"28" жовтня 2013 р.Справа № 5017/730/2012
За позовом: Заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю „Дитячий санаторій „Сперанца"
2) Приватного підприємства „Інжинірингова інвестиційна група „Розвиток"
3) КП „Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Агентство публічної власності Республіки Молдова
про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування запису в реєстровій книзі, зобов'язання звільнити приміщення, витребування майнового комплексу та повернення у власність держави
Суддя Малярчук І.А.
В судових засіданнях приймали участь представники:
Від прокурора: Лянна О.А., посвідчення №005252 від 22.09.2012р.; Коломійчук І.О., посвідчення № 166 від 19.07.2011р.
Від позивача: Кравченко Ю.В., довіреність №479 від 27.12.2012р.
Від відповідача - ОВ „Дитячий санаторій „Сперанца": не з'явився
Від відповідача - ПП „Інжинірингова інвестиційна група „Розвиток": Авдєєв О.С., довіреність від 27.03.2012 р.; Максимов В.Д., довіреність від 01.08.2011 р.
Від відповідача - КП „Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації": не з'явився
Від третьої особи: не з'явився
В судовому засіданні 28.10.2013 р. приймали участь представники:
Від прокурора: не з'явився
Від позивача: Кравченко Ю.В., довіреність №479 від 27.12.2012р.
Від відповідача -ТОВ „Дитячий санаторій „Сперанца": не з'явився
Від відповідача - ПП „Інжинірингова інвестиційна група „Розвиток": не з'явився
Від відповідача - КП „Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації": не з'явився
Від третьої особи: не з'явився
Суть спору: про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу дитячого санаторію „Сперанца" від 16.10.2009р. серії ВМІ №841135, укладеного між ТОВ „Дитячий санаторій „Сперанца" та ПП „Інжинірингова група „Розвиток;
про скасування запису в книзі реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна №1, зареєстрованим за №92, про те, що дитячий санаторій „Сперанца", який розташований за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Сергіївка, пров.Шаболатський,1, на праві приватної власності належить ПП „Інжинірингова інвестиційна групи „Розвиток";
про зобов'язання ПП „Інжинірингова інвестиційна групи „Розвиток" звільнити дитячий санаторій „Сперанца", який розташований за адресою: Одеська область, м.Білгород-Дністровський, смт. Сергіївка, пров.Шаболатський,1, загальною площею 13 503,2кв.м.;
про витребування у ПП „Інжинірингова інвестиційна групи „Розвиток" майнового комплексу дитячого санаторію „Сперанца" та повернення у власність держави Україна в особі Фонду державного майна України.
29.03.2012 р. за вх.№9393/2012 прокурором уточнено позовні вимоги та зазначено відповідачем Комунальне підприємство „Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації" з огляду на заявлення позовної вимоги про скасування запису в книзі реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна №1, зареєстрованим за №92 про те, що дитячий санаторій „Сперанца", що розташований за адресою: Одеська область, м.Білгород-Дністровський, смт. Сергіївка, пров. Шаболатський,1, на праві приватної власності належить ПП „Інжинірингова група „Розвиток".
В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на те, що 06.12.1994 р. виконкомом Білгород-Дністровської міської ради зареєстровано Статут ТОВ „Дитячий санаторій „Сперанца", згідно якого власниками товариства є ТОВ Холдінг „Moldsindbalneotur" (Республіка Молдова) та 67 фізичних осіб (громадяни України). Відповідно до акту приймання-передачі нежилих будов та споруд від 03.04.2008р. ТОВ Холдінг „Moldsindbalneotur" передало у власність ТОВ „Дитячий санаторій „Сперанца" будови та споруди дитячого санаторію „Сперанца", на підставі чого рішенням виконкому Сергієвської селищної ради №293 від 05.11.2008 р. оформлено право власності на майновий комплекс дитячого санаторію „Сперанца" за ТОВ „Дитячий санаторій „Сперанца" та 01.12.2008 р. видано відповідне свідоцтво. За договором купівлі-продажу від 16.10.2009 р. ТОВ „Дитячий санаторій „Сперанца" продало ПП „Інжинірингова інвестиційна група „Розвиток" майно дитячого санаторію „Сперанца". Вказаний договір прокурор вважає недійсним з підстав приналежності спірного майна на праві власності державі Україна, особливо за відсутності укладення між ФДМУ та уповноваженим органом молдавської сторони протоколу про правовий статус (право власності) на спірний об'єкт, як це передбачено ст.ст.2, 4 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 11.08.1994 р.
