23 жовтня 2013 р.Справа № 814/1285/13-а
Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Шляхтицького О.І.
при секретарі - Філімович І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Казанківського районного центру зайнятості на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року у справі за позовом Казанківського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів в сумі 718,31 грн.,
Казанківський районний центр зайнятості (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач, ОСОБА_2.) про стягнення вартості оплачуваних громадських робіт у сумі 718,31 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у період з 07.07.2012 р. по 20.07.2012 р. безпідставно отримувалась плата за виконані громадські роботи за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, у зв'язку із зняттям його з обліку за невідвідування центру зайнятості без поважних причин більше 30 календарних днів.
ОСОБА_2 проти позову заперечувала посилаючись на те, що відповідно до Конституції України кожен хто працює має право на винагороду - заробітну плату за виконану роботу. Громадські роботи, відповідно до трудового договору, відповідачем виконувалися вчасно та якісно, претензій за виконану роботу з боку роботодавця не було, а відтак у позивача відсутні підстави для стягнення з неї заробітну плату за фактично виконану роботу.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Центром зайнятості на зазначену постанову подано апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити заявлені вимоги у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) одним з видів соціальних послуг, що надаються державною службою зайнятості, є пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Колегією суддів встановлено, що 30.03.2012 року відповідачці було поновлено статус безробітної та прийнято рішення про відмову у виплаті допомоги по безробіттю на підставі абз. 6 п. 13 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності.
Відповідно до умов договору укладеного між Казанківським районним центром зайнятості та Дмитробілівською сільською радою від 21.03.2012 року про організацію та проведення оплачуваних громадських робіт фінансування громадських робіт здійснюється Роботодавцем за рахунок коштів позивача.
22.05.2012 року між Дмитробілівською сільською радою та відповідачем було укладено трудовий договір на участь в оплачуваних громадських роботах, відповідно до якого відповідачку працевлаштовано робітником благоустрою на строк з 22.05.2012 до 20.07.2012 року, та надано в обов'язковому порядку оплачувані дві години на місяць для пошуку постійної роботи та відвідування центру зайнятості.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що правовідносини, що склались між відповідачем, як працівником, та Дмитробілівською сільською радою, як роботодавцем, є трудовими, а відтак, кошти, які отримував відповідач за виконану роботу, є заробітною платою, а не соціальною послугою, передбаченою Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Абзацом 4 пп. 2 п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, передбачено обов'язок центру зайнятості знімати з обліку громадян, які зареєстровані, як такі, що шукають роботу та безробітні у разі невідвідування безробітним центру зайнятості протягом 30 і більше календарних днів без поважних причин після закінчення встановленого строку відвідування з наступного дня після останнього відвідування. Остання дата відвідування відповідачем центру зайнятості мала місце 06.07.2012 р. Наступна дата відвідування центру зайнятості була встановлена на 31.07.2012 року, на яку відповідач не з'явився.
Наказом від 14.09.2012 року № НТ120914 відповідачку було знято з обліку та позбавлено статусу безробітного у зв'язку з невідвідуванням центру зайнятості протягом 30 і більше календарних днів без поважних причин після закінчення встановленого строку відвідування з наступного дня після останнього відвідування з 07.07.2012 року.
Суд першої інстанції вірно критично оцінив правову позицію позивача, що за період з 07.07.2012 року по 20.07.2012 року (час фактичного виконання громадських робіт) вартість оплачуваних громадських робіт в сумі 718,31 грн., відшкодована Казанківським районним центром зайнятості, підлягає поверненню в зв'язку з позбавленням статусу безробітної особи. Факт повного виконання відповідачем громадських робіт в період з 07.07.2012 року по 20.07.2012 року згідно укладеного трудового договору позивачем не оспорювався, та підтверджений відповідними доказами.
Наслідком невідвідування центру зайнятості відповідачем стало правомірне позбавлення його статусу безробітного, однак позивачем не наведено суду правових норм, якими передбачено можливість стягнення з фізичної особи отриманої їм заробітної плати за фактично виконану роботу за трудовим договором. Грошові кошти у сумі 718,31 грн. отримані відповідачем не є соціальною послугою відповідачу, а тому не можуть бути стягнуті позивачем з посиланням на ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Позивач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Казанківського районного центру зайнятості залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.
Повний текст судового рішення виготовлений 28.10.2013 року.
Головуючий: О.В.Джабурія
Суддя: А.В.Крусян
Суддя: О.І.Шляхтицький