикам зазначеним у додатку 2 до договору. У випадку виникнення у підприємства-отримувача, сумнівів щодо якості отриманого концентрату, обов'язково має бути викликаний представник ЦЗФ-вантажовідправника для участі у спільному відборі проб та випробуванням вугільної продукції. Результат спільного відбору та випробування проб має бути оформлений двостороннім актом. Замовник зобов'язаний у прямих договорах з покупцем збагачених продуктів передбачити умови про виклик представників виконавця, в даному випадку відповідача, у разі сумнівів у якості або кількості їх продукції.
Виходячи з викладеного, позивачем мали бути надані акти сумісного відбору проб поставленої вугільної продукції, телеграми-виклики представників відповідача для проведення вказаного опробування, проте вказані докази позивачем додані до матеріалів справи не були. В матеріалах справи відсутні також комерційні акти, які також могли бути належним докази поставки неякісної продукції.
Дійсно, факт повернення спірної вугільної продукції у зазначений вище період був, проте з яких саме підстав було вказане повернення, позивач не зміг надати належних доказів цього, а в рішенні господарського суду Донецької області № 26/10 від 18.08.2008р., на яке останній посилається, як на підставу свого позову, немає жодного зазначення про те, що поставлена спірна продукція була неналежної якості.
В підтвердження понесених збитків, позивач також посилається на відомості аналітичного звіту по рахунку 68.53 за період з липня 2011р. по грудень 2011р. та листи ДП «Вугілля України», проте вказані докази не є належними, оскільки з зазначених документів неможливо дійти висновку про те, внаслідок чого було здійснено повернення спірної продукції. Тобто з матеріалів справи судом не встановлено, в чому саме полягає вина відповідача, а також оскільки даний позов подано з метою стягнення збитків, суд не встановив наявності 4 основних факторів збитків.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Ст.36 ГПК України зазначає, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 128 326,80 грн. збитків за поставку неякісної продукції за договором № 18 від 05.01.2007р., є документально не підтвердженими та такими, що не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, згідно ст.49 ГПК України, при відмові в задоволенні позовних вимог покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В позові відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
(Повний текст рішення складено 31.10.2013р.)
Суддя В.І.Мельник