04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"23" жовтня 2013 р. Справа№ 910/10369/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорної Л.В.
суддів: Гончарова С.А.
Тищенко О.В.
при секретарі Громак В.О.
за участю представників сторін: від позивача - не з'явився;
від відповідача - Романенко А.С. (представник за довіреністю)
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро»
на рішення господарського суду міста Києва від 05.07.2013 р.
по справі № 910/10369/13 (суддя - Підченко Ю.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»
про зобов'язання укласти договір
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.07.2013 р. у задоволені позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.07.2013 р. по справі № 910/10369/13 та прийняти нове рішення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро» прийнято до провадження.
Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 р. змінено склад колегії суддів, у зв'язку із перебуванням судді Смірнової Л.Г. у відпустці.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» заперечує проти апеляційної скарги, з підстав викладених у відзиві.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро» своїх представників в судове засідання не направило, про причини неявки суд не повідомило, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлено.
Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
За таких обставин, справа розглядається за наявними матеріалами, без представника позивача, повідомленого належним чином.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.
04.04.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лотуре Транс Груп», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро») (Лізингоодержувач), було укладено Договір фінансового лізингу № 225, предметом якого (п. 2.1) є передання Лізингодавцем в платне користування на умовах фінансового лізингу, та отримання Лізингодавцем транспортного засобу, далі ТЗ, у відповідності із замовленням.
Додатковою угодою № 23 від 31.10.2011 р. сторони внесли зміни до Договору, та погодили, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лотуре Транс Груп» передає всі права і обов'язки за Договором фінансового лізингу Товариству з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро». Відповідно до п. 4 Додаткової угоди, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро» зобов'язується сплатити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» заборгованість за Договором фінансового лізингу № 225 від 04.04.2007 р. в сумі 2 462 667,52 грн. до 19.11.2011 р.
Згідно з розділом 4 Договору Лізингодавець придбаває ТЗ згідно замовлення та надає ТЗ в лізинг Лізингоодержувачу, та реєструє ТЗ в необхідних органах у відповідності до законодавства. Після надання ТЗ Лізингоодержувачеві на дату надання сторони підписують акт-прийому передачі.
Пунктом 8 Додаткової угоди встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лотуре Транс Груп» передає транспортні засоби за актами приймання-передачі згідно Договору Товариству з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро» у присутності уповноважених представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг», про що сторонами підписуються відповідні тристоронні акти прийому-передачі транспортних засобів.
Згідно підписаному сторонами тристоронньому акту прийому-передачі від 01.11.2011 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Лотуре Транс Груп» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Лотуре Агро» прийняло транспортні засоби згідно з переліком у кількості 201 одиниці, до яких увійшли спірні транспортні засоби.
Пунктом 5.1. Договору встановлено, що за переданий у лізинг ТЗ в період з дати надання строку лізингу сплачуються лізингові платежі, розмір та строки яких встановлюються в «Плані лізингу», який є Додатком до Договору. Нарахування Лізингових платежів здійснюється в останній день місяця, за який нараховуються платежі згідно актів виконаних робіт.
На виконання умов Договору, Додатком № 3 до Договору, сторонами погоджено Плани лізингу, із змінами, зокрема:
- План лізингу № 225/001, із змінами від 13.11.2008 р.;
- План лізингу № 225/002, із змінами від 13.11.2008 р.;
- План лізингу № 225/003, із змінами від 13.11.2008 р.;
- План лізингу № 225/004, із змінами від 13.11.2008 р.;
- План лізингу № 225/005, із змінами від 13.11.2008 р.;
- План лізингу № 225/006, із змінами від 13.11.2008 р.;
- План лізингу № 225/007, із змінами від 13.11.2008 р.;
- План лізингу № 225/008, із змінами від 13.11.2008 р.;
- План лізингу № 225/009, із змінами від 13.11.2008 р.;
- План лізингу № 225/010, із змінами від 13.11.2008 р.;
- План лізингу № 225/011, із змінами від 13.11.2008 р.;
- План лізингу № 225/012, із змінами від 13.11.2008 р.;
- План лізингу № 225/014, із змінами від 13.11.2008 р.;
- План лізингу № 225/016, із змінами від 13.11.2008 р.;
- План лізингу № 225/018, із змінами від 13.11.2008 р.