Позивач позовні вимоги прокурора підтримує у повному обсязі, надав пояснення від 04.04.2012р. за вх.№10141/2012, від 05.11.2012р. за вх.№33378/2012, де відмічає, що спірний об'єкт є предметом міждержавних правовідносин, може бути віднесений до власності Республіка Молдова у порядку, визначеному законодавством, та знаходиться у загальнодержавній власності, в обґрунтування чого посилається на положення Закону України „Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.91р. №1540-ХІІ, Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 11.08.94 р., Протоколу про внесення змін до Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова від 27.04.99 р., Закону України від 12.07.01 р. № 2666-ІІІ „Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності та Протоколу про внесення змін до Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова від 27.04.99 р.". Зокрема, посилаючись на приписи ст.ст. 2, 4 Угоди якими передбачено, що об'єкти соціальної сфери, які знаходяться на території сторін Угоди, будівництво яких здійснювалось за рахунок коштів підприємств колишнього союзного підпорядкування, розташованих на території іншої сторони, є власністю цієї сторони, при цьому граничний строк надання документів для визначення прав власності на об'єкти, які можуть бути віднесені до власності сторін закінчується через 2 роки з дня набуття чинності цієї Угоди.
Разом з цим, позивач відмічає, що згідно ст.11 Угоди право власності Республіки Молдова на спірний об'єкт має бути оформлено протоколом органів, уповноважених розпоряджатися державним майном. Так, департамент приватизації Республіки Молдова листом від 25.03.2002р. №02-05-1120 направив до Фонду документи з метою підтвердження права власності Республіки Молдова на майно зазначеного санаторію, але їх недостатньо для визнання права власності, оскільки вони не розкривають джерела фінансування будівництва об'єкта. За умови не підписання між Урядами України та Молдови відповідного протоколу на момент укладення договору купівлі-продажу від 16.10.2009р., позивач дійшов висновку, що спірне майно перебуває у статусі майна загальнодержавної власності, яке належить державі України, на відчуження якого ФДМ України згоди не надавав. Відповідач не подав доказів стосовно обставин, за яких держава України відмовилась від свого майна, чи прийняла рішення стосовно його відчуження. Звідси, позивач робить висновок, що договір від 16.10.2009р. р. суперечить нормам законодавства України, порушує майнові права держави та підлягає визнанню недійсним, оскільки його розпорядження мало провадитись відповідним державним органом, тобто ФДМ України.
Одночасно, ФДМУ зазначає, що право власності Федерації незалежних профспілок Молдови на дитячий санаторій „Сперанца" було закріплено постановою Виконавчого комітету Всезагальної Конфедерації Профспілок (м. Москва) від 22.09.1992р. №2-14в, а передачу майна оформлено актом приймання-передачі від 20.01.1993р., тобто, після дати, встановленої ст.2 Угоди (станом на 01.12.1990р.), що на думку позивача, свідчить про те, що станом на 01.12.1990р. дитячий санаторій „Сперанца" не відносився до власності Федерації незалежних профспілок Молдови. Між тим, Молдавська республіканська рада професійних спілок підпорядковувалась і була складовою Всесоюзної Центральної ради Професійних спілок, а відповідно і будівництво спірного об'єкту здійснювалось за кошти підприємств колишнього союзного підпорядкування.
Відповідач - ПП „ІІГ „Розвиток" проти позовних вимог заперечує, подав відзив на позов від 09.04.2012р. за вх.№10724/2012, де вказав, що позовну вимогу про скасування запису у реєстровій книзі слід розглядати в порядку іншого судочинства. Крім того, відповідач - ПП „ІІГ „Розвиток" зазначає, що прокурором подано позов до відповідача - ТОВ „ДС „Сперанца", яке ліквідовано ще у 2010р.
Ухвалою суду від 09.04.2012р. залучено до участі у справі КП „Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації" в якості іншого відповідача, залучено до участі у справі Агентство публічної власності Республіки Молдова в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.
