29.10.2013 року Справа №904/5517/13
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Білецької Л.М.- доповідача
суддів: Бахмат Р.М., Кощеєв І.М.,
при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Коржов В.М., довіреність № 1 від 16.10.13;
від позивача: Шаповалов О.С. директор, паспорт серія АК № 571850 від 19.07.99;
від відповідача: Хандога В.В., довіреність № 1 від 01.01.13.
Розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Сервіс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2013 року у справі №904/5517/13
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БТ-Груп",
м. Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Сервіс",
м. Дніпропетровськ
про стягнення 9 334 грн. 92 коп., -
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2013 року у справі №904/5517/13 (суддя Рудь І.А.) позовні вимоги задоволені.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Сервіс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БТ-Груп" 9 334 грн. 92 коп. (дев'ять тисяч триста тридцять чотири грн. 92 коп.) заборгованості, 1 720 грн. 50 коп. (одну тисячу сімсот двадцять грн. 50 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Рішення мотивовано тим, що між сторонами укладено у спрощеній формі договір, відповідно до якого позивач здійснив попередню оплату в повному обсязі, проте відповідач не поставив товар, а тому з посиланням на ч. 2 ст. 693 ЦК України, оскільки вимога позивача про повернення сплачених коштів залишилася без задоволення, то суд стягнув суму цієї попередньої оплати на користь позивача.
Не погодившись із рішенням господарського суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду звернувся відповідач з апеляційною скаргою, в якій посилається на:
- проведення повного розрахунку, на підтвердження чого надає накладні на поставку товару, довіреності;
- поважність причини ненадання документів до суду першої інстанції, оскільки він, відповідач, не приймав участі у судовому розгляді справи. Зауважує, що позовна заява підписана неповноважною особою, оскільки Стеценко Р.В. призначив себе сам на посаду директора.
Просить скасувати рішення суду і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя: Білецька Л.М. (доповідач), судді: Верхогляд Т.А., Тищик І.В.
25.10.2013 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а рішення господарського суду прийнято у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у справі.
28.10.2013 року на підставі розпорядження секретаря судової палати Коваль Л.А. справа передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Білецька Л.М. (доповідач), судді: Бахмат Р.М., Кощеєв І.М.
29.10.2013 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Представники позивача заперечували проти задоволення вимог апеляційної скарги, посилаючись на доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу та просили оскаржуване рішення залишити без змін.
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи сторін, що наведені в матеріалах справи, давши їм правову оцінку, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимоги апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Сервіс" підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, зважаючи на таке.
У відповідності до п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 «Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу судами першої інстанції» припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив своє існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Провадження у даній справі порушено 18 липня 2013 року.
З матеріалів справи видно, що дійсно на підставі вчинення конклюдентних дій за платіжними дорученнями від 15 серпня 2012 року, 9 вересня 2012 року згідно виставлених рахунків позивач перерахував суму передоплати в розмірі 7 383,78 грн., а також 1 951,14 грн. (а.с.7,8) за комп'ютерну техніку - планшет і монітор.
1 серпня 2013 року позивач направив вимогу про поставку йому товару за підписом в.о. Стеценка Р.В. (а.с.35).
Наразі, до матеріалів справи додані накладні від 17.08.2012 року і від 19.09.2012 року, за якими уповноважений представник позивача (на підставі довіреностей) отримав планшет і монітор.
У судовому засіданні апеляційного господарського суду сторони підтверджують, що не мають претензій одна до одної з приводу неправильностей щодо поставки і заборгованостей. Таким чином, правовідносини сторін з приводу цієї поставки звершилися отриманням товару ще у 2012 році, а відтак і був відсутній предмет спору вже на час звернення до суду, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог позивачеві.
Суд першої інстанції на порушення вимог ст. 104 ГПК України неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не вжив достатніх заходів для розгляду справи з участю представника і відповідача з тим, щоб залучити у справу докази належного виконання останнім своїх зобов'язань, а відтак і підтвердити ті обставини, які господарський суд вважав встановленими, а тому рішення суду першої інстанції є таким , що постановлено з порушенням норм процесуального права і повинно бути скасовано, а нове рішення має бути прийнято про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Сервіс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2013 року у справі №904/5517/13 задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2013 року у справі №904/5517/13 скасувати.
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-Груп» на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Сервіс":
- суму судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру в розмірі 1 147,00 (одна тисяча сто сорок сім) грн.;
- суму судового збору за подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в розмірі 860,25 (вісімсот шістдесят грн.) 25 коп.
Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст складений 31.10.2013 року.
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Суддя Р.М. Бахмат
Суддя І.М. Кощеєв