Копія
Ухвала
Іменем України
Справа № 122/13368/13 (2а-122/127/13)
14.10.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Воробйової С.О.,
суддів Кобаля М.І. ,
Курапової З.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим (суддя Масалигіна Н.С.) від 01.07.2013 року у справі №122/13368/13
за позовом ОСОБА_2 (Головпоштамп, до запитання, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)
до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області (вул. Преображенська, 64, м. Одеса, Одеська область, 65045),
Головного управління юстиції в Одеській області (вул. Б. Хмельницького, 34, м. Одеса, 65028),
Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (вул. Садова, буд. 1-а, м. Одеса, 65023)
про визнання тривалої бездіяльності в частині своєчасного виконання судового рішення, розгляду скарги на бездіяльність державного виконавця, надіслання постанов державного виконавця стягувачеві, надання відповіді на письмове звернення стягувача, спонукання до виконання певних дій, стягнення шкоди та збитків на підставі правових позицій Європейського суду з прав людини,
Постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 01.07.2013 року залишений без задоволення адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, Головного управління юстиції в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання тривалої бездіяльності в частині своєчасного виконання судового рішення, розгляду скарги на бездіяльність державного виконавця, надіслання постанов державного виконавця стягувачеві, надання відповіді на письмове звернення стягувача, спонукання до виконання певних дій, стягнення шкоди та збитків на підставі правових позицій Європейського суду з прав людини.
Не погодившись з вищевказаною постановою суду, позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 01.07.2013 року у справі №122/13368/13-а та ухвалити нове судове рішення про задоволення усіх позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
У судове засідання 14.10.2013 року позивача не з'явилась, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомила.
Представник відповідача - Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області у судове засідання 14.10.2013 року не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача - Головного управління юстиції в Одеській області у судове засідання 14.10.2013 року не з'явилась, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, надала до суду письмові заперечення, у яких просила апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 01.07.2013 року залишити без змін.
Представник відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області у судове засідання 14.10.2013 року не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.
Судова колегія, розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулась до Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, уточнивши позовні вимоги відповідно до статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України, про визнання протиправною бездіяльності Головного управління юстиції в Одеській області в частині виконання частини 6 статті 83 Закону України «Про виконавче провадження» в частині здійснення контролю за законністю виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого листа №2а-228/2010 про стягнення на користь ОСОБА_2 4639,63 грн., в частині виконання статті 10 Закону України «Про державну виконавчу службу» в частині здійснення контролю за діяльністю працівників Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, які здійснювали виконання виконавчого провадження відкритого на виконання виконавчого листа №2а-228/2010 про стягнення на користь ОСОБА_2 4639,63 грн.; визнання протиправною довготривалу бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області в частині своєчасного виконання судового рішення зазначеного у виконавчому листі №2а-228/2010, який був виданий 08.04.2010 року Залізничним районним судом м. Сімферополя, про стягнення на користь ОСОБА_2 4639,63 грн.; визнання протиправною бездіяльності Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області в частині розгляду скарги ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця стосовно виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого листа №2а-228/2010 про стягнення на користь ОСОБА_2 4639,63 грн., в частині розгляду скарги позивача та надання відповіді на її письмове звернення від 20.09.2011 року, в частині своєчасного виконання судового рішення, зазначеного у виконавчому листі №2а-228/2010, виданому Залізничним районним судом м. Сімферополя про стягнення на користь ОСОБА_2 4639,63 грн., в частині своєчасного виконання судового рішення, зазначеного у виконавчому листі №2а-228/2010, виданому 08.04.2010 року Залізничним районним судом м. Сімферополя про стягнення на користь ОСОБА_2 11447,22 грн., в частині виконання частини 1 статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» в частині своєчасного надіслання ОСОБА_2 після 28.01.2011 року постанов державного виконавця про відкладення виконавчих дій стосовно виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого листа №2а-228/2010 про стягнення на користь ОСОБА_2 4639,63 грн., в частині виконання статей 18, 19 Закону України «Про звернення громадян», статті 5 Закону України «Про інформацію» в частині своєчасного надіслання ОСОБА_2 на її прохання постанов державного виконавця про відкладення виконавчих дій стосовно виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого листа №2а-228/2010 про стягнення на користь ОСОБА_2 4639,63 грн. для їх оскарження в суді; зобов'язання Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області надіслати відповідь