28.10.2013 р. Справа № 904/5020/13
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Широбокової Л.П. - доповідач,
суддів: Пруднікова В.В., Орєшкіної Е.В.
При секретарі судового засідання Гаврилові О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Мала С.В. представник, довіреність б/н від 23.09.13;
від відповідача: Миткалик Є.В. представник, довіреність №00.01.0118 від 06.08.13;
від третьої особи: Коноплянка А.Ю. представник, довіреність №13-135 від 16.07.13;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фінансової інспекція України у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2013р. у справі №904/5020/13
за позовом: Державного професійно-технічного навчального закладу
"Дніпродзержинський центр підготовки та перепідготовки
робітничих кадрів",
м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області
до Комунального підприємства "Дніпродзержинськтепломережа",
м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області
Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна фінансова інспекція України у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
про стягнення 65 411,88 грн
По справі оголошувалася перерва з 21.10.2013р. по 28.10.2013р.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2013р. у справі №904/5020/13 (суддя Євстигнеєва Н.М.) у задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивоване недоведеністю Позивачем наявності збитків та складових цивільного правопорушення. Крім того, суд дійшов висновку, що Відповідач надав послуги Позивачу відповідно до укладеного договору, а тому підстави для стягнення заявленої Позивачем суми як зайво сплачених коштів за відпуск теплової енергії внаслідок застосування завищених тарифів у сумі 65 411,88 грн відсутні.
Не погодившись із зазначеним рішенням, Державна фінансова інспекція України у Дніпропетровській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що Відповідач неправомірно визначив вартість спожитої теплової енергії на опалення адміністративної та житлової площі закладу Позивача за тарифом як для бюджетних установ, тоді як гуртожитки відносяться до об'єктів житлового фонду, внаслідок чого позивачем зайво сплачені кошти в сумі 65 411,88 грн (за 2009 рік - 11411,65 грн, за 2010 рік - 54000,23 грн), що було виявлено в ході ревізії 26.05.2011р. (акт №02-19/09). Вказав на те, що заявлена до стягнення сума - 65 411,88 грн є збитками, яка підлягає відшкодуванню за рахунок Відповідача на підставі ст. 224 Господарського кодексу України.
Відповідач проти апеляційної скарги заперечив з огляду на те, що договором про теплопостачання №155т від 01.11.2007р. не передбачено розмежування тарифів для гуртожитку та адміністративного приміщення, тому плата за теплопостачання нараховувалась за другою групою «бюджетні установи» для всіх об'єктів споживача. Зауважив, що листом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 03.12.2007р. роз'яснено, що для гуртожитків нараховується плата по «першій групі» тільки у разі, якщо вони переведені до житлового фонду міста. Гуртожиток Позивача не переведений до житлового фонду міста, продавцем теплової енергії для його мешканців є балансоутримувач, на якого і покладено обов'язок по застосуванню тарифу для «першої групи». Крім того, звернув увагу на сплив терміну позовної давності щодо вимог, які стосуються 2009 року та частини 2010 року, та просив застосувати відповідні положення Цивільного кодексу України.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, повноважні представники Позивача та Третьої особи в судовому засіданні 28.10.2013р. просили рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити. Представник Відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 07 листопада 2007 року між Комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" - постачальник (надалі - Відповідач) та Державним професійно-технічним навчальним закладом "Дніпродзержинський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів" - споживач (надалі - Позивач) був укладений договір №155т на відпуск теплової енергії (надалі - Договір) строком дії з дня його підписання сторонами до 01.11.2008 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін. Додатковою угодою до Договору від 28.01.2011р. пункт 9.1 Договору доповнено наступним змістом: договір діє з 01.11.2011р. до 31.12.2011р. з можливістю наступного продовження строку дії шляхом обов'язкового укладення додаткової угоди. Сторонами не надано доказів розірвання Договору в спірний період.
Відповідно до п. 1, 2 Договору Відповідач зобов'язався відпускати Позивачу теплову енергію для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання згідно з діючими ДБН по об'єкту Позивача згідно адрес: пр. Аношкіна, 65, вул. Медична,2, вул. Москворецька, 11а, вул. Матросова, 9, Джерело - ДТЕЦ.
На виконання умов Договору у жовтні - грудні 2009 року, січні-березні, жовтні-грудні 2010 року, січні - березні 2011 року Відповідач здійснив поставку Позивачу теплової енергії на загальну суму 950 366,47 грн, про що складені акти про постачання теплової енергії за лютий 2010 року на суму 180 892,84 грн, за листопад 2010 року - на 75 135,76 грн, за січень 2010 року - на 98 519,73 грн, за квітень 2010 року - на 229,86 грн, за жовтень 2010 року - на 33 451,00 грн, за грудень 2010 року - на 101 778,91 грн, за грудень 2009 року - на 175 954,19 грн, за грудень 2009 року - на 15802,51 грн, за січень 2010 року - на 7 268,17 грн, за лютий 2010 року - на 17 219,42 грн, за січень 2010 року (за 6 днів) - на 33 993,08 грн, за листопад 2009 року - на 86 428,76 грн, за квітень 2010 року (за 1 день) - на 2 771,68 грн, за березень 2010 року - на 11 421,12 грн, за листопад 2009 року - на 86428,76 грн (а.с. 34-43). Акти підписані сторонами без зауважень.
