Копія
Іменем України
Справа № 124/6571/13-а
14.10.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Воробйової С.О.,
суддів Кобаля М.І. ,
Курапової З.І.
секретар судового засідання Жабенко І.М.
за участю сторін:
позивач, - ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Центральним РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в Криму 01.08.2006;
представник відповідача, Управління праці та соціального захисту населення Центрального району м. Сімферополя - не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Центрального районного суду м. Сімферополя (суддя Малухін В.В.) від 02.09.2013 року у справі №124/6571/13-а
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Управління праці та соціального захисту населення Центрального району м. Сімферополя (вул. 60 років Жовтня, 13/64, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95044)
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Постановою Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 02.09.2013 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Центрального району м. Сімферополя про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено повністю.
Не погодившись із зазначеною постановою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 02.09.2013 року у справі №124/6571/13-а та винести нову постанову, якою повністю задовольнити його позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні 14.10.2013 року позивач підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі, з підстав у ній викладених, просив її задовольнити.
Представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Центрального району м. Сімферополя у судове засідання 14.10.2013 року не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, надав до суду письмові заперечення, у яких просив апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
Судова колегія, вислухавши пояснення позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся до Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Центрального району м. Сімферополя про визнання бездіяльності відповідача протиправною, стягнення з відповідача на його користь недоплачену грошову допомогу, яка виплачується органами соціального захисту населення щорічно до 05 травня у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком за 2013 рік у сумі 3725,00 грн. з урахуванням проведених раніше виплат, мотивуючи позовні вимоги тим, що він є учасником бойових дій, перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Центрального району м. Сімферополя та має право на одержання разової грошової допомоги, яка виплачується органами соціального захисту населення щорічно до 5 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, відповідно до положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». ОСОБА_2 зазначає, що він отримує зазначену разову грошову допомогу в значно нижчому розмірі ніж це передбачено законодавством, так розмір грошової допомоги у 2013 році склав 745,00 грн., хоча повинен був скласти 4470,00 грн. При цьому, відповідачем у проведенні перерахунку та виплаті недоплаченої суми позивачу відмовлено. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при виплаті позивачу щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій до 5-го травня у 2013 році, відповідач діяв на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Судова колегія погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_2 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 14.12.1998 року (а.с.7).
Згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення Центрального району м. Сімферополя №02.01-09/2574 від 28.05.2013 року позивачу, як учаснику бойових дій, виплачена у 2013 році щорічна разова грошова допомога у розмірі 745,00 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2013 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» №149 від 13.03.2013 року (а.с.9).
Листом Управління праці та соціального захисту населення Центрального району м. Сімферополя № М-09 від 28.05.2013 року ОСОБА_2 роз'яснено, що йому, як учаснику бойових дій, разова грошова допомога виплачена у розмірі 745,00 грн. відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2013 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» №149 від 13.03.2013 року та доплата разової грошової допомоги може бути проведена лише у випадку внесення змін до вказаної постанови та відповідного фінансового забезпечення, оскільки визначення Кабінетом Міністрів України розмірів щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни залежить від фінансових можливостей держави (а.с.8).
Згідно частини другої статті 95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відповідно до положень статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22.10.1993 року, в редакції, що діяла до 28.12.2007 року, щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Згідно положень статті 12 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22.10.1993 року, в редакції Закону України від 28.12.2007 року №107-VI, щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, внесені підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року №107-VI, внесені підпунктом «б» підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року №107-VI, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Зі змісту частини другої статті 4 Бюджетного кодексу України, при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються тільки в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, зазначеного Кодексу і Закону про Державний бюджет України.
Статтею 7 Бюджетного кодексу України передбачено, що органи місцевого самоврядування не несуть відповідальності засобами відповідних бюджетів за бюджетні зобов'язання держави.
Згідно з підпунктом 9 (б) статті 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, зокрема державні програми соціальної допомоги (грошова допомога особам, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, та особам, яким надано тимчасовий захист; компенсації на медикаменти; програма протезування; програми і заходи із соціального захисту інвалідів, у тому числі програми і заходи Фонду соціального захисту інвалідів; відшкодування збитків, заподіяних громадянам; заходи, пов'язані з поверненням в Україну кримськотатарського народу та осіб інших національностей, які були незаконно депортовані з України, та розміщенням іноземців і осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України; щорічна разова грошова допомога ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань; довічні державні стипендії; кошти, що передаються до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; програми соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, інші види цільової грошової допомоги, встановлені законом).
Частиною 3 статті 143 Конституції України передбачено, що органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет на 2013 рік» №5515-VI від 06.12.2012 року установлено, що у 2013 році норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
Зазначені положення Закону України «Про державний бюджет на 2013 рік» №5515-VI від 06.12.2012 року неконституційними не визнавались.
Частиною другою статті 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішенням Конституційного Суду України №3-рп/2012 від 25.01.2012 року визначено повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України і забезпечення виконання відповідного закону, пов'язані з його функціями, в тому числі, щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, згідно Конституції та законів України.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №3-рп/2012 від 25.01.2012 року в аспекті конституційного подання положення статті 1, частин першої, третьої статті 95 Конституції України в системному зв'язку з положеннями статті 3, частини першої статті 17, частини третьої статті 22, статей 46, 48 Основного Закону України треба розуміти так, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.
В аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Крім того, у рішенні Конституційного Суду України №3-рп/2012 від 25.01.2012 року зазначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності, який передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
13.03.2013 року Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №149 «Деякі питання виплати у 2013 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», пунктом першим якої установлено, що у 2013 році виплата разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», проводиться до 5 травня Міністерством соціальної політики шляхом спрямування коштів Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій для їх перерахування через поштові відділення зв'язку або банки на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання) у таких розмірах: учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 745 гривень.
Таким чином, виплату позивачу у 2013 році допомоги до 5 травня здійснено відповідачем на підставі Закону.
З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у позивача правових підстав на перерахунок та доплату йому щорічної грошової допомоги до 5 травня.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо порушення норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 02.09.2013 року у справі №124/6571/13-а - залишити без задоволення.
Постанову Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 02.09.2013 року у справі №124/6571/13-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя підпис С.О. Воробйова
Судді підпис М.І. Кобаль
підпис З.І.Курапова
З оригіналом згідно
Суддя С.О. Воробйова