36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
29.10.2013 Справа №917/1978/13
м. Полтава
за позовом Державного підприємства "Український транспортно-логістичний центр", МСП 03680, м. Київ, вул. Предславинська, 28
до Приватного підприємства "Успіх-Калерія", 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул.29 вересня, буд. 11/19
про стягнення 33 809,17 грн.
Суддя Пушко І.І.
Представники:
Від позивача: Левіщенко М.О., довіреність від 01.07.2013 року № 8;
Від відповідача: не з'явився.
Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 33809,17 грн. заборгованості за договором про надання послуг № 1695/878-2012 від 05.11.2012 року, з яких 31419,30 грн. - основний борг, 2389,87 грн. - пеня з урахуванням індексу інфляції з 15.11.2012 року по 15.02.2013 року.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати отриманих послуг по організації перевезень вантажів, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 31419,30 грн. та підстави нарахування і стягнення пені, інфляційних витрат за прострочення грошового зобов'язання.
Позивач позов підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Ухвала, яка направлялась йому за адресою, наявною в матеріалах справи, повернута органом зв'язку як неотримана адресатом з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Судом береться до уваги, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (ч. 3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
В зв'язку з наведеним суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, а його неявка не перешкоджає розгляду спору по суті, тому суд визнав за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Між сторонами по справі 05.11.2012 року укладено договір про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах та проведення розрахунків за надані послуги, пов'язані з цими перевезеннями № 1695/878-2012 (далі Договір).
За умовами договору основний виконавець (позивач) та співвиконавці (Державне підприємство Дарницький вагоноремонтний завод", Державне підприємство "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів") зобов'язуються за плату і за рахунок замовника (відповідача) виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних з організацією внутрішньодержавних та експортно-імпортних перевезень вантажів у напіввагонах власності співвиконавців.
Загальна ціна договору визначається сторонами в протоколі погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною Договору (п. 3.4.1. Договору). Так, за п. 6 Протоколу погодження договірної ціни № 1 від 05.11.2012 року послуги основного виконавця при організації перевезення територією України складають 10,00 грн. за одиницю рухомого складу (а.с. 21).
П. 2.2.18 Договору сторони домовились, що замовник зобов'язаний протягом 7 робочих днів з дня отримання акту наданих послуг надіслати основному виконавцю підписаний акт, вказавши дату підписання або вмотивовану відмові від підписання. Акти наданих послуг оформлюються сторонами щомісяця, не пізніше останнього дня звітного місяця (п. 3.4.6. Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, в листопаді 2012 року позивач надав відповідачу послуги по організації перевезення вантажів на загальну суму 54086,40 грн. Зазначене підтверджується актом наданих послуг №11 від 30.11.2012 року підписаним та скріпленим печатками сторін, накладними № 49037245 від 15.11.2012 року, № 49055387 від 15.11.2012 року, №49055809 від 15.11.2012 року, №49156193 від 17.11.2012 року, №49111313 від 16.11.2012 року, № 49156219 від 17.11.2012 року (а.с. 24-39, 73).
За п. 2.2.5. Договору обов'язком замовника є здійснення попередньої оплати за послуги, пов'язані з організацією перевезення вантажів, що замовлені замовником, шляхом перерахування коштів у сумах, що відповідають обсягу замовлених послуг.
Судом приймається до уваги наступне.
Укладений між сторонами договір є договором про надання послуг. Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Виходячи з п. 1 ст. 903 Цивільного Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до умов Договору перевезення здійснюються за замовленням відповідача: по узгодженим планам і заявкам (п. 2.2.1., 2.2.2., 2.2.3. Договору). Вказаних доказів матеріали справи не містять, проте, суд вважає, що підписання акту № 11 від 30.11.2012 року (замовником акт підписаний 20.12.2012 року) свідчить про узгодження сторонами надання виконавцем замовнику послуг по організації перевезення вантажів та підтверджує виконання умов Договору належним чином. Таким чином, факт підписання акту наданих послуг № 11 відповідачем засвідчує, що послуги надавалися відповідно до п. 2.2.1. Договору.
Крім цього, про надання таких послуг позивачем та прийняття відповідачем отриманих від позивача послуг з організації перевезення вантажу свідчить часткова оплата коштів.
За розрахунком позивача відповідач здійснив часткову оплату наданих послуг на загальну суму 22667,10 грн., що підтверджується банківською випискою від 11.10.2013 року (а.с. 74), а сума основного боргу станом на момент розгляду справи в суді становить 31419,30 грн.
