11 жовтня 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді Кияшка О.А.,
суддів Чорного О.М., Ковальської В.В.,
за участю:
прокурора Отроша В.М.,
потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
засудженого ОСОБА_4,
захисника ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляції представника потерпілих ОСОБА_6, який діє в інтересах потерпілої ОСОБА_2 та ОСОБА_7, потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_3 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 22 січня 2013 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ніжин Чернігівської обл., українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки;
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7 в частині відшкодування матеріальної шкоди залишені без задоволення;
Цивільний позов ОСОБА_8 в частині відшкодування моральної шкоди задоволено частково;
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 на відшкодування завданої моральної шкоди 20 000 грн.;
Цивільний позов ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди задоволено частково;
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої моральної шкоди 20 000 грн.;
Цивільний позов ОСОБА_2 в частині відшкодування моральної шкоди задоволено частково;
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 на відшкодування завданої моральної шкоди 20 000 грн.;
Цивільний позов ОСОБА_7 в частині відшкодування моральної шкоди задоволено частково.;
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 на відшкодування завданої моральної шкоди 20 000 грн.;
У задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_3 до ОСОБА_4 відмовлено,
Вказаним вироком суду ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він 18.08.2012 року, приблизно о 19 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем «ГАЗ-31105», д.н.з. НОМЕР_4, рухався по проїзній частині вул. Богатирської зі сторони вул. Полярної в напрямку м. Вишгород в м. Києві, в лівій смузі руху, зі швидкістю 80-90 км/год., яка перевищувала максимально допустиму швидкість на даній ділянці 60 км/год.
Рухаючись у вказаному напрямку, він наближався до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного інформаційними дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 «Пішохідний перехід» і дорожньою розміткою 1.14.2, розташованою на вул. Богатирській навпроти електроопори №8 в м. Києві.
В цей час перед вказаним пішохідним переходом в середній смузі руху зупинились автомобілі «Фольксваген-Пасат» д.н.з. НОМЕР_2 та «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_3, які надавали дорогу пішоходу ОСОБА_9, який рухався по нерегульованому пішохідному переходу справа наліво відносно руху вищевказаного автомобіля «ГАЗ-31105», д.н.з. НОМЕР_4.
Під час руху ОСОБА_4 грубо порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 підпункт «б», 2.9 підпункт «а», 12.4, 18.1 та 18.4 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід ОСОБА_9, не врахував дорожню обстановку, не переконався у відсутності пішохода на пішохідному переході, не зменшив швидкість, і не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу ОСОБА_9, який перебував на пішохідному переході, внаслідок чого навпроти електроопори №8 по вул. Богатирській в м. Києві вчинив наїзд на нього.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної події ОСОБА_9 спричинені тілесні ушкодження, від яких він 19.08.2012 року о 08 год. 25 хв. помер в Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги.
Представник потерпілих ОСОБА_6 подав в інтересах потерпілої ОСОБА_2 та ОСОБА_7 апеляцію, в якій, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засудженого, просив апеляційний суд змінити вирок суду першої інстанції в частині цивільного позову, постановити новий вирок, яким задовольнити цивільні позови потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8 в повному обсязі, після набрання вироком законної сили заставу в розмірі 17000 грн. звернути на виконання вироку, а саме стягнути з ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві витрати на проведення автотехнічної експертизи у розмірі 1029 грн. 84 коп., залишок у розмірі 15970 грн. 16 коп. розподілити частково між потерпілими ОСОБА_8 - 3000 грн. 00 коп., ОСОБА_1 - 3000 грн. 00коп., ОСОБА_2 - 3970 грн. 16 коп., ОСОБА_7 - 3000 грн.00 коп., ОСОБА_3 - 3000 грн. 00коп.. Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_2 на відшкодування витрат, пов'язаних з намаганням врятувати життя загиблому, з похованням - 1993 грн. 70 коп. та 100000 грн. моральної шкоди з урахуванням розподіленого завдатку. Стягнути на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, до досягнення повноліття, тобто до 15 січня 2023 року, а потім на користь ОСОБА_7 до закінчення стаціонарного навчання у вищому навчальному закладі, тобто до 15 січня 2028 року матеріальну шкоду - 1880 грн. щомісяця, починаючи з 19 серпня 2012р. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_7 моральну шкоду - 100 000 грн.