Відповідачі - ТОВ „ДС „Сперанца" та КП „Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації" у судові засідання не з'являлись, відзиви на позов та витребувані судом документи не надали.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Агентство публічної власності Республіки Молдова в судові засідання не з'являлось, витребувані судом документи не надала, незважаючи на вжиті судом заходи повідомлення Агентства публічної власності про розгляд судом даної справи та його участь у даній справі, а саме, судом вказаній юридичній особі надсилались листи від 21.05.2012р., від 07.06.2012р., від 03.07.2012р. із доданням ухвал суду у перекладі на російську мову та забезпечувалось офіційне повідомлення через ГУЮ в Одеській області (лист від 20.03.2013р.), при цьому, ухвалами суду від 09.04.2012р., від 05.03.2013р. провадження у справі зупинялось для надання нерезиденту часу для отримання процесуальних документів суду та забезпечення явки у судові засідання. Між тим, із листа ГУЮ в Одеській області від 02.08.2013р. за вх.№23446/13 вбачається, що ухвала суду від 05.03.2013р. про призначення засідання суду на 28.10.2013р. була вручена Агентству публічної власності Республіки Молдова, з чого у суду є підстави вважати останнє обізнаним із розглядом даної справи, його участю у ній та датою судового засідання.
У позовній заяві та в уточненій позовній заяві від 29.03.2012р. за вх.№9393/2012 прокурор виклав клопотання про накладення арешту на майно дитячого санаторію „Сперанца", який розташований за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт.Сергіївка, пров.Шаболатський,1. Вказані клопотання судом не задовольняються з підстав не доведення обставин ймовірного утруднення чи можливого не виконання рішення господарського суду у даній справі, зникнення, зменшення на момент виконання судового рішення майна яке є у відповідача на момент пред'явлення позову з підстав того, що ПП „ІІГ „Розвиток" придбав спірне майно у власність, використовує його у господарській діяльності, про що свідчить договір оренди цілісного майнового комплексу від 20.04.2011р., укладеного між ПП „ІІГ „Розвиток" та ПП „Ренесанс-7".
Судом задоволені клопотання прокурора від 29.03.2012р. за вх.№9383/2012 про долучення документів до матеріалів справи.
Клопотання позивача, відповідача від 26.03.2012р. за вх.№8901/13, від 10.04.2012р. за вх.№10831/2012, від 10.07.2012р. за вх.№21281/2012, від 01.03.2013р. за вх.7096/2013 про відкладення розгляду справи, ознайомлення з матеріалами справи, виправлення описки були судом задоволені.
Ухвалою суду від 05.11.2012р. провадження у справі зупинялось до розгляду іншим судом взаємопов'язаної справи №1505/728/2012. Ухвалою суду від з врахуванням клопотань ПП „ІІГ „Розвиток" від 01.03.2013р. за вх.№7094/2013 провадження у справі було поновлено.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд встановив наступне:
Рішенням виконкому Сергіївської селищної ради №293 від 05.11.2008р. „Про надання юридичної адреси та оформлення за ТОВ „ДС „Сперанца" права власності на цілісний майновий комплекс дитячого санаторію „Сперанца", розташованого у смт.Сергіївка по пров. Шаболатський,1" надано цілісному майновому комплексу дитячого санаторію „Сперанца" юридичну адресу: смт. Сергіївна, провулок Шаболатський,1, вирішено оформити ТОВ „Дитячий санаторій „Сперанца" право власності на цілісний майновий комплекс дитячого санаторію „Сперанца", доручено начальнику КП „Білгород-Дністровське БТІ" видати свідоцтво про право власності ТОВ „ДС „Сперанца" на цілісний майновий комплекс дитячого санаторію „Сперанца".
Набуття ТОВ „ДС „Сперанца" права власності на цілісний майновий комплекс дитячого санаторію „Сперанца" підтверджується свідоцтвом про право власності від 01.12.2008р., витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №24405635 від 10.11.2009р.
16.10.2009р. між ТОВ „Дитячий санаторій „Сперанца" (продавець) та ПП „Інжинірингова інвестиційна група „Розвиток" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого продавець передав, а покупець прийняв у власність цілісний майновий комплекс дитячого санаторію „Сперанца", що розташований за адресою: Одеська область, м.Білгород-Дністровський, смт. Сергіївка, пров. Шаболатський,1, загальною площею - 13 503,20кв.м., розташований на земельній ділянці площею 56 790кв.м. Зазначений цілісний майновий комплекс належить продавцю на підставі свідоцтва серії ЯЯЯ №714451 про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Сергіївської селищної ради м.Білгород-Дністровського Одеської області від 01.12.2008р. Право власності на цілісний майновий комплекс дитячого санаторію „Сперанца" зареєстроване КП „Білгород-Дністровським бюро технічної інвентаризації" 01.12.2008р. в книзі №1, номер запису 92 (п.1 договору).
