21.10.2013 Справа № 920/1462/13
За позовом: Сумського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державного підприємства «Сумське лісове господарство», м. Суми;
до відповідачів: 1. Сумської міської ради, м. Суми;
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Демпург-М», м.Суми
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог
на предмет спору на стороні відповідача: Управління державного агентства земельних ресурсів у Сумському районі Сумської області, м. Суми
про скасування розпорядження Сумської міської ради та визнання недійсним договору оренди землі
СУДДЯ КОВАЛЕНКО О.В.
Представники:
Від позивача: Колосок В.Г., довіреність №02-17/1490 від 08.10.2013 р.;
Від відповідачів: 1. Глянцев В.В., довіреність №1304/02.02.02.-17 від 03.07.13 р.
2. Марченко І.О., довіреність №81 від 04.08.2013 р.
Від третьої особи: не з'явився.
Прокурор: не з'явився.
У засіданні брали участь: секретар судового засідання Саленко Н.М.
Суть спору: прокурор просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Сумської міської ради від 25.05.2011 р. №502-МР «Про припинення та перехід права користування земельною ділянкою»; визнати недійсним та розірвати договір оренди від 13.07.2012 р. про надання в оренду земельної ділянки (кадастровий номер земельної ділянки - 5910136600:08:018:0005) площею 14,9913 га Закритому акціонерному товариству «Демпург-М», яка знаходиться за адресою с. Піщане; зобов'язати ЗАТ «Демпург-М» повернути зазначену земельну ділянку позивачу.
Прокурор в заяві про уточнення позовних вимог №58-1060 вих 13 від 13.09.2013 р., просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Сумської міської ради від 24.09.2003 р. №561-МР «Про припинення та перехід права користування земельною ділянкою»; визнати недійсним та розірвати договір оренди від 18.11.2003 р. про надання в оренду земельної ділянки площею 14,9913 га Закритому акціонерному товариству «Демпург-М», яка знаходиться за адресою с. Піщане (урочище «Переїздне»); зобов'язати ЗАТ «Демпург-М» повернути зазначену земельну ділянку позивачу.
Від прокурора надійшло клопотання №58-1193 вих 13 від 21.10.2013р. про відкладення розгляду справи у зв'язку зі зміною місця розташування прокуратури 21.10.2013 р.
Представник позивача підтримав клопотання прокурора; представники відповідачів проти задоволення клопотання заперечують та вважають можливим здійснювати розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутності прокурора.
Суд вважає клопотання прокурора необґрунтованим і таким, що задоволенню не підлягає, оскільки прокурором не подано доказів на підтвердження неможливості забезпечити явку прокурора в судове засідання в призначений час, а в матеріалах справи міститься достатньо письмових доказів для розгляду справи по суті в даному судовому засіданні.
Відповідач 1 в письмовому відзиві б/н від 04.10.2013 р. проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що станом 2013 рік, Сумська міська рада була наділена повноваженнями щодо передачі спірної земельної ділянки другому відповідачу в оренду відповідно до вимог ст. 15 Лісового кодексу України (в редакції від 01.01.2003 р.) без вилучення у постійного користувача ДП «Сумське лісове господарство» згідно статті 6 зазначеного Кодексу. Крім того, наголосив на тому, що сплинув строк позовної давності для звернення до суду ДП «Сумське лісове господарство» за захистом свого порушеного права.
Відповідач 2 в письмовому відзиві від 07.10.2013 р. проти задоволення прозивних вимог заперечував, посилаючись на те, що на момент прийняття оскаржуваного рішення Сумської міської ради від 24.09.2003 р. та укладення договору оренди земельної ділянки від 18.11.2003 року ст. 27 Лісового кодексу України не визначала повноважень Кабінету Міністрів України з розпорядження земельними ділянками лісового фонду, а також просив застосувати до положення законодавства про строк позовної давності.