Обґрунтовуючи апеляцію, ОСОБА_6 зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права при розв'язанні цивільного позову. Так ОСОБА_4 в судовому засіданні цивільні позови потерпілих, розміри яких підтверджуються відповідними розрахунками, визнав повністю. Проте, мотивувальною частиною вироку всю матеріальну відповідальність за заподіяну засудженим шкоду перекладено виключно на страхову компанію, яка не була учасником процесу, при дослідженні доказів в порядку ч.3 ст.299 КПК України 1960 р., безпідставно відкинуто та не враховано повний розмір завданої злочином шкоди. При цьому суд першої інстанції не дослідив обсяг виконання застрахованою особою ОСОБА_4 чіткого переліку дій, в разі настання страхової події. Крім того, ОСОБА_4 не звертався до суду або органів досудового слідства із заявою про відшкодування завданої шкоди страховиком.
Потерпілий ОСОБА_3 подав аналогічну за змістом апеляцію, в якій, крім іншого, просив стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_3 на відшкодування витрат, пов'язаних з похованням - 2968 грн. 40 коп.
Потерпілий ОСОБА_8 подав аналогічну за змістом апеляцію, в якій, крім іншого, просив стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_8 на відшкодування шкоди, завданої смертю загиблого - 1880 грн. щомісяця, починаючи з 19.08.2012 року.
Потерпіла ОСОБА_1 подала аналогічну за змістом апеляцію, в якій, крім іншого, просила стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_8 на відшкодування шкоди, завданої смертю загиблого - 1880 грн. щомісяця, довічно, починаючи з 19.08.2012 року, витрат, пов'язаних з намаганням врятувати життя загиблому, - 689 грн. 55 коп., фактичних витрат, пов'язаних з похованням - 7612 грн. 03 коп..
Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, які підтримали апеляції, пояснення засудженого, його захисника та прокурора, які заперечили проти задоволення апеляцій, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, вивчивши матеріали справи, обговоривши та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
В силу ст.323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.
В силу ст.257 КПК України суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити докази.
Як вбачається зі змісту протоколу судового засідання від 12.12.2012 року (а.с. 175-180), ОСОБА_4 фактичні обставини справи та розміри цивільних позовів потерпілих і їх представника визнав повністю, їх не оспорював.
Проте, досліджуючи докази у справі в порядку, передбаченому ч.3 ст.299 КПК України, суд першої інстанції залишив без задоволення цивільні позови потерпілих і їх представника в частині відшкодування матеріальної шкоди, не дослідивши докази на їх обґрунтування.
Не дослідженим залишились і докази в частині обґрунтування та визначення розміру відшкодування моральної шкоди, хоча цивільні позови в цій частині були задоволені судом першої інстанції частково.
Також у мотивувальній частині вироку, обґрунтовуючи залишення без задоволення цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_3, суд послався на недоведеність факту проживання останньої із померлим ОСОБА_9 однією сім'єю, не дослідивши доказів на підтвердження або спростування даної обставини.
Наведені порушення кримінально-процесуального закону в частині розв'язання цивільного позову є істотними, оскільки могли перешкодити суду повно і всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок у справі в цій частині.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції підлягають частковому задоволенню, а вирок суду скасуванню в частині цивільного позову з поверненням справи в цій частині на новий судовий розгляд в суд першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
З огляду на викладене, керуючись п.п. 11, 15 розділу 11 КПК України 2012 року, ст.ст. 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів
Апеляції представника потерпілих ОСОБА_6, який діє в інтересах потерпілої ОСОБА_2 та ОСОБА_7, потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 22 січня 2013 року щодо ОСОБА_4 - скасувати в частині цивільного позову, а справу в цій частині повернути на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства в суд першої інстанції.
В решті вирок Оболонського районного суду м. Києва від 22 січня 2013 року щодо ОСОБА_4 - залишити без зміни.
_________________ _________________ _________________