Відповідно до п.п.2, 2.1., 2.2., 2.3. договору купівлі-продажу від 16.10.2009р. продаж зазначеного цілісного майнового комплексу дитячого санаторію „Сперанца" вчинено за 2 898 489,60грн., в т.ч. 483 081,60 грн. Оплата за цим договором здійснюється покупцем продавцю протягом 60 днів з дня підписання цього договору. Факт проведення повного розрахунку підтверджується квитанціями банку про переказ коштів на рахунок продавця та/або довідкою продавця, виданою на ім'я покупця про отримання коштів по цьому договору. Зазначений у п.1 цього договору цілісний майновий комплекс передається покупцю в день посвідчення цього договору.
Згідно п.9 договору купівлі-продажу від 16.10.2009р. право власності на вищезазначений цілісний майновий комплекс дитячого санаторію „Сперанца" виникає у покупця з моменту державної реєстрації цього договору в Державному реєстрі правочинів.
Як вбачається із витягу про реєстрації права власності №24324547 від 02.11.2009р. право власності на дитячий санаторій „Сперанца" зареєстровано за ПП „ІІГ „Розвиток".
Із листа ФДМУ №10-27-14306 від 19.10.2010р. вбачається, що з метою реалізації Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 11.08.1994р. українська та молдовська сторони обмінялись Переліками об'єктів, розташованих на їх територіях, на які вони можуть претендувати відповідно до Угоди. Департамент приватизації та управління державним майном при Міністерстві економіки та реформ Республіки Молдова листом від 21.05.1999р. №03-05-1645 направив до Фонду державного майна Перелік об'єктів, розташованих на території України, на які претендує Республіка Молдова, до якого включено дитячий санаторій „Сперанца", а також листом №02-05-1120 від 25.03.2002р. надіслав документи на підтвердження права власності на вказаний санаторій, однак, право власності Республіки Молдова не визнано, оскільки молдавською стороною надано документи не в повному обсязі, а надані документи не розкривають джерело фінансування будівництва об'єкта.
На підтвердження своїх вимог прокурор також надав рішення виконкому Білгород-Дністровської міської ради народних депутатів №943 від 31.12.1986р. „Про затвердження актів держкомісії та введенню в експлуатацію піонерського табору на 300 місць санаторного типу в смт. Сергіївка", акт державної приймальної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкту в експлуатацію від 30.12.1986, постанову колегії Молдавської Республіканської ради по управлінню курортами профспілок №1 від 03.02.1992р. „Про реорганізацію спеціалізованого санаторного табору річної дії „Сперанца" об'єднання санаторно-курортних установ профспілок на курорті Сергіївка в дитячий санаторій".
На підтвердження своєї позиції стосовно ознак фінансування будівництва спірного об'єкту за кошти загальносоюзного значення позивач надав суду копію Постанови виконавчого комітету Всезагальної конфедерації профспілок №2-14в від 22.09.1992р., акту приймання-передачі профспілкового майна та додаток №1 до нього, де відображено, що федерація незалежних профспілок Молдови прийняла майно, закріплене за нею на праві власності, зокрема „Одеську групу курортів".
Як вбачається зі Статуту ТОВ „ДС „Сперанца", зареєстрованого у новій редакції виконкомом Білгород-Дністровської міської ради 20.05.2004р., засновником товариства є Холдинг „Moldsindbalneotur" Т.О.В. (Республіка Молдова, м. Кишинів) та фізичні особи, зареєстровані в Україні.
Наявна в матеріалах справи копія Переліку об'єктів Республіки Молдова, розташованих на території України, вбачається що Республіка Молдова висунула вимогу про визнання її права на дитячий санаторій „Сперанца", розташований у Одеській області, смт. Срегіївка.
Згідно витягу з ЄДРЮФОП №017124 станом на 09.04.2012р. юридичну особу - ТОВ „ДС „Сперанца" припинено.