на її звернення від 20.09.2011 року та усі постанови державного виконавця з виконання виконавчого листа №2а-228/2010 про стягнення на користь ОСОБА_2 4639,63 грн., які були ухвалені після 28.01.2011 року; стягнення з Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області на користь ОСОБА_2 коштів у розмірі 4639,63 на відшкодування шкоди; стягнення з Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області на користь ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн. та 25000,00 грн.; стягнення з Головного управління юстиції в Одеській області на користь ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 3000,00 грн.; стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь ОСОБА_2, відповідно до статей 87, 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судових витрат, пов'язаних з розглядом цієї справи. Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.04.2010 року Залізничним районним судом м. Сімферополя на підставі постанови Залізничного районного суду м. Сімферополя від 26.02.2010 року по справі №2а-228/2010, яка набрала законної сили 10.03.2010 року, видано ОСОБА_2 виконавчі листи №2а-228/2010 про стягнення на користь позивача вартості путівки без лікування для особи, яка супроводжувала інваліда першої групи у розмірі 4639,63 грн. та вартості самостійного санаторно-курортного лікування у розмірі 11447,22 грн. 12.04.2010 року позивач надіслала до Начальника Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області заяви про відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих листів по справі №2а-228/2010, до яких долучила оригінали виконавчих листів про стягнення на її користь 4639,63 грн. та 11447,22 грн. Через те, що постанова Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим тривалий час залишалась без виконання, 20.09.2011 року позивач рекомендованим листом з повідомленням надіслала на ім'я начальника Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області заяву про надання інформації про причини бездіяльності в частині невиконання судового рішення за виконавчими листами №2а-228/2010. Однак відповідь на своє звернення від органу державної виконавчої служби нею отримана не була. Позивач також зазначає, що на момент розгляду справи загальний термін знаходження на виконанні виконавчого листа про стягнення на користь ОСОБА_2 вартості путівки без лікування для особи, яка супроводжувала інваліда першої групи, у розмірі 4639,63 грн. становить 2 роки 3 місяців 5 діб, а виконавчого листа про стягнення вартості самостійного санаторно-курортного лікування у розмірі 11447,22 грн. становить 1 рік 11 місяців 28 діб. Протягом цього часу виконавчі листи неодноразово поверталися позивачу без виконання з різних підстав. У зв'язку з чим, позивач просить також стягнути з відповідачів моральну шкоду.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 09.12.2011 року адміністративний позов повернуто позивачу, роз'яснено. Що для вирішення цієї справи потрібно звернутись до адміністративного суду за місцем знаходження відповідача або за зареєстрованим місцем проживання (перебування, знаходження) позивача. (Т.1 а.с.19).
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду України від 17.04.2012 року ухвалу Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 09.12.2011 року скасовано, справу направлено для подальшого розгляду до Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим (Т.1 а.с.55-56).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 13.11.2012 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області про визнання тривалої бездіяльності в частині своєчасного виконання судового рішення, розгляду скарги на бездіяльність державного виконавця, надіслання постанов державного виконавця стягувачеві, надання відповіді на письмове звернення стягувача, про виконавче провадження неправомірною, спонукання до виконання певних дій, стягнення шкоди та збитків залишено без розгляду (Т.1 а.с.246).
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013 року скасована ухвала Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 13.11.2012 року, справу направлено до Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим для продовження розгляду (Т.2 а.с.20-21).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 04.03.2013 року залучено до участі у справі в якості співвідповідачів - Головне управління юстиції в Одеській області та Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (Т.2 а.с.24-25).
Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог позивача виходячи з наступного.
Матеріали справи містять відомості про те, що 08.04.2010 року Залізничним районний суд м. Сімферополя видано позивачу виконавчі листи №2а-228/2010 про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради Одеської області на користь ОСОБА_2 вартість путівки без лікування для особи, яка супроводжувала інваліда першої групи у розмірі 4639,63 грн. та вартість самостійного санаторно-курортного лікування у розмірі 11447,22 грн.
Позивач неодноразово зверталась до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-228/2010, виданого 08.04.2010 року Залізничним районний суд м. Сімферополя, про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради Одеської області на користь ОСОБА_2 вартості путівки без лікування для особи, яка супроводжувала інваліда першої групи у розмірі 4639,63 грн.
Так, постановами державних виконавців підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області від 27.04.2010 року, 28.09.2010 року, 28.01.2011 року, 24.09.2012 року було відкрито виконавче провадження з виконання вищевказаного виконавчого листа (Т.2 а.с.105, 107, 109, 111).
