23 жовтня 2013 р.Справа № 1519/22560/12
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Гуревський В.К.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Шляхтицького О.І.
при секретарі - Філімович І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 19 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одесі (далі - відповідач, УПФУ) про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок розміру пенсії як державного службовця з обов'язковою сплатою, з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, починаючи з 01.01.2006 року та продовжуючи з 01.04.2006 року, з 01.05.2007 року та 01.02.2008 року та послідуючих постанов КМУ, якщо вони не протирічать діючому законодавству.
Позивач обґрунтувала свої вимоги тим, що в 2003 році вона вийшла на пенсію з посади головного державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової адміністрації в Одеській області та їй була призначена пенсія, як державному службовцю, виходячи з 80 % заробітної плати, яка складається з посадового окладу, надбавки за звання, надбавки за вислугу років, надбавки за високі досягнення у праці, премії, надбавки за особливі умові праці, матеріальної допомоги на оздоровлення та інших.
Після прийняття КМУ постанови №268 від 09.03.2006 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» та змінами до неї, ОСОБА_2 звернулась до ДПА в Одеській області з заявою про надання довідок для перерахунку пенсії, виходячи з відповідних Постанов КМУ, які вона отримала, однак в них не було зазначено суму матеріальної допомоги на оздоровлення, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування і які враховуються при перерахунку пенсії. Після звернення до Одеського окружного адміністративного суду з заявою про визнання вказаних дій протиправними, ОСОБА_2 було відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2009 року дії ДПА в Одеській області були визнані протиправними, зобов'язано видати позивачці довідку про заробітну плату, включивши при цьому в неї суми матеріальної допомоги на оздоровлення. 13.07.2009 року на звернення позивачки до УПФ України в Малиновському районі м. Одеси з проханням провести перерахунок пенсії згідно до Постанови КМУ № 268 від 09.03.2006 року «Про упорядкування структури та умов оплати працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, ОСОБА_2 було повідомлено, що вказана заява розглянута і розмір пенсії перераховано у відповідності до Закону України «Про державну службу» та Постанови КМУ № 865 від 31.05.2000 року «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії».
Таким чином, УПФУ позивачці було відмовлено у перерахуванні пенсії з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, чим порушені її права, у зв'язку з чим ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, пояснивши, що відповідно до ст. 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Допомога на оздоровлення матеріальна допомога та грошові винагороди, передбачені Постановою КМ України № 212 від 24.02.2003 року не відносяться до надбавок та не є видом оплати праці. Матеріальна допомога є окремим видом виплати та не враховується до заробітної плати для обчислення пенсії. Зазначив, що ОСОБА_2 знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси з березня 2008 року, та з цього часу отримує пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». На підставі рішень Приморського районного суду м. Одеси від 25.08.2005 року та апеляційного суду Одеської області від 11.01.2006 року у заробіток позивача для обчислення пенсії була включена матеріальна допомога на оздоровлення та було проведено перерахунок розміру пенсії державного службовця з обов'язковою виплатою з урахуванням матеріальної допомоги, починаючи з 01.09.2003 року та 01.01.2005 року відносно подальших перерахунків після 01.01.2005 року не було зазначено.
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 19.06.2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано дії УПФУ неправомірними. Зобов'язано УПФУ перерахувати та здійснити виплату пенсії ОСОБА_2, як державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на пенсію, починаючи з 01.01.2006 року згідно положень Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» зі змінами та доповненнями. Допущено негайне виконання постанови суду відповідно до ст. 256 КАС України.
УПФУ на зазначену постанову подано апеляційну скаргу. Апелянт просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_2 працювала в Державній податковій адміністрації Одеської області та з червня 2003 року, після звільнення з посади головного державного податкового ревізора-інспектора ДПІ в Одеській області була призначена пенсія згідно до вимог Закону України «Про державну службу», із розрахунку 80% від заробітної плати, що складається з посадового окладу, надбавки за ранг винагороди за вислугу років в розмірі 25%, окладу з урахуванням доплати за ранг, надбавки за особливі умови в праці надбавки за досягнення в праці, премії.
Як було встановлено, позивачка ОСОБА_2, в зв'язку зі зміною місця проживання, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси з березня 2008 року. В 2009 році позивачка звернулась до управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси з проханням провести перера хунок пенсії згідно до Постанови КМУ № 268 від 09.03.2006 року «Про упорядкування структури та умов оплати працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших ор ганів», з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення. ОСОБА_2 було повідомлено, що вказана заява розглянута і розмір пенсії перераховано у відповідності до Закону України «Про державну слу жбу» та Постанови КМУ № 865 від 31.05.2000 року «Про деякі питання вдосконалення визначення роз мірів заробітку для обчислення пенсії». Таким чином управлінням Пенсійного фонду України в Малиновському районі м Одеси по зивачці було відмовлено у перерахуванні пенсії з урахуванням матеріальної допомоги на оздоров лення, чим, на думку позивачки, порушені її права, у зв'язку з чим ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним адміні стративним позовом.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задовольнити позов.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 37 Закону України «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно вимог ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Вимогами ст. 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Відповідно до вимог ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Відповідно до вимог ст. 33 вказаного Закону заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» затверджено схеми посадових окладів керівних працівників, спеціалістів і службовців судів та інших органів державної влади.
Вимогами ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Вимогами ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Як углядається зі змісту наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Таким чином, аналізуючи наведені положення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що матеріальна допомога, на яку нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування включається до складу заробітної плати державного службовця, враховується при обчисленні розміру його пенсії, оскільки перевага має надаватись не положенням Законів України «Про державну службу» та «Про оплату праці», які щодо спірних відносин є загальними, а спеціальним нормам, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин - ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 20 лютого 2012 року у справі № 21-430а11.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що права та інтереси позивачки необхідно захистити шляхом зобов'язання відповідача перерахувати та здійснити виплату пенсії ОСОБА_2, як державного службовця відповідної посади та рангу, на момент виникнення права на пенсію, починаючи з 01.01.2006 року згідно положень Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» зі змінами та доповненнями.
Однак, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції стосовно періоду, з якого необхідно здійснювати перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 та вважає його помилковим з огляду на наступне.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував строки звернення до адміністративного суду.
Відповідно до вимог ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи положення ст. 99 КАС України, та з огляду на те, що позивачка звернулася до суду за захистом порушених прав 11.08.2009 року, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, та суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зобов'язати відповідача перерахувати та здійснити виплату пенсії ОСОБА_2, як державного службовця відповідної посади та рангу, на момент виникнення права на пенсію, починаючи з 11.08.2008 року, згідно діючих положень Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» зі змінами та доповненнями.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду частково доказав та обґрунтував її.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає зміні, оскільки суд першої інстанції по суті правильно вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм процесуального права. За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 201; 207; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси задовольнити частково.
Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 19 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - змінити.
Викласти резолютивну частину вищевказаної постанови у наступній редакції:
«Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси - неправомірними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси перерахувати та здійснити виплату пенсії ОСОБА_2, як державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на пенсію, починаючи з 11.08.2008 року, згідно діючих положень Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» зі змінами та доповненнями.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити».
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.
Повний текст судового рішення виготовлений 28.10.2013 року.
Головуючий: О.В.Джабурія
Суддя: А.В.Крусян
Суддя: О.І.Шляхтицький