Крім того, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.2013р. у справі №5017/728/2012, залишеною в силі постановою ВГСУ від 02.07.2013р. за позовом Заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до відповідачів: Сергіївської селищної ради; ПП "Інжинірингова інвестиційна група "Розвиток", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ "Moldsindbalneotur" про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Сергіївської селищної ради №293 від 05.11.2008р, відмовлено у позові прокурора повністю.
Так, постановою ОАГС від 21.02.2013р. у справі №5017/728/2012 встановлено, що „...цілісний майновий комплекс дитячого санаторію "Сперанца" перебував станом на 1 грудня 1990р. у віданні громадської організації - Молдавської Республіканської ради по управлінню курортами незалежних профспілок, тобто, у особи, яка не знаходилась у колишньому союзному підпорядкуванні, згодом санаторій "Сперанца" став одним із аффільованих підприємств Холдингу "Moldsindbalneotur" (засновником якого виступила Загальна Федерація Профспілок Республіки Молдова), а, відтак, спірне майно знаходилось у фактичній одноосібній власності молдавської профспілкової організації. Відсутність протоколу щодо правового статусу дитячого санаторію "Сперанца" не впливає на визнання права власності на зазначений об'єкт, оскільки положення статті 11 Угоди стосуються дій уповноважених осіб щодо підприємств союзного підпорядкування, до яких спірний об'єкт не відноситься. Більше того, відсутність відповідного протоколу на виконання умов Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова може свідчити про те, що право власності за Республікою Молдова (як держави) не визнавалось, що, в той же час, не виключає визнання права власності за іншими юридичними особами, у майні яких відсутня державна частка. Отже, оскільки дитячий санаторій "Сперанца" перебував у власності молдавської профспілкової організації, то держава Україна відповідно до вищезазначеної Угоди визнала право власності на цей об'єкт на підставі статті 2 Угоди, а тому право власності ТОВ "Дитячий санаторій "Сперанца" на передане його засновником (ТОВ Холдингом "Moldsindbalneotur") майно - цілісний майновий комплекс дитячого санаторію "Сперанца" є таким, що набуте правомірно. Наявний в матеріалах справи лист Департаменту приватизації Республіки Молдова від 25.03.2002р. за №02-05-1120 на адресу Фонду державного Майна України про надіслання документів, що підтверджують права власності Республіки Молдова на майно об'єктів соціальної сфери, до переліку яких увійшов дитячий санаторій "Сперанца", не спростовує встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи щодо належності спірного майна ТОВ "Дитячий санаторій "Сперанца", право власності на яке оформлено оспорюваним рішенням виконавчого комітету Сергіївської селищної ради №293 від 05.11.2008р...".
Також, постановою ОАГС від 21.02.2013р. у справі №5017/728/2012 встановлено „...апеляційна інстанція вважає, що рішення виконкому Сергіївської селищної ради №293 від 05.11.2008р. винесено з дотриманням вимог чинного законодавства в межах визначеної законом компетенції та не порушує права позивача - Фонду державного майна України з огляду на недоведеність належними та допустимими доказами перебування спірного майна у державній власності...".
Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази в їх сукупності, чинне законодавство, яким врегульовані дані правовідносини, суд вбачає підстави для відмови в задоволені заявлених прокурором позовних вимог з огляду на наступне.
10 квітня 1992 року N 2268-XII Верховною Радою України було прийнято постанову „Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" ч.ч. 1, 2, 3 якої передбачають, що з метою збереження майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Верховна Рада України постановляє: До визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР передати тимчасово Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій. Фонду державного майна України прийняти майно цих підприємств, установ та об'єктів до 1 травня 1992 року.
Відповідно до Постанови ВР України „Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 4 лютого 1994 року N 3943-XII у зв'язку з тим, що до моменту прийняття даної постанови правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР законодавчо не визначено та з метою його збереження в інтересах громадян України Верховна Рада України постановляє: 1. Встановити, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю. 2. Кабінету Міністрів України до 1 березня 1994 року у встановленому порядку визначити органи управління зазначеним майном, що тимчасово виконуватимуть ці функції до законодавчого визначення правонаступників вищезгаданого майна. 3. Встановити, що правонаступником орендодавця за договорами оренди майнових комплексів, розташованих на території України, які укладено з центральними органами загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, є Фонд державного майна України. До законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів).
