"22" жовтня 2013 р.Справа № 921/968/13-г/9
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гевка В.Л.
Розглянув справу
за позовом Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області, вул. Петрушевича, 5, м.Тернопіль, 46000
до Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь", вул. Текстильна, 38, м.Тернопіль, 46000
про cтягнення 53400 грн. 00 коп. заборгованості за надані послуги охорони.
За участю представників сторін:
позивача: Ганушин Ольга Богданівна - довіреність від 19.09.2013р. № 2130
відповідача: Дармограй Віктор Іванович - довіреність від 14.08.2013р.
Представникам сторін у попередньому судовому засіданні роз'яснено процесуальні права та обов'язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, а також відповідно до ст.78 ГПК України наслідки вчинення таких процесуальних дій як визнання позову відповідачем.
Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.
У судовому засіданні 22.10.2013р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.
Суть справи: Позивач - Відділ Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області, вул. Петрушевича, 5, м.Тернопіль, 46000 звернулося до господарського суду з позовом до відповідача - Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь", вул. Текстильна, 38, м.Тернопіль, 46000 про cтягнення 53400 грн. 00 коп. заборгованості за надані послуги охорони
Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та належним чином завіреними копіями: Договору № 024232 від 12.05.2010р.; розрахунку суми за позовом, актами прийому-передачі виконаних робіт/послуг, актом про зняття охорони з об'єкта від 28 червня 2013р., іншими матеріалами.
Ухвалою господарського суду від 23.09.2013р. порушено провадження у справі та її розгляд вперше призначено на 15.10.2013р. о 15 год. 40 хв. У відповідності до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва до 22.10.2013р. о 11 год. 30 хв.
У судовому засіданні 15.10.2013р. суд перейшов до розгляду справи по суті.
Повноважний представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повною мірою з підстав викладених у позовній заяві від 19.09.2013р. № 17/1-2-2134 (вх. № 1029 від 20.09.2013р.) та посилаючись на докази, долучені до неї, зазначивши також, що станом на дату розгляду справи заявлений до стягнення борг відповідачем в добровільному порядку не повернутий.
Відповідач участь уповноваженого представника в судове засідання забезпечив. Підтримав раніше поданий відзив на позов від 14.10.2013р. № 672, згідно якого позовні вимоги визнає в повній мірі.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд вважає, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд, шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи статті 174 ГК України.
Як встановлено судом, між Відділом Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області (в подальшому «Охорона») та ТДНТП «Промінь» (в подальшому «Замовником») 12.05.2010 року укладено Договір № 024232 на охорону об'єкта постом фізичної охорони Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області.
Згідно п.п. 1.1. Договору «Замовник» передає належне йому майно, яке зберігається у відокремлених приміщеннях (будівлях), земельних ділянках, що перераховані в Дислокації (додаток №1 до Договору) об'єкта, що охороняється, під охорону поста фізичної охорони «Охорони», а «Охорона» зобов'язується здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення схоронності цілісності майна «Замовника» на об'єкті з метою відвернення безпосередніх посягань на нього, припинення несанкціонованого «Замовником» доступу сторонніх осіб до майна на Об'єкті, збереження його фізичного стану і забезпечення здійснення «Замовником» всіх належних йому повноважень щодо майна. «Замовник» зобов'язується виконувати передбачені Договором правила майнової безпеки і щомісячно сплачувати «Охороні» встановлену плату.
У відповідності до пункту 3.1. розділу 3 "Сума договору та порядок розрахунків" Договору № 024232 від 12.05.2010 року ціна послуг охорони є договірною і визначається Сторонами в Розрахунку та Протоколі узгодження договірної ціни (додатки №№ 2, 3 до Договору).
Пунктом 3.2. даного Договору передбачено, що вартість охоронних послуг на кожний окремий місяць розраховується Сторонами на підставі Дислокації та Розрахунку (додатки №№ 1,2 до Договору), відповідно до кількості годин надання цих послуг в кожному окремому місяці та їх вартості. Згідно Додаткової Угоди №1 до Договору № 024232 від 12.05.2010 оплата за послуги «Охорони» здійснюється «Замовником» на умовах попередньої оплати в розмірі 50 відсотків до 20 числа місяця, остаточний розрахунок до 5 числа наступного місяця шляхом перерахування коштів на банківський рахунок «Охорони» у розмірі, визначеному згідно пункту 3.2. Договору.
Як вбачається із змісту умов Договору правовідносини, між сторонами виникли між сторонами із договору охорони.
Згідно ст. 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.
ЦК України дає лише загальне визначення договору охорони. Якщо послуги з охорони надаються Державною службою охорони або відповідним підрозділом МВС України, то правовідносини між охоронцем і замовником регламентуються спеціальними відомчими нормативними актами, зокрема, Положенням про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 р. № 615.