Згідно п. 5.2. Договору, в редакції Додатку № 4 до Договору «Протокол узгодження розбіжностей», сторони визначили, що лізингові платежі включають: суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості ТЗ; комісію Лізингодавця за наданий у лізинг ТЗ; інші витрати Лізингодавця, що безпосередньо пов'язані із виконанням цього Договору.
Лізингоодержувач має право набути після закінчення строку дії договору і на виконання його умов у власність предмет лізингу, сплативши Лізингодавцю залишкову вартість ТЗ, вказану в Плані лізингу. Лізингоодержувач може набути право власності на ТЗ тільки за договором його купівлі-продажу, про що сторони диспозитивно домовилися у п. 6.4. Договору.
За умовами п. 6.7. Договору, в редакції Додатку № 4 до Договору «Протокол узгодження розбіжностей», Лізингоодержувач має право на достроковий викуп ТЗ, але не раніше 12 місяців з дати передачі ТЗ у лізинг. В такому випадку Лізингоодержувач має сплатити всі необхідні лізингові платежі за весь термін дії Плану лізингу, а також платежі за послуги, надані Лізингодавцем, штрафні санкції (у разі їх наявності) згідно договору та інші платежі, які пов'язані з використанням ТЗ і не входять в щомісячні лізингові платежі (у разі їх наявності) та залишкову вартість ТЗ, яка розраховується за формулою. Лізингоодержувач має право набути право власності на ТЗ тільки за Договором його купівлі-продажу, який стає додатком до цього договору з моменту його підписання сторонами.
Згідно з пунктом 9.5 Договору Лізингодавець зобов'язаний по закінченню терміну дії договору та виконанням за ним всіх зобов'язань Лізингоодержувачем, передати ТЗ у власність Лізингоодержувачу.
Приписами п. 12.5. Договору, в редакції Додатку № 4 до Договору «Протокол узгодження розбіжностей», сторонами визначено умови переходу права власності на ТЗ, зокрема, що право власності на предмет фінансового лізингу набувається Лізингоодержувачем після сплати повної суми лізингових платежів та залишкової вартості згідно з цим Договором, але не раніше 12 місяців від дати початку. Лізингоодержувач має першочергове право на викуп ТЗ.
Відповідно до п. 13.4 Договору, в разі дострокового припинення Договору, Лізингоодержувач повертає ТЗ в місці передачі разом із обладнанням та іншими елементами, які були надані Лізингоодержувачеві.
Після закінчення строку лізингу, транспортний засіб, переданий Лізингоодержувачу згідно з Договором, може бути переданий у власність Лізингоодержувача тільки після сплати ним залишкової вартості ТЗ відповідно до законодавства України, що передбачено п. 14.1 Договору.
Пунктом 19.2. Договору встановлено, що термін дії договору зумовлений строком лізингу. Договір втрачає свою силу після виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому.
У відповідності до статі 806 Цивільного кодексу України за договором Лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (Лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить Лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із Лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Відповідно до пункту 3 статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Лізингодавець передав у користування на умовах лізингу Лізингоодержувачу транспортні засоби, за їх індивідуально визначеними ознаками, а саме: Камаз 53215 - реєстраційний номер АА 7231 СР, шасі № Y995321507B36005, вартість якого на дату повернення складає 46776, 12 грн. в т. ч. ПДВ; Нефаз 38332 - реєстраційний номер АА 3602 ХТ, шасі № Y99833207B36010, вартість якого на дату повернення складає 8236, 18 грн. в т. ч. ПДВ; Камаз 53215 - реєстраційний номер АА 7234 СР, шасі № Y995321507B36007, вартість якого на дату повернення складає 25772, 57 грн. в т. ч. ПДВ; Нефаз 38332 - реєстраційний номер АА 3601 ХТ, шасі № Y99833207B36002, вартість якого на дату повернення складає 8236, 18 грн. в т. ч. ПДВ; Камаз 53215 - реєстраційний номер АА 7198 СР, шасі № Y995321507B36006, вартість якого на дату повернення складає 25772, 57 грн. в т. ч. ПДВ; Нефаз 38332 - реєстраційний номер АА 3603 ХТ, шасі № Y99833207B36005, вартість якого на дату повернення складає 8180, 93 грн. в т. ч. ПДВ; Камаз 53215 - реєстраційний номер АА 7233 СР, шасі № Y995321507B36002, вартість