Сторони у Договорі передбачили попередню оплату послуг (п.2.2.5., 3.2. Договору). Як свідчать матеріали справи позивач приступив до виконання зобов'язання з організації перевезення вантажу без попередньої оплати відповідачем, проте умовами Договору не визначено конкретного строку оплати послуг у такому випадку.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, відповідач повинен виконати обов'язок щодо оплати отриманого товару у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 28.11.2011 р. у справі № 43/308-10, яка є обов'язковою для суду, вимога має бути вчинена у активній формі поведінки однієї сторони, доведеної до іншої. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення з претензією, листом, телеграмою, тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Так, 22.07.2013 р. позивач звернувся до відповідача із претензією від 19.07.2013 року (а.с. 42-43, 77), за змістом якої просив відповідача сплатити заборгованість за надані згідно Договору послуги у розмірі 31419,30 грн. та пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 2336,19 грн.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України, та претензії позивача від 19.07.2013 року № 15/365 строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті наданих послуг з перевезення за Договором на момент розгляду справи настав. Посилання позивача про направлення відповідачу претензії 19.02.2013 року № 15/100 не беруться судом до уваги, оскільки позивачем не надані докази такого направлення.
Як свідчать матеріали справи, відповідач відповідні на претензію не направив, кошти не перерахував.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Строк на який укладався Договір закінчився, оскільки згідно п. 10.1 Договір діє до 31.12.2012 року. Проте, згідно норм Цивільного кодексу України (п. 4. ст. 631) закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, про що також зазначено у згаданому пункті Договору.
Таким чином, доказів оплати відповідачем заборгованості, у тому числі у встановлені договором строки, суду не надано. Відповідач письмового відзиву та свого конттрозрахунку суми позову не надав, тверджень позивача не спростував. За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу на суму 31419,30 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Крім цього, позивачем заявлено до стягнення 2389,87 грн. індексу інфляції, та пені за період з 15.11.2012 року по 15.02.2013 року.
Позивач вважає, що початком прострочення відповідача та початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за договором є 15.11.2012 року.
Однак такі доводи позивача не підтверджуються матеріалами справи.
Позивач приступив до виконання зобов'язання за Договором за відсутності попередньої оплати. Сторонами не був встановлений строк оплати наданих послуг в частині, відносно якої не здійснена попередня оплата.
Доказів направлення відповідачу інших претензій крім претензії № 15/365 від 19.07.2013 чи вимог про оплату в порядку ст. 530 ЦК України позивачем не надано, хоча суд такі докази зобов'язував надати (в разі наявності) ухвалою від 03.10.2013 року. Таким чином обґрунтованість строку, за який просить позивач стягнути інфляційні витрати та пеню (з 15.11.2012 року по 15.02.2013 року) є недоведеним належними та допустимими доказами, оскільки позивачем не надано доказів пред'явлення відповідачу кредиторських вимог про сплату боргу на той момент.
Про наявність поважних причин, що унеможливили неподання витребуваних судом доказів, позивач не повідомив.
Рішення з господарського спору є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Ненадання позивачем витребуваних доказів позбавляє суд можливості з'ясувати правильність нарахування інфляційних витрат та пені, що заявлені у позові, а також всебічно, повно та об'єктивно розглянути всі обставини справи в цій частині вимог та прийняти законне рішення.
Згідно приписів п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд має право залишити позов без розгляду, зокрема, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.
Враховуючи викладене, позовна заява в частині вимог про стягнення з відповідача 2389,87 грн. пені та інфляційних витрат підлягає залишенню без розгляду.
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати вартості наданих послуг.
Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за Договором про надання послуг, а саме не сплатив у повному обсязі вартість наданих послуг, тому позовні вимоги з урахуванням наведених вище мотивів підлягають задоволенню частково, на суму 31419,30 грн. (сума основного боргу), в іншій частині вимог позов залишається без розгляду.
Судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 44, 49 (ч.2), 81 (п.5 ч.1), 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Успіх-Калерія", 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул.29 вересня, буд. 11/19, код ЄДРПОУ 34957868, р/р 26005064833001 в ФПРРУ АТ Банк "Фінанси та Кредит", м. Комсомольськ, МФО 331564 на користь Державного підприємства "Український транспортно-логістичний центр", МСП 03680, м. Київ, вул. Предславинська, 28, код ЄДРПОУ 34619229, р/р 26039146294 у ПАТ "Акціонерний банк "Експрес-Банк", МФО 322959 - 31419 грн. 30 коп. - заборгованості; 1720 грн. 50 коп. судового збору.
3. В іншій частині вимог залишити позов без розгляду.
4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
Суддя Пушко І.І.