Проте, постановами державних виконавців підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області від 02.07.2010 року, 28.02.2010 року, 20.08.2012 року, 29.12.2012 року зазначений виконавчий документ повертався стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 року, відповідно до якої виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (Т.2 а.с.106, 108, 110, 112).
Також, позивач неодноразово зверталась до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-228/2010, виданого 08.04.2010 року Залізничним районний суд м. Сімферополя, про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради Одеської області на користь ОСОБА_2 вартості самостійного санітарно курортного лікування у розмірі 11447,22 грн.
Так, постановами державних виконавців підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області від 27.04.2010 року, 28.09.2010 року, 28.01.2011 року, 01.07.2011 року, 27.02.2012 року, 18.07.2012 року було відкрито виконавче провадження з виконання вищевказаного виконавчого листа (Т.2 а.с.117, 119, 121, 123, 125, 127).
Проте, постановами державних виконавців підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області від 02.07.2010 року, 28.12.2010 року, 20.05.2011 року, 23.12.2011 року, 21.06.2012 року, 29.12.2012 року зазначений виконавчий документ повертався стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 року, відповідно до якої виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (Т.2 а.с.118, 120, 122, 124, 126, 128).
Управлінню праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради Одеської області надавався строк для добровільного виконання вищевказаних виконавчих листів та його було попереджено про примусове виконання рішення у разі невиконання його у строк наданий для добровільного виконання.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 року у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.
Оскільки Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради Одеської області є юридичною особою, створеною державою для здійснення соціальних функцій, наявність відокремленого майна, на яке б можна було звернути стягнення у боржника не передбачено Законом.
В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем неодноразово направлялись платіжні вимоги до Управління державного казначейства у Ізмаїльському районі Головного управління державного, казначейства України в Одеській області на списання грошових коштів з рахунку боржника - Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради Одеської області, однак вони поверталися без виконання згідно підпункту 7 пункту 21 Постанови Кабінету Міністрів України №609 від 09.07.2008 року «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковується кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ» та підпункту 5 пункту 34 Постанови Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ» (Т.1 а.с.161-181).
Згідно частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Законом України «Про державний бюджет України» на відповідні роки затверджуються повноваження на реалізацію державних програм і заходи здійснення платежів з конкретною метою, додаткові джерела на виконання судових рішень не передбачені.
Крім того, частиною другою статті 4 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюються виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України. Якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України.
Органи державної влади, здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування в межах, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Саме від бюджетних призначень на відповідний рік цілком і повністю залежить виконання рішення суду.
Тобто, виконання судових рішень боржником можливе після збільшення бюджетних призначень за відповідними бюджетними програмами соціального захисту громадян, оскільки розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Згідно зі статтею 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
При цьому, відповідно до статті 2 Закону України «Про джерела фінансування органів державної влади» №783-XIV від 30.06.1999 року органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування в межах, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Отже, державний орган не може відповідати майном, яке знаходиться у державній власності, крім грошових коштів, якщо інакше не встановлене законодавством.
Згідно відповіді Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради №715/02 від 10.02.2011 року на адресу Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області вирішення питання щодо виділення додаткових коштів для забезпечення виконання судових рішень можливе лише після збільшення бюджетних призначень на зазначені цілі. При цьому, Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради є лише розподільником коштів і проводити виплати у розмірах, які не передбачені у Законі України про Державний бюджет України на відповідні роки не має права, оскільки відповідно до пункту 5 статті 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки лише в межах бюджетних асигнувань. Роз'яснено, що за нецільове використання бюджетних коштів статтею 119 Бюджетного кодексу України передбачена дисциплінарна та кримінальна відповідальність (Т.1 а.с.112-113).
Також, 19.06.2013 року ухвалами Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим задоволені заяви ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення дублікатів виконавчих листів №2а-228/2010 про стягнення на її користь вартості путівки без лікування для особи, яка супроводжувала інваліда першої групи у розмірі 4639,63 грн. та вартості самостійного санаторно-курортного лікування у розмірі 11447,22 грн., виданих Залізничним районним судом м. Сімферополя АР Крим (Т.2 а.с.131-132).