якого на дату повернення складає 25772, 57 грн. в т. ч. ПДВ; Нефаз 38332 - реєстраційний номер АА 3605 ХТ, шасі № Y99833207B36004, вартість якого на дату повернення складає 8027, 56 грн. в т. ч. ПДВ; Камаз 53215 - реєстраційний номер АА 7230 СР, шасі № Y995321507B36004, вартість якого на дату повернення складає 24841, 79 грн. в т. ч. ПДВ; Нефаз 38332 - реєстраційний номер АА 3604 ХТ, шасі № Y99833207B36007, вартість якого на дату повернення складає 8180, 87 грн. в т. ч. ПДВ; Камаз 53215 - реєстраційний номер АА 7232 СР, шасі № Y995321507B36003, вартість якого на дату повернення складає 26457, 41 грн. в т. ч. ПДВ; Нефаз 38332 - реєстраційний номер АА 3609 ХТ, шасі № Y99833207B36003, вартість якого на дату повернення складає 8180, 87 грн. в т. ч. ПДВ; Нефаз 38332 - реєстраційний номер АА 3608 ХТ, шасі № Y99833207B36006, вартість якого на дату повернення складає 8180, 87 грн. в т. ч. ПДВ; Нефаз 38332 - реєстраційний номер АА 3607 ХТ, шасі № Y99833207B36008, вартість якого на дату повернення складає 15036, 69 грн. в т. ч. ПДВ; Нефаз 38332 - реєстраційний номер АА 3606 ХТ, шасі № Y99833207B36009, вартість якого на дату повернення складає 15102, 63 грн. в т. ч. ПДВ.
Рішенням господарського суду міста Києва від 31.01.2013 р. у справі № 5011-30/16138-2012 встановлено, що Договір фінансового лізингу № 225 від 04.04.2007 р. є розірваним з 16.08.2012 р. у зв'язку із відмовою Лізингодавця від нього, оскільки Лізингоодержувач має заборгованість за договором.
Доказів оскарження рішення у встановленому законодавством порядку, матеріали справи не містять.
Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Матеріали справи містять рахунок-фактуру Лізингодавця № С-00134650 від 10.05.2012 р. щодо сплати залишкової вартості транспортних засобів згідно із спірними Планами лізингу. Вказаний рахунок було оплачено Лізингоодержувачем згідно платіжного доручення № 18 лише 18.10.2012 р., тобто після розірвання договору та припинення його дії.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, за умовами Договору, зокрема п.п. 6.4., 6.7., 9.5., 12.5., 14.1., встановлено, що право на набуття у власність транспортних засобів Лізингододержувач отримує не лише після сплати залишкової вартості транспортних засобів, а і повної суми лізингових платежів, зокрема відшкодування частини вартості ТЗ, суми платежів по амортизації, комісії, технічному та сервісному обслуговуванню, інші витрати Лізингодавця, що пов'язані безпосередньо із виконанням Договору, докази чого в матеріалах справи відсутні.
Постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 6 «Про судове рішення» від 23.03.2012 р. (із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 10), встановлено, що у рішенні про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект цього договору, наприклад: «Вважати договір (найменування договору) укладеним на умовах поданого (найменування позивача) проекту цього договору», а в разі необхідності - з викладенням у рішенні умов (пунктів) договору повністю або в певній частині. Якщо ж умови (пункти) поданого позивачем проекту договору судом прийнято лише в певній частині, то решта умов (пунктів), до яких вносяться зміни порівняно з проектом, викладається в резолютивній частині судового рішення.
Заявляючи вимогу про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу, позивач мав надати проект договору, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України тягар доказування покладено на позивача. Складання проекту договору не є компетенцією суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи, колегія суддів приходить до висновку, що Господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.
Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
З наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 05.07.2012 року у справі № 910/10369/13.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення господарського суду міста Києва від 05.07.2013 року у справі № 910/10369/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Матеріали справи № 910/10369/13 повернути до господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.
Головуючий суддя Чорна Л.В.
Судді Гончаров С.А.
Тищенко О.В.