10 вересня 1991 року Верховною Радою України було прийнято Закон України „Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" за N 1540-XII ст.ст. 1, 2, 7 якого встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України. Зобов'язано Кабінет Міністрів України, в основному до 1 жовтня 1991 року, забезпечити перехід зазначених підприємств, установ та організацій у відання органів державного управління. Повністю закінчити цю роботу до 1 грудня 1991 року. Майно цих підприємств передати Фонду державного майна. Кабінету Міністрів України провести переговори і укласти угоди з урядами інших республік щодо їх власності на майнові комплекси і фінансові ресурси, що знаходяться на території України, а також на майнові комплекси і фінансові ресурси України, що знаходяться на територіях інших республік.
Статтями 2, 4, 11 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова „Про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності" від 11.07.94 р. передбачено, що кожна із Сторін визнає право власності іншої Сторони, її громадян та юридичних осіб по відношенню до розташованих на її території підприємств, установ, організацій та інших об'єктів (філіали, долі, паї, акції та інше майно), включаючи об'єкти соціально-культурної сфери (санаторії, санаторії-профілакторії, будинки і бази відпочинку, пансіонати, готелі і кемпінги, туристичні бази, дитячі оздоровчі заклади), що перебували на 1 грудня 1990 року у віданні органів державного управління іншої Сторони, а також були власністю інших юридичних осіб, у майні яких відсутня державна частка, та фізичних, за винятком об'єктів, що збудовані з метою ліквідації наслідків форс-мажорних обставин. Сторони взаємно визнають, що об'єкти соціальної сфери, які знаходяться на їх території (або відповідні долі участі в цих об'єктах): санаторії, санаторії-профілакторії, будинки та бази відпочинку, пансіонати, готелі і кемпінги, туристичні бази, дитячі оздоровчі заклади, будівництво яких здійснювалось за рахунок коштів підприємств колишнього союзного підпорядкування, розташованих на території іншої Сторони, є власністю цієї Сторони. ... Граничний строк надання документів для визнання прав власності на об'єкти, які можуть бути віднесені до власності Сторін згідно з статтями 2 і 4, закінчується через 2 роки з дня набуття чинності цією Угодою. Сторони домовились, що правовий статус раніше створених підприємств, визнаних на основі цієї Угоди власністю одної Сторони та розташованих на території іншої Сторони, визначається у відповідності до законодавства Сторони, на території якої знаходяться підприємства, та оформлюються протоколами між органами Сторін, уповноваженими розпоряджатися державним майном.
12.07.01 р. Верховною Радою України було прийнято Закон України №2666-ІІІ „Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності та Протоколу між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Молдова про внесення змін до Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності" від 11 серпня 1994 року згідно якого ратифіковано подані Кабінетом Міністрів України на ратифікацію Угоду між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності, підписану у м.Києві 11 серпня 1994 року, та Протокол між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Молдова про внесення змін до Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 11.07.1994 р., підписаний у м. Києві 27.04.1999 р. Покладено на Фонд державного майна України виконання функцій, які відповідно до Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності здійснюються органами, уповноваженими розпоряджатися державним майном.
З врахуванням викладеного, суд вбачає підстави для застосування до спірних правовідносин положень ч.2 ст.35 ГПК України, та вважати доведеними факти, встановлені постановою ОАГС від 21.02.2013р. у справі №5017/728/2012, а саме, те, що спірне майно знаходилось у фактичній одноосібній власності молдавської профспілкової організації, відсутність протоколу щодо правового статусу дитячого санаторію "Сперанца" не впливає на визнання права власності на зазначений об'єкт, оскільки положення статті 11 Угоди стосуються дій уповноважених осіб щодо підприємств союзного підпорядкування, до яких спірний об'єкт не відноситься. А також є доведеним те, що оскільки дитячий санаторій "Сперанца" перебував у власності молдавської профспілкової організації, то держава Україна відповідно до вищезазначеної Угоди визнала право власності на цей об'єкт на підставі статті 2 Угоди, а тому право власності ТОВ "Дитячий санаторій "Сперанца" на передане його засновником (ТОВ Холдингом "Moldsindbalneotur") майно - цілісний майновий комплекс дитячого санаторію "Сперанца" є таким, що набуте правомірно на підставі рішення виконавчого комітету Сергіївської селищної ради №293 від 05.11.2008р.