Отже, позивачу поновлений строк для пред'явлення виконавчих листів до виконання, у зв'язку з чим вона не позбавлена можливості звернутись до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області із заявами про відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих листів по справі №2а-228/2010.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області в частині своєчасного виконання судового рішення, зазначеного у виконавчому листі №2а-228/2010, виданому Залізничним районним судом м. Сімферополя про стягнення на користь ОСОБА_24639,63 грн., в частині своєчасного виконання судового рішення, зазначеного у виконавчому листі №2а-228/2010, виданому 08.04.2010 року Залізничним районним судом м. Сімферополя про стягнення на користь ОСОБА_2 11447,22 грн. є необґрунтованими та у їх задоволенні слід відмовити.
Також, у позовній заяві позивачем зазначається, що 20.09.2011 року нею направлено заяву до Начальника Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області про невжиття заходів щодо виконання рішення суду за виконавчими листами №2а-228/2010 та 2а-82/2009, виданими Залізничним районним судом 08.04.2010 року та 22.09.2009 року відповідно (Т.1 а.с.80-81), проте скарга не була розглянуту та відповідь ОСОБА_2 не надавалась.
Проте, вищенаведене не відповідає дійсним обставинам справи та спростовуються матеріалами справи.
Так, зазначена заява позивача надійшла на адресу Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області 26.09.2011 року, що підтверджується поштовим повідомленням та штампом вхідної кореспонденції на заяві (Т.1 а.с.82, 149).
Заява позивача була розглянута відповідачем та 04.10.2011 року на її адресу направлено відповідь №09.1-22899/В-5/98, якою повідомлено позивача про вчинені виконавчі дії та про те, що відповідні копії постанов державного виконавця направлені сторонам виконавчого провадження (Т.1 а.с.150-151), що також підтверджується копією журналу реєстрації вихідної кореспонденції (Т.1 а.с.152-153).
Згідно з частиною першою статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 року копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У зв'язку з наведеним, судова колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області в частині розгляду скарги ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця стосовно виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого листа №2а-228/2010 про стягнення на користь ОСОБА_2 4639,63 грн., в частині розгляду скарги позивача та надання відповіді на її письмове звернення від 20.09.2011 року, в частині виконання частини 1 статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» в частині своєчасного надіслання ОСОБА_2 після 28.01.2011 року постанов державного виконавця про відкладення виконавчих дій стосовно виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого листа №2а-228/2010 про стягнення на користь ОСОБА_2 4639,63 грн., в частині виконання статей 18, 19 Закону України «Про звернення громадян», статті 5 Закону України «Про інформацію» в частині своєчасного надіслання ОСОБА_2 на її прохання постанов державного виконавця про відкладення виконавчих дій стосовно виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого листа №2а-228/2010 про стягнення на користь ОСОБА_2 4639,63 грн. для їх оскарження в суді, а також зобов'язання Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області надіслати відповідь на звернення позивача від 20.09.2011 року та усі постанови державного виконавця з виконання виконавчого листа №2а-228/2010 про стягнення на користь ОСОБА_2 4639,63 грн., які були ухвалені після 28.01.2011 року, правомірно були залишені судом першої інстанції без задоволення.
Доводи позивача про тривалу бездіяльність державного виконавця щодо своєчасного виконання виконавчого листа №2а-228/2010, виданого 08.04.2010 року Залізничним районним судом м. Сімферополя АР Крим, про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради Одеської області на користь ОСОБА_2 вартості путівки без лікування для особи, яка супроводжувала інваліда першої групи у розмірі 4639,63 грн. колегія суддів також вважає необґрунтованими виходячи з наступного.
Так, як слідує з матеріалів справи, через невиконання боржником вимог вищевказаного виконавчого листа у строк, встановлений державним виконавцем для добровільного виконання, державним виконавцем було розпочато примусове виконання рішення.
14.02.2011 року державним виконавцем направлено рекомендованою поштою платіжні вимоги з оригіналом виконавчого листа до Управління державного казначейства у Ізмаїльському районі ГУДКУ в Одеській області для примусового списання коштів з рахунку боржника (Т.1 а.с.115).
04.03.2011 року з телефонної розмови з УДК у Ізмаїльському районі ГУДКУ в Одеській області державному виконавцю стало відомо, що платіжні вимоги з оригіналом виконавчого листа до УДК не надходили, про що складено відповідний акт (Т.1 а.с.116).
09.03.2011 року начальником Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області направлено вимогу до УДК у Ізмаїльському районі ГУДКУ в Одеській області про повідомлення про місцезнаходження платіжних вимог та виконавчого листа та причину його неповернення до Підрозділу (Т.1 а.с.117).