Відповідно до пункту 5.1 Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до тарифів, встановлених рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради (Облдержадміністрацією), або в іншій формі згідно з чинним законодавством. Рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 03.11.2006 року №732 тариф за 1 Гкал складає 271,05 грн з ПДВ. Інформація про зміну тарифів доводиться до Позивача через засоби масової інформації і не є підставою для переукладення договору. Відповідач має право застосувати нові узгоджені тарифи без додаткового погодження із Позивачем.
Розрахунковим періодом є календарний місяць. Позивач самостійно одержує платіжну вимогу у Постачальника, після 10-го числа наступного за розрахунковим місяця. Споживач протягом розрахункового періоду сплачує Постачальнику вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Остаточний розрахунок здійснюється до 20 числа наступного за розрахунковим місяця.
Відповідно до реєстру розрахунків за послуги теплопостачання Позивачем за рахунок бюджетних коштів оплачені рахунки за період з грудня 2009 року по грудень 2010 року у повному обсязі.
26.05.2011р. Контрольно-ревізійним управлінням в Дніпропетровській області проведено перевірку використання коштів державного бюджету на здійснення фінансово-господарської діяльності Позивача вибірковим способом за жовтень-грудень 2009 року, січень-березень, жовтень-грудень 2010 року, січень-березень 2011 року, про що складено акт №02-19/09 від 26.05.2011р.
У акті ревізії зазначено, що оплата за спожиту теплову енергію на опалення адміністративної та житлової площі центру розраховувалась Відповідачем за тарифом як для бюджетних установ, та як наслідок, оплата за опалення житлової площі здійснюється за завищеним тарифом. За результатами зустрічної перевірки встановлено, що протягом листопада-грудня 2009 року підприємством надано послуг на 218 652,46 грн у кількості 450,3966 Гкал (в т.ч. гуртожиток - 78,6299 Гкал), січня-грудня 2010 року - на 629 715,21 грн у кількості 1288,7593 Гкал (в т.ч. гуртожиток - 372,079 Гкал). Таким чином, Позивачем зайво сплачено за послуги теплопостачання за рахунок коштів загального фонду внаслідок приймання рахунків Відповідача та їх оплати за завищеними тарифами на суму 65411,88 грн з ПДВ (в т.ч. 2009 рік - 11 411,65 грн, 2010 рік - 54 000,23 грн). Порушення призвело до матеріальної шкоди (збитків) закладу на суму 65 411,88 грн, що і стало підставою позову.
Згідно зі ст.ст. 1, 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Отже, відносини у сфері житлово-комунальних послуг, у тому числі з постачання теплової енергії, здійснюються виключно на підставі укладеного сторонами договору.
Статтею 276 Господарського кодексу України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно з вимогами ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Рішеннями Дніпродзержинської міської ради №765 від 08.10.2008р. та №528 від 27.10.2009р. "Про затвердження тарифів на надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що надаються Відповідачем, визначені окремо тарифи для населення та для бюджетних організацій. Проте, зі змісту Договору вбачається, що Позивач та Відповідач не визначили обсяги спожитої теплової енергії за кожним об'єктом та за категорією споживачів окремо.
Крім того, відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року №38 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (чинній до 12.09.2010р.), навчальні заклади у сфері житлово-комунальних послуг надають лише таку послугу, як проживання в гуртожитках навчальних закладів. Пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 року №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" передбачено можливість надання закладами освіти комунальних послуг мешканцям гуртожитків, однак позивач не надав доказів надання закладом освіти таких послуг мешканцям його гуртожитку.
Як вбачається із вище названого акту ревізії (Додатки 44-45) приміщення гуртожитку використовувалося для розміщення бухгалтерії, аудиторій, орендарів, учнів та сторонніх осіб та наявні тимчасово вільні приміщення.
Відтак, протягом спірного періоду Позивач, з огляду на приписи ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", не міг вважатись виконавцем житлово-комунальних послуг з теплопостачання для мешканців гуртожитку, а вони, в свою чергу, їх споживачами.
Крім того, відповідно до листа Міністерства з питань житлово - комунального господарства України від 03.12.2007р. гуртожитки бюджетних установ не відносяться до житлового фонду територіальної громади. Доказів переведення гуртожитку Позивача до житлового фонду міста суду не надано, а тому підстави нарахування плати по «першій групі» відсутні.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що підстави для стягнення зайво сплачених коштів за відпуск теплової енергії у сумі 65 411,88 грн відсутні, нарахування за спожиту теплову енергію здійснювалося на підставі умов Договору з урахуванням тарифів для бюджетних установ, а з січня 2011року з урахуванням рішення виконкому Дніпродзержинської міської ради №565 від 22.12.2010р. (тарифи розмежовані та виставлені для адміністративних площ та площ гуртожитку окремо).
Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: збитків, протиправної поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності правових підстав для стягнення з Відповідача зайво сплачених коштів за відпуск теплової енергії у сумі 65 411,88 грн з огляду на недоведеність позивачем наявності збитків та складових цивільного правопорушення. Оскільки, позовні вимоги не підлягають задоволенню саме за їх безпідставністю, немає підстав для застосування позовної давності, на що вказує відповідач у своєму відзиві (а.с.51).
Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.
Керуючись ст. ст. 44-49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекція України у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2013р. у справі № 904/5020/13 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з часу її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.
Повний текст постанови складено 30.10.13р.
Головуючий суддя Л.П. Широбокова
Суддя В.В. Прудніков
Суддя Е.В. Орєшкіна