Отже, за наявності встановлення судовими інстанціями в процесі розгляду справи №5017/728/2012 факту правомірності набуття ТОВ "Дитячий санаторій "Сперанца" права власності на цілісний майновий комплекс дитячого санаторію "Сперанца", невід'ємною частиною якого є право у товариства розпоряджатись власним майном на свій розсуд, що товариство і зробило уклавши спірний договір від 16.10.2009р., є необгрунтованими твердження прокурора та позивача, покладені в основу позовних вимог про його недійсність та зобов'язання у зв'язку з цим набувача звільнити та повернути це майно у власність держави. З врахуванням викладеного, не підлягають судом задоволенню позовні вимоги Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу дитячого санаторію „Сперанца" від 16.10.2009р. серії ВМІ №841135, укладеного між ТОВ „Дитячий санаторій „Сперанца" та ПП „Інжинірингова група „Розвиток".
Не підлягають судом задоволенню і позовні вимоги прокурора про зобов'язання ПП „Інжинірингова інвестиційна групи „Розвиток" звільнити дитячий санаторій „Сперанца", про витребування у ПП „Інжинірингова інвестиційна групи „Розвиток" майнового комплексу дитячого санаторію „Сперанца" та повернення у власність держави Україна в особі Фонду державного майна України, оскільки вони є похідними від вимоги про визнання договору, за яким вони придбані приватним підприємством, недійсним, у задоволенні якої судом відмовлено, а також грунтуються на припущеннях прокурора про наявність у держави Україна права власності на це майно, що спростовано, як судом встановлено вище, постановою ОАГС від 21.02.2013р. у справі №5017/728/2012, яка залишена без змін постановою ВГСУ від 02.07.2013р.
Також, прокурором заявлено позовну вимогу щодо скасування запису в книзі реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна №1, зареєстрованого за №92, про те, що дитячий санаторій „Сперанца", який розташований за адресою: Одеська область, м.Білгород-Дністровський, смт. Сергіївка, пров.Шаболатський,1, на праві приватної власності належить ПП „Інжинірингова інвестиційна групи „Розвиток", яка не відповідає вимогам ст. 12 ГПК України, де визначено підвідомчість справ господарським судом та передбачено можливість розгляду господарськими судами справ про визнання недійсними актів ненормативного характеру, отже, дана позовна вимога не підлягає вирішенню в господарських судах України, а тому на підставі п.1) ст.80 ГПК України, суд в цій частині заявлених позовних вимог припиняє провадження у справі.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).
Отже, за результатами розгляду справи по суті, суд припиняє провадження у справі в частині заявлених прокурором позовних вимог щодо скасування запису в книзі реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна №1, зареєстрованого за №92, про те, що дитячий санаторій „Сперанца", який розташований за адресою: Одеська область, м.Білгород-Дністровський, смт. Сергіївка, пров.Шаболатський,1, на праві приватної власності належить ПП „Інжинірингова інвестиційна групи „Розвиток". В решті позовних вимог прокурора суд відмовляє.
Відповідно до п.4.6. Постанови Пленуму ВГСУ №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.
Згідно ст. 49 ГПК України, п.4.6. Постанови Пленуму ВГСУ №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з підстав відмови судом прокурору в задоволенні позову, з врахуванням того, що Фонд державного майна України згідно ст.5 Закону України "Про судовий збір" не звільнений від сплати судового збору, судовий збір в сумі 4588 грн. за розгляд судом чотирьох позовних вимог немайнового характеру підлягає стягненню з позивача - Фонду державного майна України.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85, п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Припинити провадження у справі в частині заявлених прокурором позовних вимог щодо скасування запису в книзі реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна №1, зареєстрованого за №92, про те, що дитячий санаторій „Сперанца", який розташований за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Сергіївка, пров.Шаболатський,1, на праві приватної власності належить ПП „Інжинірингова інвестиційна групи „Розвиток".
2. Відмовити в решті частині заявлених прокурором позовних вимог.
3. Стягнути з Фонду державного майна України (01601, м. Київ 133, вул. Кутузова, 18/9, код 00032945) до державного бюджету України (рахунок №31210206783008, Одержувач: ГУДКСУ в Одеській області, Код ЄДРПОУ - 37607526, Банк одержувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, Код бюджетної класифікації: 22030001, Код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області: 03499997) через Державну податкову інспекцію в Печерському районі м. Києва Міндоходів у Києвській області (01011 Київ, вул. Лєскова, 20) 4588 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят вісім) грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено 30.10.2013 р.
Суддя Малярчук І.А.