Третя особа в письмовому відзив №4134-4425/21-10 від 20.09.2013 р. просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності її представника та покладається на розсуд суду у вирішенні даного спору.
Прокурор та представник третьої особи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідачів, суд встановив:
Відповідно до п.1.1. Статуту, затвердженого загальними зборами засновників (учасників) ТОВ «Демпург-М», протокол №01 від 20.04.2010 р., товариство з обмеженою відповідальністю «Демпург-М» є правонаступником усіх прав та обов'язків (зобов'язань) закритого акціонерного товариства «Демпург-М», код ЄДРПОУ 30653650.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 23.09.2013 р. неналежний відповідач 2 - ЗАТ «Демпург-М» був замінений належним, його правонаступником, Товариством з обмеженою відповідальністю «Демпург-М».
З матеріалів справи вбачається, що 17 грудня 2001 року на підставі Договору №81 купівлі-продажу будівель та споруд (об'єктів нерухомості) відповідач 2 отримав у власність будівлі та споруди (об'єкти нерухомості) бази відпочинку у с. Н.Піщане, а саме: головний корпус, столова, корпуси, сауна, сарай, підсобний склад, туалет, трансформаторна підстанція, лінія ЛЕП, паркан, всього на загальну суму 115 395 грн. 98 коп.
Рішенням Сумської міської ради від 24.09.2003 р. №561-МР «Про припинення та перехід права користування земельними ділянками» ЗАТ «Демпург-М» (в подальшому ТОВ «Демпург-М») в оренду була надана земельна ділянка площею 15 га під розміщеною базою відпочинку «Комунальник».
На підставі зазначеного рішення Сумської міської ради 18 листопада 2003 р. між Сумською міською радою і ЗАТ «Демпург-М» був укладений договір оренди земельної ділянки (далі за текстом - «Договір»), відповідно до умов якого відповідач 1 надав, а відповідач 2 прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: с. Піщане (урочище «Переїздне»), площею 14,9913 га, в тому числі інших угідь 14,9913 га, у стані, придатному для цільового використання.
Земельна ділянка передається в оренду по акту прийому-передачі, який оформляється в строк не пізніше семи днів з моменту набуття чинності цього договору (п. 1.2. Договору).
Зі змісту п. 2.1. Договору вбачається, що земельна ділянка надається в оренду з метою оздоровчого використання під базу відпочинку «Комунальник» ЗАТ «Демпург-М».
Згідно матеріалів лісовпорядкування Сумського лісництва ДП «Сумське лісове господарство», проведеним Київською лісовпорядною експедицією у 2007 році, лісовий масив, у якому розміщена база відпочинку «Демпург-М», розташовано в кварталі №72 виділ 7, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 16, 17, 18, 19 Піщанського лісництва, входить до складу земель державного лісового фонду.
Прокурор мотивує свої вимоги тим, що в ході проведення перевірки спеціалістами Державної інспекції сільського господарства в Сумській області (акт №108 від 01.07.2013 р., а.с. 16-17) встановлено, що Сумською міською радою передано в оренду ЗАТ «Демпург-М» земельну ділянку площею 15,0 га на підставі рішення, яке не відповідає вимогам чинного законодавства та з перевищенням наданих повноважень щодо розпорядження лісовими земельними ділянками, вилучення яких проведено без згоди постійного землекористувача ДП «Сумське лісове господарство», чим порушено права та законні інтереси останнього.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зі змісту ст. 1 Лісового кодексу України ( в редакції від 15.05.2003 року) вбачається, що лісові відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України про охорону навколишнього природного середовища, іншими актами законодавства України. Земельні, водні та гірничі відносини, а також відносини щодо охорони, використання і відтворення рослинного і тваринного світу в частині, не врегульованій цим Кодексом, регулюються відповідним законодавством України.
