8 жовтня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоКривенка В.В.,
суддів:Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) до приватного акціонерного товариства «РОСАВА» (далі - Товариство) про стягнення заборгованості,
У липні 2012 року управління ПФУ звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з Товариства заборгованість з відшкодування 708 637 грн 87 коп. витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах згідно зі списками № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість у яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 (далі - список № 1, № 2 відповідно).
Товариство зареєстроване платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в управлінні ПФУ на загальних підставах.
Управління ПФУ понесло витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах колишнім працівникам Товариства, в сумі 708 637 грн 87 коп., в тому числі 677 610 грн 52 коп. за списком № 1 та 31 027 грн 35 коп. за списком № 2.
Заперечуючи проти вимог управління ПФУ, Товариство не погодилося відшкодувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за червень 2012 року в сумі 490 010 грн 34 коп., оскільки до цього розрахунку включено осіб, яким призначено пенсії до 1 січня 2004 року, тобто до набрання чинності Законом України від 9 серпня 2003 року
№ 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
(далі - Закон № 1058-IV), через що відшкодування Товариством зазначеної суми є незаконним, а отже, витрати на виплату та доставку пенсій мають відшкодовуватися за рахунок коштів Державного бюджету України.
Київський окружний адміністративний суд постановою від
14 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року, задовольняючи позов, дійшов висновку про те, що Товариство як юридична особа, платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, працівники якої вийшли на пільгову пенсію, зобов'язане відшкодувати ПФУ витрати на виплату та доставку пільгових пенсій відповідно до вимог підпункту 6.8 пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 19 грудня 2003 року № 21-1 (зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663; далі - Інструкція), та пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.
Вищий адміністративний суд України постановою від
12 червня 2013 року рішення судів попередніх інстанцій скасував та прийняв нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовив виходячи з того, що до
1 січня 2004 року на Товариство не було покладено обов'язок здійснювати відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за пунктами «а», «б», «з» статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1788-XII). Тому відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень цього ж Закону витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених до 1 січня 2004 року, відшкодовуються у порядку, що діяв до прийняття вказаного Закону, а Товариство не зобов'язане відшкодовувати управлінню ПФУ витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених до 1 січня 2004 року.
У заяві про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 12 червня 2013 року в частині стягнення витрат на виплату та доставку пенсій за списком № 1 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, управління ПФУ просить скасувати постанову суду касаційної інстанції, а справу направити на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України.
На обґрунтування мотивів перегляду судового рішення скаржник послався на неоднакове застосування судом касаційної інстанції пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV та пункту 6 Інструкції, а також додав копії постанов Вищого адміністративного суду України від
9 та 30 серпня 2012 року, 21 лютого, 12 березня, 28 травня 2013 року (справи №№ К/9991/43986/12, К/9991/35383/12, К/9991/66655/12, К/9991/33707/12, К/9991/68084/12 відповідно), а також ухвал цього ж суду від
16 вересня 2008 року, 2 грудня 2010 року, 7 квітня, 10 листопада,
17 листопада 2011 року, 17 січня, 20 березня, 24 травня, 19 червня,
6 та 16 жовтня, 1 та 27 листопада 2012 року, 21 лютого, 22 травня,
18 червня 2013 року (справи №№ К-7132/07, К-53048/09, К-24528/10,
К-37181/10, К-1543/10, К/9991/21812/11, К/9991/20657/11, К/9991/8743/12, К/9991/15247/12, К/9991/5392/12, К/9991/41806/11, К/9991/61935/12, К/9991/23768/11, К/800/1520/13, К/9991/12922/11, К/9991/7892/11 відповідно), які, на його думку, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Зі змісту наданих судових рішень убачається, що касаційний суд у подібних правовідносинах дійшов висновку, що підприємство зобов'язане повністю відшкодовувати витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону № 1058-VI, в частині пенсій, призначених у порядку
статті 13 Закону №1788-ХІІ.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV та пункту 6 Інструкції, тому заява управління ПФУ про перегляд оскаржуваного рішення Вищого адміністративного суду України підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним у попередньому абзаці, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 зазначеного пункту Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 % з наступним збільшенням її щороку на 10 % до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону № 1788-XII, здійснюється до
1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями.
Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з
1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, а отже, і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок ПФУ та Державного бюджету України відповідно.
Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.
Так, згідно зі статтею 14 Закону № 1788-XII працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.
Аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV у контексті статті 14 Закону № 1788-XII дає підстави для висновку про те, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до
1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону
№ 1788-XII.
Слід також зазначити, що Верховний Суд України аналогічну правову позицію вже висловив у постановах від 10 жовтня 2011 року
(справи №№ 21-178а11, 21-62а11), 24 квітня 2012 року (справа № 21-33а12), 29 травня 2012 року (справа № 21-68а12), 5 червня 2012 року
(справа № 21-167а12), 12 червня 2012 року (справа № 21-107а12),
10 липня 2012 року (справа № 21-205а12), 25 вересня 2012 року
(справи №№ 21-293а12, 21-294а12, 21-251а12), 2 жовтня 2012 року
(справа № 21-250а12), 16 квітня 2013 року (справа № 21-12а13).
Оскільки при вирішенні спору касаційний суд неправильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, то заяву управління ПФУ слід задовольнити, постанову касаційного суду скасувати.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
Заяву управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області задовольнити.
Постанову Вищого адміністративного суду України від
12 червня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кривенко
Судді: М.Б. Гусак О.А. Коротких
О.В. Кривенда В.Л. Маринченко
П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко
О.О. Терлецький Ю.Г. Тітов