Відповідно до п. 1 Положення Державна служба охорони при Міністерстві внутрішніх справ (далі - Державна служба охорони) створена для здійснення заходів щодо охорони нерухомих об'єктів та іншого майна, в тому числі вантажів, тимчасового зберігання валютних цінностей, забезпечення особистої безпеки громадян, а також технічного захисту інформації на договірних засадах в порядку, встановленому законодавством.
Із змісту п. 22 Положення вартість робіт, пов'язаних з охороною об'єктів та безпекою громадян, визначається виходячи з принципів самоокупності та застосування вільних цін, крім випадків, передбачених абзацом другим цього пункту.
Ціни на послуги з охорони об'єктів, що підлягають обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони, визначаються на підставі відповідної методики, що затверджується Міністерством економічного розвитку і торгівлі та МВС за погодженням з Антимонопольним комітетом.
Згідно п. 21 Положення відносини підрозділів Державної служби охорони з юридичними особами та громадянами у зв'язку з наданням послуг з охорони та безпеки, відповідальність, права та обов'язки сторін визначаються договорами.
Договір на охорону укладається відповідно до примірних договорів після виконання власником обов'язкових вимог Державної служби охорони щодо інженерно-технічного укріплення об'єкта та обладнання його технічними засобами охоронного призначення.
Необхідною умовою укладення договору є створення власником відповідних умов для виконання працівниками Державної служби охорони зобов'язань за договорами.
Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається.
На підставі статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового оборогу або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як стверджує позивач та зазначене підтверджується матеріалами справи він свої обов'язки по Договору виконав належним чином, що підтверджується підписаними сторонами без зауважень актами прийому-здачі виконаних робіт/послуг № ТВ1-000041 за травень 2013 року на суму 18600,00 грн., № ТВ 1-000050 за червень 2013 року на суму 18000,00 грн., № ТВ 1-000062 за липень 2013 року на суму 16800,00 грн. Претензій від «Замовника» з приводу якості охоронних послуг не надходило, незважаючи на це відповідач по справі ТДНТП «Промінь» в порушення умов Договору (п.п.1.1., 3.5., 4.2.1.) станом на 06 вересня 2013 року допустив заборгованість за надані послуги охорони за травень-липень 2013 року на загальну суму 53400 грн. 00 коп.
При цьому позивачем надано докази того, що 28 червня 2013 року Договір № 024232 від 12.05.2010 року було розірвано, надання послуг припинено, що підтверджується Актом про зняття охорони з об'єкта від 28 червня 2013 року.
Із змісту п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України ст. ст. 43, 32, 33 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи зазначене, оцінивши подані докази, суд вважає, доведеним зі сторони позивача, що всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами Договору № 024232 від 12.05.2010, відповідач у встановлені Договором порядку та строки оплату за надані послуги з охорони не провів чим допустив заборгованість за Договором за травень-липень 2013 року на загальну суму 53400 грн. 00 коп.
При цьому відповідачем згідно поданого відзиву на позов позовні вимоги визнаються у повному обсязі.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
В свою чергу ч. 5 ст. 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Розглянувши подану заяву відповідача про визнання позову у сукупності з іншими матеріалами справи, суд дійшов висновку, що визнання позову відповідачем не суперечать законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а тому суд приймає його як таке, що подане у відповідності до вимог ГПК України.
Враховуючи зазначене, розглянувши та оцінивши докази подані позивачем, які підтверджують той факт, що на час розгляду справи взяте на себе зобов'язання за Договором №024232 від 12.05.2010р. відповідач виконав не в повному обсязі, при цьому наявність заборгованості перед позивачем відповідач визнає, суд вважає заявлену позивачем до стягнення та неповернуту відповідачем суму боргу у розмірі 53400 грн. правомірною, документально обґрунтованою визнаною відповідачем і відповідно такою, що підлягає до задоволення.
Із змісту ч.ч. 1,2 статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Зважаючи на зазначене, беручи до уваги повне задоволення позовних вимог та те, що спір у справі виник з вини відповідача у зв'язку з неналежним виконанням ним умов Договору № 024232 від 12.05.2010 судовий збір у розмірі 1720,50 грн., згідно ст. 49 ГПК України, суд покладає на відповідача у справі та він підлягає стягненню в користь позивача.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. ст. 22, 49, 75, 78, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь", вул. Текстильна, 38, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 14040960), на користь Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області, вул. Петрушевича, 5, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 08597014) - грошові кошти у сумі 53 400 (п'ятдесят три тисячі чотириста) грн. 00 коп. та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.
3.Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.
Повне рішення складено 28.10.2013р.
Суддя В.Л. Гевко