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції 2003 року) визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до вимог ст. 6 Лісового кодексу України в редакції від 15.05.2003 р., чинній на час виникнення спірних правовідносин, усі ліси в Україні є власністю держави. Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України. Верховна Рада України делегує відповідним Радам народних депутатів свої повноваження щодо розпорядження лісами, визначені цим Кодексом та іншими актами законодавства. Ради народних депутатів в межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду у постійне користування або вилучають їх в порядку, визначеному Земельним та цим кодексами. Надання земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування провадиться без їх вилучення у постійних користувачів у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно змісту ст. 9 Лісового кодексу України (в редакції від 15.05.2003 р.) користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи (далі - постійні лісокористувачі), для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом. У постійне користування для цієї ж мети окремі земельні ділянки лісового фонду площею до п'яти гектарів, якщо вони входять до складу угідь селянських (фермерських) господарств, можуть також надаватися громадянам із спеціальною підготовкою. Право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею. У тимчасове користування за погодженням з постійними лісокористувачами земельні ділянки лісового фонду можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним особам та громадянам (далі - тимчасові лісокористувачі) для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт.
Пунктом 2 ч.1 ст. 15 Лісового кодексу України (в редакції від 15.05.2003 р.) встановлено, що до відання міських Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить надання земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування для спеціального використання лісових ресурсів, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт та припинення права користування ними.
Крім того, аналогічні положення містить ст. 56 Земельного кодексу України ( в редакції 2003 року), закріплюючи, що земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються на умовах оренди підприємствам, установам, організаціям, для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей.
Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що Сумська міська рада, приймаючи рішення від 24.09.2003 р. №561-МР «Про припинення та перехід права користування земельною ділянкою» станом на 2003 рік діяла в межах наданих їй законом повноважень щодо розпорядження земельними ділянками лісового фонду за умови використання їх в спеціально визначених цілях.
Крім того, суд не приймає до уваги доводи прокурора з приводу того, що спірна земельна ділянка була передана відповідачу 2 за відсутності відмови постійного землекористувача - ДП «Сумське лісове господарство» від права постійного користування та вилучена без згоди останнього, оскільки дана земельна ділянка взагалі не вилучалась у постійного користувача (ДП «Сумське лісове господарство») на виконання вимог ст. 6 Лісового кодексу України (в редакції 2003 року).
Судом також встановлено, що позивач - ДП «Сумське лісове господарство» - безпосередньо погоджував надання відповідачу 2 цієї земельної ділянки під розміщення бази відпочинку, про що свідчить підпис його представника на Акті погодження (встановлення) та закріплення в натурі меж земельної ділянки (а.с. 99).
Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Зі змісту ч.1 ст. 215 ЦК України вбачається, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Враховуючи те, що судом встановлена законність прийняття рішення Сумської міської ради від 24.09.2003 р. №561-МР «Про припинення та перехід права користування земельною ділянкою», суд також не вбачає підстав для задоволення вимог прокурора та позивача в частині визнання недійсним та розірвання договору оренди від 18.11.2003 р. про надання в оренду земельної ділянки площею 14,9913 га Закритому акціонерному товариству «Демпург-М», яка знаходиться за адресою с. Піщане (урочище «Переїздне»), який був укладений на виконання даного рішення Сумської міської ради, а також зобов'язання ЗАТ «Демпург-М» повернути зазначену земельну ділянку позивачу.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» та ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні клопотання прокурора №58-1193 вих.13 від 21.10.2013 р. про відкладення розгляду справи відмовити.
2. В позові відмовити.
3. Стягнути з Державного підприємства «Сумське лісове господарство» (40010, м. Суми, вул. Доватора, 37, код ЄДРПОУ 00992964) в доход Державного бюджету України (р/р 31218206783002, код бюджетної класифікації доходів 22030001, одержувач - Державний бюджет м. Суми, код ЕДРПОУ 37970593, банк одержувача - ГУДКУ у Сумській області, МФО 837013) 3 441 грн.00 коп. судового збору.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення підписано 28.10.2013 року.
СУДДЯ О.В. КОВАЛЕНКО