Відповідно до статі 260 Кодексу адміністративного судочинства України замість втраченого оригіналу виконавчого листа адміністративний суд, який видав виконавчий лист, за заявою стягувача або поданням державного виконавця може видати його дублікат.
На виконання зазначених правових положень, старший державний виконавець 18.03.2011 року, 16.06.2011 року та 21.10.2011 року звертався до Залізничного районного суду м. Сімферополя про видачу дубліката виконавчого листа №2а-228/2010, виданого 08.04.2010 року Залізничним районним судом м. Сімферополя, про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради Одеської області на користь ОСОБА_2 вартості путівки без лікування для особи, яка супроводжувала інваліда першої групи у розмірі 4639,63 грн. (Т.1 а.с.118-119, 121-122, 123-124)
У зв'язку з відсутністю інформації про результати розгляду подання державного виконавця щодо видачі дубліката виконавчого листа №2а-228/2010, виданого 08.04.2010 року Залізничним районним судом м. Сімферополя, начальник Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області звернувся до Залізничного районного суду м. Сімферополя із запитом від 28.04.2011 року №09.1-9145/В-5/98 про надання відомостей щодо результатів розгляду подання (Т.1 а.с.120).
Статтею 17 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішення здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Згідно з частиною 2 статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи-підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника.
Відповідно до статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонам документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.
Як слідує з матеріалів справи, через відсутність виконавчого листа, втраченого при пересиланні, державним виконавцем не могли бути проведені виконавчі дії з примусового виконання виконавчого документа відповідно до вимог чинного законодавства, державним виконавцем виконавчі дії відкладались відповідними постановами.
З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що державний виконавець діяв відповідно до діючого законодавства України та у межах наданих йому Законом України «Про виконавче провадження» повноважень, а тому суд першої інстанції, на думку колегії суддів, правомірно дійшов до висновку про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області в частині своєчасного виконання судового рішення зазначеного у виконавчому листі №2а-228/2010, який був виданий 08.04.2010 року Залізничним районним судом м. Сімферополя, про стягнення на користь ОСОБА_2 4639,63 грн., а також визнання протиправною бездіяльності Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області в частині своєчасного виконання судового рішення, зазначеного у виконавчому листі №2а-228/2010, виданому Залізничним районним судом м. Сімферополя про стягнення на користь ОСОБА_2 4639,63 грн.
Частиною шостою статті 83 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що контроль за законністю виконавчого провадження здійснюють Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби, а Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - через відповідні управління державної виконавчої служби.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про державну виконавчу службу» №202/98-ВР від 24.03.1998 року контроль за діяльністю працівників органів державної виконавчої служби здійснюють Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - через відповідні управління державної виконавчої служби.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи, що державні виконавці під час примусового виконання виконавчого листа №2а-228/2010, виданого 08.04.2010 року Залізничним районним судом м. Сімферополя, про стягнення на користь ОСОБА_2 4639,63 грн. діяли на підставі діючого законодавства України та в межах наданих їм повноважень, відсутні також правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління юстиції в Одеській області в частині виконання частини 6 статті 83 Закону України «Про виконавче провадження» в частині здійснення контролю за законністю виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого листа №2а-228/2010 про стягнення на користь ОСОБА_2 4639,63 грн., в частині виконання статті 10 Закону України «Про державну виконавчу службу» в частині здійснення контролю за діяльністю працівників Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, які здійснювали виконання виконавчого провадження відкритого на виконання виконавчого листа №2а-228/2010 про стягнення на користь ОСОБА_2 4639,63 грн.
Також, судова колегія вважає безпідставними й вимоги ОСОБА_2 про стягнення на її користь суми у розмірі 4639,63 грн. на відшкодування шкоди, оскільки зазначена сума повинна бути стягнута з боржника - Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради Одеської області в порядку здійснення виконавчих дій шляхом виконання рішення суду.
Колегія суддів зазначає, що позивачем, на порушення вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, не надано доказів на підтвердження спричинення їй моральної шкоди, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.
Отже, приймаючи до уваги усе вищезазначене у сукупності, з урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх порушення судом першої інстанції є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 01.07.2013 року у справі №122/13368/13 - залишити без задоволення.
Постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 01.07.2013 року у справі №122/13368/13 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя підпис С.О. Воробйова
Судді підпис М.І. Кобаль
підпис З.І.Курапова
З оригіналом згідно
Суддя С.О. Воробйова